«Шекспірівський БУМ українського театру військового часу». Частина перша 27.04.2025 11:00 Укрінформ Подаємо деталі круглого столу на тему: «Шекспірівський БУМ українського театру військового часу»
Національне інформаційне агентство «Укрінформ» ініціювало інформаційну платформу, стратегічною метою якої є широке звернення до ширшої аудиторії під час війни, яка триває, як визначається українська культура. Мета – популяризувати українське мистецтво та пропонувати чітке уявлення про важливі культурні явища, особливо в театрі.
Ми скористалися знаменною нагодою – до дня народження Вільяма Шекспіра 22 квітня організували масштабний круглий стіл під назвою «Шекспірівський БУМ українського театру військового часу».
На зустрічі були присутні близько сорока спікерів з різних театрів України, а також українські та британські театрознавці. Захід розпочався музичними уривками із сюїти Бориса Лятошинського, створеної до трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта» 1955 року для вистави українського режисера Бенедикта Норда в Театрі імені Лесі Українки. Понад півстоліття тому музика цього видатного діяча української композиторської школи звучала в репертуарах київських театрів і, ймовірно, матиме продовження в наступних постановках. Подолаючи ліричні тони музичного Шекспіра Лятошинського, учасники перенеслися, щоб дослідити театрального Шекспіра по всій Україні.
З 2014 РОКУ В УКРАЇНСЬКИХ ТЕАТРАХ ПОСТАНОВИЛИ 111 НОВИХ П’ЄС ШЕКСПІРА
У своєму вітальному слові генеральний директор національного інформаційного агентства «Укрінформ» Сергій Череватий наголосив, що масштабність цієї події свідчить про різні ознаки: по-перше, про те, що наша культура залишається живою та розвивається, незважаючи на війну та бажання противника посіяти паніку. Ніщо не може нас демонтувати чи відвернути нашу увагу від фундаментальної боротьби за Україну.
“Наступним показником є те, що нарешті, після десятиліть російського дискурсу, який домінував у нашому театральному середовищі, ми тепер приймаємо твори всесвітньо визнаних авторів. Для нас ніколи не стояло (і я вірю, що ніколи не буде) питання “Бути чи не бути?” як нації. Скоріше інша гамлетівська фраза резонує більше: “Я повинен бути жорстоким, щоб бути добрим” – ми повинні бути суворими, щоб досягти справедливості. Я Я впевнений, що це справді так. Я радий, що Укрінформ знову став майданчиком для культурологічних дискусій на актуальні теми, і ми завжди будемо відстоювати та популяризувати українську культуру, щоб досягнення наших митців отримали якнайширше висвітлення», – звернувся до присутніх в Укрінформі Череватий.
Модерувала захід журналістка Любов Базів, керівник відділу стратегічних комунікацій Укрінформу, яка зазначила, що вибір назви «Шекспірівський БУМ українського театру військового часу» далеко не випадковий, а радше обґрунтований кількістю вистав, створених з 2014 року.
«Ми могли б назвати його «Вечір на честь нашого Вільяма Шекспіра». Але ми обрали термін БУМ, який означає сплеск інтересу, ажіотаж і пожвавлення, що точно відображає зростаюче захоплення творчістю цього геніального автора, оскільки статистика порталу «Театральна рибалка» свідчить про те, що з 2014 року в українських театрах з’явилося 111 нових екранізацій Шекспіра театри, а також драматичні, музичні, студентські та лялькові театри, присутні як фізично, так і онлайн, театральні режисери, актори, перекладачі та історики. Ми безмежно вдячні всім, хто приєднався до нас, і сподіваємося, що наш діалог послужить плідним дослідженням причин підвищеного мистецького інтересу до Шекспіра в цей непростий період для нашої країни. історії», – зазначив журналіст.
ВЕСЕЛОВСЬКА: СПЛЕСК «ШЕКСПІРОВСЬКИХ ПРИСТРАСТЕЙ» АБО «ШЕКСПІРОФІЛІЇ» В УКРАЇНІ ПОЧАТСЯ ПІСЛЯ 2014 РОКУ
Ганна Веселовська, театрознавець, професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, поділилася думками про перспективи українського театрознавства щодо вітчизняних шекспірівських постановок.
Спочатку вона нагадала, що у 2014 році відзначається ювілей Шекспіра, який відзначають у всьому світі, але ми зі зрозумілих причин пропустили урочисте вшанування. Симптоматичною, на її думку, є поява в Україні після 2014 року чіткої хвилі «шекспірівщини» чи «шекспірофільства».
«Це вказує на те, що ми не узгоджуємося хронологічно з глобальною шкалою часу, а скоріше прокладаємо свій власний шлях. Невірно сказати, що Шекспір був відсутній до 2014 року — він справді був присутній, хоча багато з цих постановок були здебільшого церемоніальними. Він інтригував насамперед тих, хто режисерував та інтерпретував його твори, тоді як для глядачів він був просто визнаним автором, кимось, з ким слід бути знайомим. Однак нинішній рівень інтересу Раніше багато талановитих режисерів займалися Шекспіром, створюючи переконливі вистави, які викликали дискусії, але ці розмови залишалися обмеженими театральною спільнотою: хто що читав, що пропустив, що бачив, а що ні, Шекспір захопив набагато ширшу аудиторію», — сказала вона.
Важливо відзначити, що нашу сцену займають переважно трагедії Шекспіра, а не комедії. Комедії зустрічаються рідко і часто мають схожість з трагічними оповіданнями. Колективна трагічна чутливість нашого часу резонує в усьому світі, і цей зв’язок очевидний для багатьох. Той самий момент, який наближає Шекспіра не лише до митців, але й до ширшого загалу, — це здатність ототожнювати себе з певними фразами чи виразами, розуміючи, що вони відображають їхній власний досвід.
Іншим значущим аспектом є те, що Шекспір втілює нескінченну містику та інфернальні сутності, схожі на нашу власну міфологію: русалки, відьми, які відіграють життєво важливу роль у вирішенні різноманітних питань. Цей зв’язок глибоко перегукується з нашими емоціями, а також є джерелом для експорту. У свідомості багатьох ця частина Європи значною мірою вкорінена в міфології, і наше тлумачення цих пекельних сил, як ми з ними взаємодіємо, продовжує посилювати глобальний інтерес до нас.
Источник: www.ukrinform.ua
