«Креативні та ефективні методи стимулювання використання та розвитку української мови». Частина третя
Любов Базів 15.06.2025 10:30 Укрінформ Кінематографісти та діячі культури, залучені до медіасфери, поділилися своїми думками щодо популяризації використання української мови.
Просування кіно, дитячого медіаконтенту та зосередження уваги на українській жестовій мові
10 червня Національне інформаційне агентство «Укрінформ» організувало круглий стіл на тему «Креативні та ефективні методи стимулювання використання та розвитку української мови», у якому взяли участь понад двадцять доповідачів – відомі діячі культури, освіти, науки та громадянського суспільства.
Представляємо вам третій підсумок заходу, який включає виступи кінорежисера, сценариста, продюсера та заслуженого діяча мистецтв України Михайла Іллєнка; голови Асоціації «Сприяння розвитку кіно в Україні – Дивіться українське!» Андрія Різоля; перекладачки жестової мови Марини Ліферової; заслуженої артистки України та директорки Державного агентства сприяння культурі України Анжеліки Рудницької; та Ольги Черепанової, директорки та засновниці цифрового видавництва «Glowberry Books», яке створює кросплатформні проекти для дітей, зокрема анімаційні серіали, книги та інтерактивні додатки.
Михайло Іллєнко, заслужений артист України
УКРАЇНСЬКА МОВА НАРАЗІ Є КРИТИЧНИМ ПИТАННЯМ ДЛЯ НАЦІЇ; ЦЕ НАПРУГА ТА ЖОРСТКА БИТВА, ЯКУ МИ ПРОГРАЄМО
Михайло Іллєнко, кінорежисер, сценарист, продюсер, заслужений діяч мистецтв України:
– Загалом, я вважаю себе оптимістом і не вірю, що ми наближаємося до катастрофи щодо української мови. Можу навести деяку статистику: коли я почав навчати студентів у 1992 році, значна частина курсу «Кінорежисура художніх фільмів» була присвячена обговоренню «в чому різниця». З 2014 року мені стало легше, а до 2020 року ця тема майже зникла. Мені не потрібно вирішувати це питання з останніми трьома групами студентів (це базується на статистиці, я не перебільшую).
Однак, я хочу висловити певне занепокоєння, бо вважаю, що українська мова зараз перебуває у критичному стані, ні більше, ні менше. Слухайте аудіозаписи в школах, в університетах, будь-де на вулиці, в кінотеатрах і, на жаль, також у театрах. Зверніть увагу на те, що поширюється мільйонами копій в інтернеті, слухайте політичних аналітиків, дуже обізнаних людей; я слухаю їх, бо хочу зібрати більше інформації, мені потрібні новини – я слухаю свою рідну мову. І я боюся, що ми схожі на лікаря, який лікує пневмонію, коли вже почалася гангрена… Це фундаментальне питання, бо це рана, хвороба; для мене це вже явна проблема.
Я не претендую на чеснотливість, але на знімальному майданчику, у громадських місцях, я утримуюся від цього, проте сьогодні громадські місця переповнені цим, і я хвилююся, що ця недуга може перевантажити мову. Це більша проблема, ніж баланс між російською та українською, а російська зникає! Ще кілька таких вечорів, як сьогодні, і всі розмовлятимуть українською.
Отже, саме цьому має бути присвячена цільова зустріч; це не може бути просто державна підтримка; це має бути щось більше. Можливо, якийсь лицарський орден, вибачте за мій ідеалізм. Клуб із власною присягою, що об’єднує людей, здатних протистояти цьому, стати дороговказними зірками в цій царині.
Для мене це надзвичайно серйозне питання, не просто теоретичне; мої два останні сценарії дуже серйозно стосуються цього, бо дуель нещадна, і ми приречені на програш. Я щиро сподіваюся, що ця тривога не зменшиться. І зрештою все буде добре з українською мовою; не варто хвилюватися, слава Богу, у нас є села та обізнані люди, які можуть підтримувати цей імпульс. Але як щодо нашої батьківщини?
Андрій Різоль
КОЖЕН ПОВИНЕН РОБИТИ МАКСИМУМ, ЩО МОЖЕ У СВОЇХ МОЖЛИВОСТЯХ
Андрій Різоль, голова Асоціації «Сприяння розвитку кіно в Україні – Дивіться українське!»
– Передусім, ми практики, тому я обговорюватиму виключно практичні питання. На вихідних відбувся фестиваль «Кобзарська трійця» (перший щорічний фестиваль, присвячений традиційному кобзарству в Україні), а перед вихідними, у п’ятницю, ми передали 200 книг Страсбурзькій бібліотеці. Раніше у травні ми організували 94 покази українських фільмів для військовослужбовців. Крім того, шість місяців тому ми створили сім кінотеатрів у реабілітаційних центрах, і все це без державної допомоги. Ми постійно демонструємо український контент.
Я закликаю кожного робити максимум своїх можливостей у відповідних сферах. Співпраця з раціональними та неупередженими людьми є надзвичайно важливою. Ось і все. Ми відкриті до партнерства та з нами легко зв'язатися – Асоціація «Дивись українськи!».
Марина Ліферова
ЗАЛУЧЕННЯ ДЕРЖАВИ ДО ЖЕСТОВОЇ МОВИ ГЛУХИХ ОСІБ ТА ДЕМОНСТРАЦІЯ ТОГО, ЩО ВОНИ РОЗМОВЛЯЮТЬ УКРАЇНСЬКОЮ ЖЕСТОВОЮ МОВОЮ, ЯКА РОЗВИВАЄТЬСЯ
Марина Ліферова — перекладачка жестової мови з великим досвідом роботи з 1981 року, працює на різних заходах, зокрема у прямих трансляціях (на каналі «Прямий»):
– Для мене мова жестів – це рідна мова моїх батьків. Моя мати була киянкою, а батько –
Источник: www.ukrinform.ua
