Після чищення тіла і трішки мізків треба було приступати до другого етапу змін. І це теж чистка. Тільки чистка не «всередині», а «ззовні», чистка свого «простору, справ і оточення».
Дійсно, як би я активно не займався спортом, як би правильно я не харчувався, якщо це робити в захаращеній квартирі, під гнітом гложущих душу невиконаних зобов’язань, в оточенні приятелів, які «викрадали» мою позитивну енергію, все буде марно. Вийде як в дитячому прикладі про басейн з двома трубами. З однієї труби вода прибуває, з іншого – випливає. Тільки, боюся, в моєму випадку басейн з дірявим дном! І мені не треба затикати дірки у трубах, а повністю переробляти основу. Цим я і зайнявся.
Чистка простору
Світлана радить: позбавтеся від непотрібних речей вдома і на роботі. По-перше, потрібно робити це без жалю, по-друге, розробити для себе чіткі критерії, за якими річ буде відправлятися в «мішок на винос» або назад на полицю. Для початку я влаштував генеральне прибирання: все вимив, випрасував, протер скло… з чистого будинку та речі виносити приємніше. Потім влаштував глобальний розбір речей. Що безжально пішло в сміття, що «на обмін або віддати комусь», що отримало тимчасову амністію з умовою перегляду кожні півтора місяця. Головне – не шкодувати про витрачені гроші («ну як же, ця сорочка стільки коштувала, а я її майже не носив!» – і не буду, блідо-рожева сорочка мені не йде, куплена в гонитві за модою). Або колишній улюблений светр – весь у катушках, розтягнутий… а викинути шкода: стільки всього сталося, коли він був на мені одягнений!
Знаєте, ця практика чимось схожа на пораду Кастанєди «стирання особистої історії». За кожною старої річчю стоїть свій ланцюжок історій, подій, спогадів. Треба вчитися зберігати їх у себе без прив’язки до речовинному якоря!
Після чищення вдома я взявся за роботу. Чому саме в такому порядку? Тому що будинок – це щось базове, то, куди повертаєшся, то, де шукаєш порятунку і затишку. А роботу і поміняти можна… Але це не означає, що не треба чистити робочий стіл!
Цього я присвятив приблизно половину робочого дня і частину вечора. І звідки у мене стільки старих візиток, документів, чернетки, каталогів? Поклади скупчилися аж з 2006 року! Геть їх!
Попутно переписав кілька старих контактів, які потім відновив. Так що чищення робочого столу принесла мені цілком конкретну користь – один із старих клієнтів, після того як я його «реанімував», знайшовши його візитку в своїх архівах, зробив замовлення.
Тепер мій робочий стіл чистий, не рахуючи ноутбука і стопки поточних документів, яка регулярно переглядається, на ньому нічого немає. З нетерпінням чекаю повсюдного поширення електронного документообігу, щоб можна було обійтися без паперів. Чесно кажучи, чистий стіл моментально приводить мене в робочий настрій, на відміну від смуток паперових гір.
Чистка справ і зобов’язань
«У кожного з нас є справи і зобов’язання, які тягнуть нас назад. Треба або зараз, або відмовитися навічно». І це правда. Моральні терзання за обіцяне колись і не зроблене підточують впевненість у собі і іноді не дають заснути ночами. Потрібні, але постійно відкладаються справи накопичуються і тягнуть мене униз важким вантажем. Коли хочеться вже взятися і зробити їх, руки опускаються від великої кількості невирішених завдань. Пора б вже, нарешті, розлучитися з ними!
Я написав список. Ох і довгим ж він вийшов! Приводити його тут цілком я не буду, але розповім про декілька вирішених справ. По-перше, я почав диспансеризацію яку давно відкладав. Чоловіки взагалі традиційно досить байдуже ставляться до свого здоров’я і як можуть відкладають похід по лікарях. Мовляв, «не болить і добре!», а то лікар ще якусь болячку знайде і доведеться лікуватися, а це так нудно!
В результаті приповзають до лікаря з купою проблем вже на п’ятому десятку, отримуючи цілком заслужений докір: «Батечку, де ж ви раніше були?!». Не хочеться повторювати їх долю і тому, диспансеризація стояла в моєму списку справ, які потрібно зробити негайно» під номером першим. Ну що сказати, я зробив це вчасно! Після походу по лікарях я вирішив деякі проблеми зі здоров’ям, зрозумів, за якими параметрами мені потрібно уважно стежити, а які страхи були необгрунтовані. Це величезне полегшення, коли ти точно знаєш, що відбувається з твоїм здоров’ям і розумієш, що і як треба робити.
