Два німі фільми, які раніше вважалися втраченими, передали до Довженко-Центру Фото 19.04.2025 16:26 Укрінформ Кінознавці Алік Дарман та Володимир Прилуцький знайшли та передали до НЦО Олександра Довженка фільми Олександра Анода-Анощенка 1926 року та «Трагедія Трипілля» «Таємниця порогу» Павла Долини 1930 року.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Довженко-Центр у Facebook.
Кінокопії цих творів молоді дослідники виявили в будівлі Кінотелекомплексу, відомого також як Кінообробний цех (ЦОП). Раніше вважалося, що копії зберігаються виключно в російському Держфільмофонді.
Керівник кіноархіву Довженко-Центру Тетяна Деркач зазначила, що ці фільми є контртипами, невід’ємними частинами оригінального набору матеріалів для фільмів. Вони використовуються для виробництва позитивних розповсюджуваних копій.
«Це виняткова ситуація, оскільки хоча в інших архівах ми можемо знайти позитиви, повний комплект вихідних матеріалів надходить до нас надзвичайно рідко. Ми вже домовилися про сканування цих плівок, а значить, незабаром зможемо переглянути ці чудові знахідки», — зазначив керівник кіноархіву.
Кінознавець Олег Оліфер зазначив, що «Трипільська трагедія» виробництва Ялтинської кінофабрики Української кіноакадемії є одним із найвизначніших останніх кіновідкриттів в Україні.
У фільмі розповідається про більшовицьку кампанію на Трипіллі 1919 року (у радянських джерелах її називають «Трипільською трагедією»), жорстокий епізод Української революції та громадянської війни 1917-1921 років, який відіграв ключову роль в історії та міфології комуністичного молодіжного руху в СРСР.
У червні 1919 року група більшовиків, що складалася з робітників Шулявського заводу, комсомольців і китайських «добровольців», взялася встановити радянську владу на повстаннях Київщини, де вони зазнали поразки від повстанців отамана Зеленого (Данила Терпила) під Трипіллям.
Незважаючи на беззаперечно пробільшовицьке зображення подій, «Трипільська трагедія» витримана в пригодницькому жанрі з численними перестрілками, бійками та битвами за участю сотень статистів, кавалерії та артилерії. У фільмі особливо підкреслюється жорстокість повстанців та розстріли ними більшовиків.
Це жорстоке видовище сприяло популярності фільму у глядачів, хоча й було погано оцінено кінопродюсерами та критиками.
У 1928 році журнал «Кіно» у статті «Роки крові на екрані» критикував фільм за натуралізм, бандитизм і поганий приклад для українського селянства. Автор сценарію Григорій Епік був розстріляний під час сталінських репресій «за причетність до терористичної націоналістичної організації».
«Таємниця рапіду» (1930) виробництва Київської кінофабрики стала першою стрічкою Павла Долини в колекції Довженко-Центру та першою стрічкою режисера в Україні.
Видатний український режисер і актор 1920-1930-х років, Долина працював у різних театрах, таких як Молодий театр, «Кийдрамте», «Березолі», брав участь у кінопостановках Леся Курбаса. Він дебютував як режисер у віці 39 років і протягом наступних п'яти років зняв вісім повнометражних художніх фільмів на Одеській і Київській кінофабриках. Більшість його робіт вважаються втраченими, і на сьогодні жодна з них не була оцифрована.
Після критичного доносу під назвою «Ідеологічні диверсії», опублікованого в «Кіно» в 1932 році, Долина фактично залишив художнє кіно і приєднався до «Техфільму», а згодом очолив Театральний музей у Києві після війни.
«Таємниця рапіду» відноситься до київського періоду творчості режисера і досліджує гострий конфлікт між колективом і особистістю, «новим» і «старим», характерний для радянського кіно того часу. Однак замість того, щоб зосередитися на механізації сільського життя чи швидкому будівництві, конфлікт розгортається навколо літнього робітника, який приховує секрет обробки сталі. Кульмінацією фільму є колективне «перевиховання» особистості за новоствореною моделлю через так званий «товариський суд». Індустріальний реалізм впроваджується в цю виробничу драму через майстер-класи, зняті оператором Георгієм Хімченком на різних заводах у Києві, Харкові та Горлівці, а також творчий внесок Юрія Швеця, майбутнього спеціаліста з дизайну науково-фантастичного кіно.
Повторне відкриття «Таємниці порогу» — це довгоочікуване повернення як для вчених, так і для глядачів. Він дає можливість переглянути канон українського кіно та залучитися до творчості однієї з ключових постатей епохи ВУФКУ не лише через кінокритику та академічні тексти. Нарешті маловідомий розділ українського кіно можна побачити безпосередньо на екрані.
Як повідомляв Укрінформ, студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого знайшли в архіві фільм “Карл Бруннер” 1936 року виробництва та передали його до Національного центру Олександра Довженка.
Фото: Центр Довженка
Історія кіно Україна Центр Довженка
Источник: www.ukrinform.ua
