«Сирени» – це інноваційний та загадковий проєкт від Netflix, який захоплює з перших сцен. Цей серіал я проковтнув за один раз – не лише завдяки захопливому сюжету, а й завдяки рідкісному поєднанню харизматичних акторів, елегантних декорацій та майже невловимого містицизму, що пронизує історію. Сама назва запозичує натхнення з грецької міфології, натякаючи на тонку взаємодію символів та посилань, і серіал виправдовує це очікування, хоча й не у прямолінійному фентезійному стилі.
Головна героїня, Девон, роль якої виконує Меган Фейхі, бореться з алкоголізмом, піклуючись про свого батька, який страждає на деменцію. Намагаючись полегшити деякі свої труднощі, вона звертається до своєї молодшої сестри, Сімони (Міллі Алкок), яка давно захоплена власним існуванням, повністю занурена у царство гламуру та розкоші. Однак вона працює у загадкової мільярдерки Мікаели (Джуліанна Мур), і, занурюючись глибше в це своєрідне середовище, Девон починає відчувати, що з ним щось не так.
Серіал поступово розгортається, як сучасна притча. Саймон зазнає раптової трансформації: косметична операція, новий спосіб життя та незвичайні стосунки. Мікаела нагадує культову фігуру: зациклена на «природності», вона контролює не лише своїх послідовників, а й власного чоловіка, якого грає Кевін Бейкон. Навколишні, здається, зачаровані, і Девон вважає, що необхідно витягнути сестру з цієї ситуації. Однак сама Саймон не поспішає тікати.
Хоча «Сирени» технічно не є фентезі, аура магії та нереальності пронизує оповідь. Вона радше слугує метафорою: сирени, як міфологічні істоти, одночасно привабливі та руйнівні, лунають у серіалі своїми тонами, музикою та атмосферою. Саундтрек, що нагадує пісні русалок, супроводжує кожен епізод, підкреслюючи крихку межу між реальністю та ілюзією.
Персонаж Мікаели, яку грає Джуліанна Мур, є центральною загадкою серіалу. Вона втілює сучасну богиню: мешкаючи на відокремленому острові, вона приваблює людей, які здаються зачарованими її риторикою та ідеологією. Навколо неї виникає своєрідний культ — утопічний, але водночас тривожний. Спочатку в цю павутину втягується Саймон, а за ним і сама Девон, яка втрачає орієнтир і стикається з власними страхами та прагненнями.
Важливо розуміти, що серіал ґрунтується на драмі, багатому на психологічні тонкощі, а не на екшені чи фентезі. Він розповідає історію двох сестер, які опинилися у складній моральній дилемі, де немає чітких меж між героями та лиходіями. Кожен персонаж керується власними амбіціями: одні прагнуть зцілення, інші — контролю, а деякі просто хочуть відчувати себе цінними. У цьому контексті серіал тонко критикує класову нерівність, ізоляцію, духовні порожнечі та прагнення заповнити їх зовнішньою правдою.
Фінал може розчарувати глядачів, які очікують традиційної розв'язки. Не буде жодної «розборки» чи катарсису — лише тиха та зворушлива трансформація. Персонажі ніби міняються ролями, і позачасова розповідь повторюється: пригноблені стають гнобителями. Це підносить серіал до рівня притчі, не даючи однозначних відповідей, але залишаючи тривале враження.
Тим не менш, «Сирени» варті перегляду, особливо заради акторської гри. Джуліанна Мур справді ніби походить з іншого світу — витонченої, загадкової та владної. Міллі Алкок та Меган Фейхі вдало доповнюють її, зображуючи своїх персонажів насиченими та яскравими. Цей серіал зосереджений не на дії, а на настроях, на емоціях, які не піддаються раціональному поясненню — подібно до співу сирен, що заманює до прірви, від якої неможливо відвести погляд.
Джерело: ukr.media
