Іноді здається, що все життя проходить в офісних стінах: ви йдете ближче до півночі, короткий сон – і ви знову на роботі, наче нікуди і не йшли. Навколо вирує життя, міняється погода, настає весна, а потім добігає кінця літо. Все це виразно видно у вікно рідного офісу, але в нього, втім, ви не затримуєтеся надовго. Знайома картина?
Участь незамінних співробітників
Здається, це стало звичкою. Якось ви затрималися на пару годин, потім ситуація почала повторюватися із завидною регулярністю. Вам кажуть, що ви – незамінний працівник, але весь цей прекрасний ялинок, здається, лише допомагає міцніше приклеїти вас до офісного крісла.
Ненормований робочий день має бути прописаний у трудовому договорі. Наприклад, на несподівані переробки не скаржаться рятувальники МНС – робота у них така. За законом залучити співробітника до понаднормової роботи можна відповідним наказом із призначенням оплати додаткового робочого дня. Причому перші дві години роботи оплачуються щонайменше ніж у полуторному розмірі, проте наступні – у подвійному. Але навіть і в цьому випадку працювати без перерви не можна, і Трудовий кодекс припускає не більше 120 годин понаднормової роботи.
Не варто й казати, що буква Закону часом справляє не найсильніше враження на начальство. Що робити у цьому випадку? Можна змінити роботу, можна подати скаргу до Державної інспекції з праці, а можна спробувати порозумітися з шефом – це вдається набагато частіше, ніж здається на перший погляд.
Трудові подвиги з ногами на столі
У рекламному агентстві, де мені довелося попрацювати, був дуже цікавий робочий графік. Ми отримували якийсь «проект», і відтепер лише про нього і були всі розмови – у найближчому кафе, біля офісної кавомашини, у блогах співробітників. Усі говорили про проект, не поспішаючи гортаючи інтернет-сторінки та посипаючи корицею пінку капучино. Головний копірайтер, наслідуючи американський гуру рекламного світу, закидав ноги на стіл і здалеку контролював робочий процес.
А потім наставав дедлайн, і всі співробітники дві доби не виходили зі стін офісу. Поспіхом майстрували макети, писали слогани і малювали постери. Робота кипіла, ідеї були то геніальні, то недозрілі, але практично кожен з учасників подій отримував своєрідне задоволення від цієї шаленої творчої кухні. Ми дзвонили додому і скаржилися на недосипання, а коли, нарешті, поверталися, то засипали в одязі просто у передпокої – це був складний проект, але ми впоралися!
Насправді за цим стихійним лихом ховалася банальна неорганізованість. Як правило, на роботі допізна засиджуються ті, в чиї обов'язки входить не просто «пересидіти» належний годинник, а за підсумками дня видати конкретний результат. У переважній більшості випадків перед вами не стоїть жодних глобальних завдань, і впоратися з ними можна за вісім годин.
Але година йде на регулярну перевірку пошти, годину – на блукання Інтернетом, стільки ж – на обговорення з колегами останніх новин, перекладання папірців з місця на місце та інших «мук творчості». Якщо вам доводиться регулярно переробляти, хоча б раз підрахуйте, скільки за середньостатистичний робочий день ви витрачаєте час саме на результативну працю. Записуйте все, що робите протягом дня, а потім подивіться, що з цього списку можна виключити безболісно.
Як працювати швидко та ефективно
Пам'ятається, коли в магазинах з'явилася книга мільйонера Тімоті Феррісса «Чотирьохгодинний робочий тиждень», на неї одразу обрушилася відчайдушна критика. Не підходять нам поради американських багатіїв, не подобаються нам казки про золоту рибку та легкі гроші.
Насправді Ферріс, а за ним і десятки послідовників, пишуть про те саме – про закон Паретто, про який нам ще в школі розповідали. Відповідно до нього 80% результату припадають лише на 20% зусиль. Це можна порівняти з мозковим штурмом, після якого слідує швидка, легка, приємна робота – з натхненням та азартом. В результаті робота, на яку ви зазвичай відводите 3 дні, може бути зроблено за чотири години. Виходить, що протягом 20% відведеного часу ми робимо 80% результативної роботи.
Але це ще половина формули. Друга половина якраз про причини регулярних переробок. Після нескладної математичної операції отримуємо наступний результат: на 80% зусиль, що залишилися, або робочого часу припадає всього 20% результату. Уявіть: у пориві натхнення ви за годину зробили всю заплановану на день роботу, а сім годин, що залишилися, перевіряєте пошту і пишете смс-ки. Ситуація, звичайно, перебільшена, але у повсякденному житті все відбувається приблизно так само.
Що робити? Використовувати закон Паретто, збільшувати ефективність та скорочувати час. Працювати швидко і результативно дійсно можливо, більше того – по-справжньому високі показники досягаються лише таким чином.
Якщо у вас немає вдома…
Останніми залишають офіс одинаки. Жінки, на яких вдома в кращому разі чекає один кіт. Холостяки, які можуть поспішати хіба що на початок футбольного матчу. Вдома – темні вікна, тиша та самота, чим не причина для того, щоб стати вимушеним трудоголіком? А ще звичка засиджуватися допізна на роботі – типово чоловічий спосіб втекти від сімейних проблем. Коли вдома не все гладко, в офісі набагато затишніше.
Ось тільки перечікування сімейних негараздів за робочим столом – страусиний спосіб вирішувати проблеми. Поки ви на роботі, проблеми не вирішаться самі собою, особисте життя не влаштується і дива не станеться. Ви ж знаєте: дива приходять тоді, коли для них відчинені вікна та двері, а у вашій замкненій квартирі порожньо та холодно.
Якщо вам нікуди йти, йдіть туди, де вечори за чашкою кави коротять такі самі одинаки, а в офісних стінах напевно нічого робити тоді, коли навіть охоронець спить. Тут поради в принципі марні – проблеми мають властивість самостійно вказувати на рішення, варто лише перестати від них тікати.
Колись, більше століття тому, сильні цього світу приймали рішення про те, кому і скільки працювати. Зрештою вирішено було розділити добу натрій – 8 годин для сну, 8 годин для роботи, 8 годин для відпочинку. Це повноцінне життя, в якому можна знайти годину-другу і для коханої людини, і для хобі, і для чарівного неробства. Усі ми часом готові цілодобово рватися до вершини кар'єрних сходів, головне – щоб цей спринт не входив у звичку.
За вікнами офісу цілий світ, і єдине, що він вимагатиме в обмін на свої скарби, – час.
Дар'я Печоріна