Другим номером у списку були дрібні справи, які умовно ділилися на дві частини: «обіцяв» і «дратує». Перший підрозділ включав в себе обіцянки, які я коли-то дав, але все відкладав. Це домашні дрібниці, якісь речі для друзів і родичів тощо. Тобі про них час від часу нагадують, а ти дратуєшся (здебільшого, звичайно, на себе, але мимоволі переносиш це роздратування на тих, хто нагадує). До речі, це ріднить їх із справами з підрозділу «дратує». Це все те, що дратує мене кожен день, і може бути легко виправлено. Наприклад, музика в машині – замість безглуздих дисків достатньо купити вихідний аудіокабель для смартфона. Або скрипучі двері. Або поточний кран. Або ковзний половічок. Дрібниці, але ти стикаєшся з ними кожен день, іноді по кілька разів.
Такі справи схожі на крихітних кусючих комах. Кожне окремо не представляє з себе нічого істотного, але разом – це грізно дзижчить рій, який переслідує тебе. Тому я виконував їх із задоволенням, ніби прибивав чергову набридливу муху мухобійкою. Виконання таких справ дає миттєвий результат і сильно полегшує життя.
Далі йшли справи, на які треба було махнути рукою. Відпустити і забути, або плюнути і забути. Неповернені кимось борги і тому подібні речі. Я зачитував їх вголос і, роблячи мах рукою зверху вниз, говорив: «Відпускаю!». І знаєте? Правда, відпустило!
В самому кінці списку були речі, які я хотів зробити для себе, але то часу не вистачало, то грошей, то бажання… Сходити на масаж до відомого майстра, зайнятися вивченням нової практики, написати статтю. Тепер на це знайшлося і час, і ресурси. Треба було просто взяти і зробити, чого я і раджу.
До слова сказати, коли я складав цей список, він нараховував лише з десяток справ, тих, які давно мене турбували. Але по мірі викреслювання зробленого, туди додавалися все нові й нові, які спливали з глибин пам’яті, або підказані знайомими.
Чистка оточення
«Закінчити всі відносини, які тягнуть вас назад, ввергають в депресію. Відмовитися від спілкування з тими, хто вічно критикує і вічно всім незадоволений. З тими, з ким не залишилося нічого спільного. З тими, у кого нема чому навчитися».
З одного боку, це найлегший пункт. З іншого – самий важкий, адже маєш справу не з речами або вчинками, а з живими людьми. Людина – істота соціальна, тому треба дуже обережно обходитися з оточуючими. Крім того, я вірю, що будь-хто може змінитися на краще, навіть самий закоренілий песиміст і скиглій. Зазвичай такі люди ниють не через бажання досадити оточуючим, а з-за внутрішніх невирішених проблем, і мені здається, що варто допомагати своїм друзям змінюватися, підтримувати їх, стимулювати їх знаходити в собі сили вирішувати ці проблеми.
Але чому ж я вважаю «чистку оточення» порівняно легким завданням? Та тому що зараз велика частина нашого соціального оточення знаходиться в соцмережах, настроюються на наш розсуд. Необов’язково виключати людину зі своїх «френдів», досить включити опцію «не показувати новини від NN». Адже вам від нього нічого не треба, але у нього завжди є шанс звернутися до вас, якщо йому щось буде потрібно. Я вважаю, що завжди треба давати людині шанс, яким би поганим чи далеким він ні здавався.
Тепер перейдемо до найважчої частини цього завдання. Це саме припинення відносин, які себе вичерпали. З колишніми близькими людьми, з родичами або з друзями/однокласниками/колегами. Під припиненням відносин, до речі, я не розумію «повний розрив», хоча іноді саме він і необхідний, а припинення відносин в існуючому вигляді. Ніхто не заважає вам підтримувати суто ділові стосунки або ж раз на рік зустрічатися в колишній школі, щоб поностальгувати пару годинок! Треба припиняти тільки те, що тягне вас назад.
У будь-якому випадку, критиканства, ниття і ненависті у відносинах слід уникати, і припиняти негайно.
Загалом, другий тиждень видався клопіткою, але дав мені величезну кількість позитивної енергії, яка звільнила від багатьох факторів які дратують і заважають просуватися вперед. Попереду – третій і четвертий тиждень!
Джерело: ukr.media
