Фото: fpif.org
Нещодавній масовий обстріл спричинив суттєві проблеми з постачанням електрики у Києві та інших населених пунктах України. Деякі з них зумовлені об’єктивними факторами – по енергетичних об’єктах влучили ворожі ракети та безпілотники. І якщо від прямого попадання ракет майже неможливо захиститися, то захист від БпЛА цілком реально організувати. І це вже сфера відповідальності місцевої, муніципальної влади та власників енергетичних підприємств. Чому вони цього не зробили, яким чином слід забезпечувати подібний захист і хто цим має займатися – журналіст Коротко про з’ясовував у народного обранця та очільника тимчасової парламентської слідчої комісії (ТСК) з питань розслідування ймовірних фактів порушення українського законодавства при розробці та впровадженні цінової та тарифної політики в галузях енергетики та комунальних послуг Олексія Кучеренка.
Інженерний антидроновий захист об’єктів – це сфера компетенції їх власників, а не військових
– Чому склалася така ситуація, що наші енергетичні об’єкти знову виявилися такими беззахисними?
– Насамперед, давайте говорити відверто – кожен інцидент має свої особливості. Усереднювати їх категорично не можна. Блекаут у Києві, наприклад, викликаний тим, що прорвалися ракети. Тут не може бути зауважень до уряду і до столичної влади, тут питання до військових і ППО. Але наголошую, це питання, а НЕ звинувачення. Я вважаю, що вони робили все можливе, але це війна. Тому повторюю, я не готовий пред’являти претензії до військових і роботи ППО.
Проте! Певна частина шкоди була завдана дронами, і тут виникає питання і до цивільних – до власників того чи іншого об’єкта інфраструктури, у цьому випадку енергетичної. Чи було створено та забезпечено інженерний антидроновий захист. Акцентую – не військовий, а інженерний. Моя особиста думка – ні, належним чином це не було реалізовано.
На багатьох енергооб’єктах було змонтовано досить елементарний захист початкового рівня, та й то не для захисту, а для “показухи”. А другий рівень – антидроновий, який можна і було потрібно робити власнику об’єкта – на більшості об’єктів, наприклад, у Києві, не був створений. У Київській міській державній адміністрації (КМДА) стверджують, що не було вказівки з боку Генштабу. Але Генштаб цього ніколи нікому і не повідомляє, він може тільки погодити проєкт захисту, про який повинні міркувати власники об’єктів. Але вказувати, як це робити – це не його компетенція. Це виключно компетенція власників енергооб’єктів, як державних, так і приватних. До речі, приватні власники значно більше роблять для забезпечення захисту, ніж комунальні та державні.
– Що необхідно зробити для того, щоб убезпечити об’єкти критичної інфраструктури? Розмістити біля кожного по «Патріоту», але в нас їх недостатньо.
– Ну, по-перше, «Патріоти» у столиці розташовані і Київ захищають досить результативно. Ворожу балістику саме вони і збивають. А ось антидроновий інженерний захист – це інший щабель оборони. І моє тверде переконання, на відміну від КМДА, що належний захист від дронів може ефективно працювати. Я в цьому переконаний на всі сто відсотків.
Захист на одному з енергопідприємств зміг врятувати обладнання від удару дрона. Фото: ФБ Алексей Кучеренко
Приватні власники краще організовують захист, ніж державні та муніципальні
– Ви згадали про захист початкового рівня. А скільки взагалі існує рівнів і що вони передбачають?
– Початковий рівень – це мішки з піском, якими за можливості обкладають об’єкти ураження. Це найпростіший захист, умовно, від уламків, що летять по горизонталі. Але є захист, який фахівці називають “1+”. Це вже більш потужний захист разом з інженерними бетонними металевими конструкціями, які можуть більш суттєво захистити від дронів.
