Одного разу я оселився в новій квартирі, і троє моїх друзів з різних куточків світу приїхали в гості. Кожен з них оцінив мій простий декор крізь свою унікальну призму та цінностей, як повідомляє Ukr.Media.
Одна подруга була вражена простотою меблів — їй здавалося, ніби я живу там лише тимчасово. На її думку, справжнє щастя полягає в можливості оточити себе найкращим на даний момент: розкішними шторами, висококласними меблями та сучасною технікою. Вона стверджувала, що завжди обирає найдорожчі речі, оскільки вони створюють особливе «відчуття життя». Здається, що елементи розкішного інтер'єру вселяють відчуття особистої значущості.
Моя друга подруга підійшла до цього питання з іншої точки зору — з практичної. Вона запитала, чому в моєму домі немає антикваріату, цінних речей, які можна було б вигідно продати або обміняти в скрутні часи. Вона розповідала історії про те, як гроші історично втрачали цінність, тоді як антикварні речі залишалися актуальними і навіть цінувалися з часом. Хоча роздуми про потенційні труднощі не є особливо приємними, її коментарі спонукали мене задуматися: чи можуть речі в моєму домі служити своєрідною фінансовою подушкою безпеки?
Тим часом третя подруга, яка ще не має власного житла, поділилася своїм бажанням оформити свій майбутній простір з великою ретельністю, зосереджуючись на деталях, щоб створити затишне та навіть вишукане маленьке гніздечко.
Зрештою, я розмірковував: чи справді відсутність дорогих речей означає брак бажання жити повноцінним життям? І чи справді інтер'єр є проявом душі, чи просто сукупністю випадкових уподобань, невпевненості, впливу спогадів чи навіть невирішених страхів?
Я натрапив на цитату, яка мене дуже вразила: «Прагнення до розкоші – це комплекс, успадкований від бідності радянських часів. Найбільше ти прагнеш того, чого тобі бракує. А коли людина може мати що завгодно, її інтерес до матеріальних благ згасає. Що справді важливо, так це твоя власна доля».
Італійський режисер Тоніно Гуерра вважав, що людині не потрібно більше, ніж те, що вона мала в дитинстві.
Мені також нагадується думка про те, що розкоші часто прагнуть ті, хто намагається компенсувати відсутність кохання у своєму житті, і коли людину щиро кохають, навіть мінімалізму може бути достатньо, щоб викликати щастя.
Можливо, ця переоцінка цінностей свідчить про зрілість: не ціна речей визначає багатство нашого життя, а те, що ми отримуємо у відповідь на наше прагнення бути собою — чи то в простоті, чи в розкоші.
Джерело: ukr.media
