Побратими кобзарського цеху – майстри невтрачених традицій 24.03.2025 11:40 Укрінформ Реконструктори давньої козацької музики відтворюють її без спотворення
Нині в Україні діють три кобзарські цехи – у Києві, Львові та Харкові. Члени та лідери цих гільдій, які є і братами, і майстрами, не лише оберігають традиції, які вороги прагнули знищити протягом століть, але й прагнуть поширювати їх.
Нещодавно члени Київського осередку відвідали історико-культурне місце «Запорізька Січ». Під час візиту вони виконали пісні козацької доби та поділилися думками про кобзарство, виготовлення музичних інструментів та відродження кобзарства в суверенній Україні.
ОСЕДЕЛЕДЦЬ ТА ВУСА – ЦЕ НЕ ГОЛОВНЕ, ВАЖЛИВО ЩО В середині
Керівник Київського кобзарського цеху – археолог, кандидат історичних наук Михайло Товкайло. Свою першу бандуру він виготовив за ескізами відомого бандуриста Георгія Ткаченка, який був єдиним виконавцем кобзарського репертуару після Другої світової війни.
– Я з козацького роду. Мій далекий предок заснував хутір на Слобожанщині – що відповідає нинішній Харківській області, на самому кордоні з Московією. Він створив хутір або село під назвою Кругле, а частину села назвав Товкайлівкою, на честь його засновника. Якось мені показали місце, де стояла хата мого діда. Точніше, місце, де вона стояла, бо самої хати вже не існує. Насправді з моєї родини нікого не залишилося. З дванадцяти членів родини голод і розруху вціліли лише двоє – тато та його старша сестра. Отже, мої предки були козаками, і я ототожнюю себе з цим родоводом, тому ця спадщина мені глибоко відгукується, – ділиться пан Михайло.
Михайло Товкайло
Зазначає, що йому понад сімдесят років. Має вуса, але не по-козацьки. Оселедця він ніколи не носив. Загалом, він вважає, що зовнішність не має значення; що важливо, це суть всередині.
Михайло Товкайло почав грати на традиційній (народній) бандурі у 1979 році після початкових занять на академічній бандурі. Він носить із собою інструмент, який виготовив у 1983 році під час подорожей різними регіонами.
– До класичних кобзарських інструментів належать колісна ліра, бандура, кобза. Бандура і кобза використовувалися для виконання кобзарського репертуару, який є не просто фольклорним, а професійним музичним супроводом. Кобзарі та лірники вважалися професіоналами своєї епохи, але не в сучасному розумінні. У репертуарі – історичні козацькі пісні, думи, балади, псалми, канти – твори на релігійну тематику, – уточнює він.
Михайло Товкайло грає на бандурі, яку зробив у 1983 році
ІНСТРУМЕНТ З ІСТОРІЄЮ
Розкажіть, будь ласка, про його бандуру.
– Ми самі виготовляємо інструменти. Задня частина цієї бандури виготовляється з верби, хоча її можна зробити і з клена, груші чи липи. Верхній настил зроблений зі смереки, вивезеної з Карпат. У Запоріжжі це типово ялина. Ялина та ялиця належать до одного виду, але вони процвітають у різних умовах і демонструють різний характер росту. У Карпатах ялина росте прямо вгору, без сучків. Це найкраща деревина для всіх музичних інструментів. Верхня і нижня деки склеюються натуральним клеєм. Важливо, щоб він не був синтетичним, оскільки це ускладнить розбирання інструменту. Він демонструє, що синтетичний клей може спричинити його розщеплення, «як жива істота».
Я запитав про час, який потрібен на виготовлення бандури. Він відповів, що зазвичай на створення інструменту йде щонайменше 240-250 годин, припускаючи, що деревина вже підготовлена і всі необхідні матеріали є під рукою.
«Створення музичних інструментів — це тривалий процес, він може тривати роками. Це стосується взагалі всіх дерев’яних музичних інструментів», — зауважує він.
Під струнами вирізьблено шестипелюсткову квітку. Микола Тихонович пояснює, що це символізує Перуна.
Він володіє численними інструментами та виготовляє їх на основі єдиного шаблону. Його перша бандура була виготовлена за ескізами Ткаченка, які він згодом удосконалив, зберігаючи традиційні елементи.
СИЛА ПРЕДКІВ
Источник: www.ukrinform.ua