Існує захист другого рівня. Це вже масивні бетонні конструкції, які більш надійно захищають об’єкт. Це доведено на практиці, наприклад, на об’єктах компанії «Укренерго». Хоча й не на всіх. Тому тут уже питання до самого «Укренерго» і до державного Агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, що їх потрібно було значно більше будувати. Ось зараз Чернігів без електропостачання. Це тому, що відповідний захист енергооб’єкта «Укренерго» не було закінчено. Я знаю, хто там винен, але нехай розбираються ті, кому слід це робити. У кожному випадку – своя обставина. Але питання є, безперечно, як до урядових структур, так і до Київської міської державної адміністрації (КМДА), компанії «Нафтогаз», наскільки вони подбали про необхідний захист. Їм же ніхто не перешкоджав це зробити, і вони просто були зобов’язані забезпечити захист своїх об’єктів. Особливо, якщо таке ресурсне місто, як Київ.
Також потрібно було подбати про більш чітку систему відповідальності. І тут претензії, безумовно, до урядових структур. Вони могли б, як мінімум, забезпечити управлінський контроль і регламентні документи. Але й власник такого об’єкта, якщо в нього закладений господарський підхід, сам піклуватиметься про захист своєї власності. І тому приватні компанії й створили цей захист.
– А де брати кошти на захист, вони в бюджетах енергетичних державних, муніципальних та приватних компаній передбачені?
– Агентство відновлення та розвитку інфраструктури України працювало за бюджетні гроші, і, як бачимо, неефективно спрацювало. А те ж «Укренерго» працювало не за бюджетні кошти, а за кредитні, гранти та свої власні кошти, і більш ефективно організувало захист своїх енергооб’єктів.
Всередині цієї «конструкції» – роздовбаний дронами трансформатор вартістю під 7 млн доларів. Фото: ФБ Алексей Кучеренко
Уряду потрібен енергетичний комісар
– Такий неефективний захист лише у Києві чи і в інших містах України?
– На муніципальних об’єктах він всюди такий. Але не можна порівнювати бюджет міста Києва з бюджетом міста Житомира (наприклад) чи навіть Львова. Все-таки Київ – це держава в державі, і тут достатній бюджет для того, щоб убезпечити свої енергооб’єкти. Але загалом на місцевому рівні лише приватні компанії більш-менш піклувалися про захист своїх об’єктів.
– У парламенті ви плануєте якось це питання підіймати?
– Ми вже над цим працюємо. Я є головою тимчасової слідчої комісії (ТСК) з питань розслідування ймовірних фактів порушення законодавства України при формуванні та впровадженні цінової та тарифної політики в галузях енергетики та комунальних послуг. І ми зараз активно досліджуємо це питання. Але ми тільки перевірку можемо провести, здійснити контрольні функції. Не в наших повноваженнях нести відповідальність за захист об’єктів критичної інфраструктури, ми можемо лише контролювати їх захист. Зараз збираємося вивчати звіт Рахункової палати щодо фінансування захисту об’єктів. І там можливі досить цікаві висновки.
– Що конкретно ви можете запропонувати виконавчій владі в центрі та на місцях, щоб забезпечити належний захист таких об’єктів?
– Насамперед необхідно чітко визначити фігуру з умовною назвою “енергетичний комісар”, який матиме повноваження і ресурс для того, щоб навести порядок в енергетичній сфері, зокрема із захистом. І це давно потрібно було б зробити, тому що ліберально-демократичні методи управління енергетикою під час війни завершуються катастрофою. Під час війни система управління не може бути ліберально-демократичною, це так не діє.
– А до вас на засідання вашої ТСК приходять представники уряду для вирішення питань забезпечення захисту енергооб’єктів?
– Вони в уряді дуже специфічні і вважають себе компетентними і без нас. Я, як депутат і голова однієї з ТСК, маю можливість лише озвучувати подібні проблеми із захистом, але мої поради не є обов’язковими для уряду. Вони можуть прислухатися, а можуть ігнорувати.
