Подарунки на потойбіччя, або Чому діти любили похорони Наша спадщина 17.05.2025 08:30 Укрінформ На Буковині звичай виготовлення пам'ятного дерева, прикрашеного подарунками, зберігається у понад п'ятдесяти селах і містечках.
Дослідники зазначають, що в ритуальних практиках українців існує щонайменше сім різних типів дерев. До них належать дерево для фундаменту будинку, новорічна ялинка (ялинка або дідух), весільна ялинка, іменна ялинка тощо. Одним із таких елементів є поминальне дерево з подарунками, яке відоме під різними назвами: садочок, парастас, пом (дерево румунською), прутчик, стил – залежно від його розмірів та предметів, які воно носить.
МОЖЕ ДОСЯГАТИ ДВОХ МЕТРІВ У ВИСОТУ
– Наприклад, термін «прутчик» означає, що це кілька гілочок, вставлених у колоду. З гілочок звисають різні фігурки: жайворонки, невеликі поліна, а також сливи, яблука, цукерки та різноманітні солодощі. Уся ця збірка відносно невелика, заввишки до 40 сантиметрів. Це звичай у громадах Вижниччини та Сторожинеччини. На історичних фотографіях 1920-х років зображено такі дерева, які складаються виключно з гілочок, тобто окремих гілок, не утворюючи дерева. Їх також називають «прутчиком», або ж «поманою», – пояснює Іванна Стеф’юк, завідувачка науково-методичного відділу вивчення та пропаганди традиційної культури Буковинського центру культури та мистецтва.
Іванна Стеф'юк
Дерево може бути більшим – наприклад, коли в кошик кладуть три калачі та прикріплюють дев'ять або дванадцять гілок, на яких шарами викладають хлібні фігурки, а між ними – солодощі. У такому випадку його називають «садом» або «парастасом».
Інший варіант передбачає прикрашання живого дерева або великої гілки, що імітує його. Зазвичай для цієї мети використовують низькорослі сливові дерева. У селі Остриці, що в межах однойменної громади, до 1930-х років живе дерево «прикрашали» сливами, яблуками та іншими фруктами. Лише пізніше для подарунків почали використовувати каркаси з нержавіючої сталі, які можна було взяти з церкви.
Найпотужнішим і найвишуканішим є «стілове» дерево. Воно може спиратися на дерев'яні або сталеві ноші, які часто розміщуються в церкві, і може досягати висоти до двох метрів.
ПТАХ – ЦЕ ВАЖЛИВА ОЗНАКА
Верхівка дерева уособлює собою своєрідну «кульмінацію». У деяких селах птаха розміщують на вершині, а в інших, навпаки, птахів розміщують у самому низу. Вони символізують відхід душі. У деяких місцевостях дерево вінчає серце або хрест, що символізує любов до Бога. Наприклад, в Острицях на верхівці ставлять свічки.
— Для створення обрядових фігурок використовується тісто, зроблене із солодкого калачу. Звичайно, під час Великого посту використовується пісне тісто, а для «рум’янцю» замість яєчної змазки використовується міцний настій шипшини. Після цього готується густа цукрова глазур, щоб забезпечити блискуче покриття, — детальніше розповідає дослідниця про процес виготовлення.
Іноді на могилах залишають невеликі деревця. Частіше їх роздають як милостиню за душу покійного.
У різних селах Буковини звичай поминального дерева зберігався протягом тривалого часу, а громади там не могли уявити собі жодних інших похоронних практик, як це було в Сучевені, Остриці та Горбовій. Наприклад, сільський голова Горбової Соріна Паламаріу зазначає, що з роками як форма, так і зміст такого дерева еволюціонували. Тим не менш, присутність цього елемента на кожній поминальній службі залишається важливою.
Соріна Паламарія
— Раніше це був великий простий торт. У нього вставляли сім дерев’яних паличок, прикрашали їх тістечками, печивом, цукерками, яблуками та сухофруктами. Останніми роками цей ритуал у нашому селі дещо змінився. У церкві виготовили спеціальні металеві підрамники. Вони служать підставками для солодощів з ялинки. Таким чином, самі підрамники утворюють основу нашої ялинки, — зазначає Соріна Паламарія.
Центром такого дерева на ношах залишається великий калач. Крім того, до нього додаються фрукти, солодощі та тістечка. Серед тістечок обов'язковими є голуби, хліб у формі хреста та серця. Кожна сім'я, виходячи зі своїх можливостей та креативності, додає унікальні речі: апельсини, мандарини, банани, ківі, зефір, розкішні шоколадні цукерки тощо.
— Поряд із великим калачем ми також додаємо менший. Дехто навіть додає два менших калачі. Більший готують ніби для померлого, а менші — для родичів, які померли раніше. Вважається, що душі давно померлих родичів вітають душу нещодавно померлого. Тому ці маленькі калачі готують для них, — продовжує розповідь пані Соріна.
Источник: www.ukrinform.ua
