неприємна для інших />
Існує окрема група покупців, яким абсолютно байдуже до дискомфорту, який їхні дії можуть завдати іншим. Це явище часто називають «іспанським соромом» — суперечлива ситуація, коли людина поводиться вкрай недоречно або дивно, але замість того, щоб відчувати збентеження, вона викликає почуття незручності та розгубленості у тих, хто є свідком такої поведінки. Цікаво, що ці люди зберігають непохитну віру в доречність своїх дій, абсолютно не звертаючи уваги або ігноруючи той факт, що їхня поведінка виходить за межі загальноприйнятих соціальних стандартів і сприймається іншими як неприйнятна або ганебна, як повідомляє Ukr.Media.
Солодощі та горіхи
Деякі покупці діють за своєрідним логічною логікою: навіщо інвестувати в продукт, якщо можна насолодитися ним безкоштовно прямо в магазині? Ці люди сміливо хапають жмені цукерок, горіхів чи інших товарів на вагу та блукають торговими проходами, насолоджуючись своєю «безкоштовною стравою». Для працівників магазину та більшості інших покупців абсолютно очевидно, що ці люди не мають наміру платити за те, що вони спожили. Їхні типові виправдання на кшталт «я просто хотів спробувати перед покупкою» звучать настільки неправдоподібно та заезжено, що навіть маленька дитина навряд чи їм повірить.
Молоді нероби
Окрему проблемну категорію відвідувачів складають молоді люди, які розглядають магазини не як місця для покупок, а як майданчики для створення власного «розважального» контенту. Озброєні смартфонами, вони записують так звані «пранки» — відео, що демонструють їхню абсолютно неприйнятну поведінку: стрибають у контейнери, наповнені товарами, навмисно розбивають кавуни та розливають молочні продукти на підлогу торгового залу. Все це робиться заради банальних жартів та лайків у соціальних мережах.
Пошкодження майна
Коли інтелектуальна зрілість людини тісно пов'язана з її біологічним віком, можна спостерігати вражаючі прояви «креативності». До них належать: написання непристойних або образливих зауважень у книзі відгуків та пропозицій, гонки з візками для покупок по парковці та зривання цінників з товарів. Такі дії свідчать про крайню неповагу до соціальних норм і викликають зрозуміле здивування серед розсудливих людей.
Вони також турбують працівників
Особливо неприємним явищем є нав'язлива поведінка деяких відвідувачів щодо персоналу магазину. Молоді касири щодня стикаються з незграбними та недоречними залицяннями. Особливо кумедно, але водночас і прикро, що ці чоловіки майже завжди намагаються розпочати розмову з позиції переваги та самовпевненості. Їхні часом зухвалі та нетактовні зауваження на кшталт: «Дівчинко, я тебе помітив; кинь цю нудну роботу та тікай зі мною негайно, я твій останній шанс на щастя» не просто недоречні, а й відверто абсурдні.
Вони вихваляються.
Деякі клієнти відчувають неконтрольоване бажання демонструвати свій уявний високий статус навіть у найбуденніших ситуаціях. Вони приїжджають до звичайної пекарні на таксі, ніби їдуть на важливу ділову зустріч. Вони демонстративно крутять ключі від розкішного автомобіля навколо пальців, прагнучи привернути увагу, щоб усі присутні могли побачити цей «символ престижу», або ж одягають екстравагантний вечірній одяг. Така поведінка неминуче викликає питання: для кого насправді призначений цей виступ? Постійні відвідувачі бюджетних магазинів навряд чи оцінять ці спроби справити враження, а персонал зосереджений на виконанні своїх робочих обов'язків, а не на оцінці символів статусу клієнтів. Такі демонстрації показності часто сигналізують про глибоку невпевненість та прагнення до зовнішнього підтвердження власної значущості.
Спіймали злодіїв
Окремий випадок «іспанського сорому» проявляється, коли спостерігаєш за діями людей, яких спіймали на крадіжці товарів. Слухаючи абсурдні та часто непереконливі вигадки таких людей, не можна не відчувати сорому за їхню нездатність відверто визнати свою провину. Замість того, щоб проявити елементарну мужність і зізнатися: «Так, я вкрав і мене спіймали», вони вдаються до вигадування безглуздих виправдань, розповідаючи стандартні історії про важке життя, хворих батьків, голодних дітей або стверджуючи, що «там абсолютно нічого їсти». Ці наративи настільки клішовані та типові, що втрачають будь-яку достовірність, особливо коли вкрадені речі є не предметами першої необхідності, а алкоголем, сигаретами чи делікатесами. Сором виникає не лише з самого акту крадіжки, але й з відсутності елементарної гідності та відмови взяти на себе відповідальність за свої дії.
Це дитина, а я — мати.
Особливо напружені ситуації виникають, коли батьки дозволяють своїм дітям поводитися абсолютно неприйнятним чином у громадських місцях під виглядом священної фрази: «Він же просто дитина!». Бруд від дитячого взуття на продуктах чи меблях – це лише найневинніший прояв такої недбалості. Набагато гірше стає, коли неконтрольовані діти бігають між проходами, чіпають інших покупців, кричать, влаштовують істерики або псують товари, тоді як їхні батьки повністю ігнорують таку поведінку, вважаючи, що їхній материнський статус звільняє їх від відповідальності за поведінку дитини. У таких випадках часто найбільше страждає дитина, яка не має необхідного керівництва та розуміння меж прийнятної поведінки. Спроби звернутися до таких батьків зазвичай виявляються марними та лише провокують агресивну реакцію.
Джерело: ukr.media
