Податок на прибуток з депозитів не є нещодавньою розробкою; його було запроваджено у 2014 році. Однак, як повідомляє Ukr.Media, вкладники продовжують висловлювати своє невдоволення цим податком.
Це невдоволення особливо виражене зараз, коли з початку 2025 року в Україні діє оновлена ставка у розмірі 23% (відповідно до Закону України № 4015-IX, який набрав чинності 28 листопада 2024 року). Ця ставка включає 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та 5% військового збору.
Виняток стосується військовослужбовців та працівників деяких державних організацій (АСУ, СБУ, СЗРУ, ГУР, ДПСУ, Держспецзв'язку, Державної спеціальної транспортної служби, Національної гвардії та УДО), для яких ставка військового збору залишається на рівні 1,5% за умови подання ними необхідних документів до банку.
Для наочності розглянемо такий простий приклад. Якщо ви інвестуєте 100 тисяч гривень під 16% річних, банк принесе вам 16 тисяч гривень доходу. Після сплати податків у вас залишиться приблизно 12 320 гривень — саме стільки ви фактично отримаєте.
Крім того, багато людей заощаджують не лише заради заощаджень, а й щоб покладатися виключно на відсотковий дохід і уникати роботи. Доцільність цієї концепції – це окрема цікава тема, яку ми вже досліджували: скільки слід внести в банк, щоб жити на відсотки і не працювати?
Я розмовляв з менеджером одного з банків, який люб’язно поділився розчаруванням вкладників. Примітно, що скарги досить знайомі — люди досі не впевнені, що саме підлягає оподаткуванню та чи справді держава «забирає» їхні заощадження.
«Я роками заощаджував ці гроші, а тепер вони їх оподатковують»
Ця пристрасна заява не враховує один важливий аспект.
Податок застосовується не до самого депозиту, а виключно до доходу, який банк зараховує вкладнику. Іншими словами, самі заощадження звільняються від оподаткування, а отже, їхня загальна сума залишається незмінною.
«Якщо ви вносите 100 тисяч гривень, і банк щороку генерує 10 тисяч гривень доходу, то оподатковуються лише ці 10 тисяч, тоді як загальна сума 100 тисяч залишається незмінною».
Цей принцип застосовується майже до всіх форм доходу: коли ви здаєте нерухомість в оренду, податок стягується з доходу від оренди, а не з вартості нерухомості.
«Коли я отримував зарплату, я вже сплатив податок, а тепер вони знову його оподатковують»
Пояснення тут аналогічне. Зарплата, яку ви внесли на рахунок, повторно не оподатковується. Податок нараховується лише на «новий» дохід — відсотки від депозиту.
Ось аналогія з бізнесом:
«Якщо ви заробили гроші, придбали за них нерухомість, а потім здавали її в оренду, дохід від оренди підлягає оподаткуванню, навіть якщо початкові кошти вже були оподатковані».
«Банки отримують прибуток від моїх грошей; вони інвестують мої заощадження, а я плачу податки»
Це правда — банки справді використовують депозити для отримання прибутку. Без цих депозитів банки не змогли б видавати кредити. Вони діляться частиною свого прибутку з вкладниками, сплачуючи відсотки за депозитами.
Банки несуть відповідальність за сплату податків зі свого прибутку. Податок на депозити стягується з доходу, отриманого вкладником.
«Банк може видати кредит під 20% і виплатити вкладнику 10% — різниця покриває витрати, ризики та прибутки банку. Ви сплачуєте податок лише з гарантованих 10%.»
«Чому інфляція не враховується під час розрахунку податків?»
Чесно кажучи, цей коментар дещо дивує — чому інфляцію слід враховувати? Однак цікаво відзначити, що інфляція певною мірою впливає на розмір податкової бази.
«Якщо інфляція становить 10%, а ваш депозит приносить 8%, реальна купівельна спроможність зменшується, але закон враховує лише номінальний прибуток, а не фактичну вигоду».
«Чому було запроваджено податок на депозити, якщо в інших країнах його немає?»
Дійсно, багато країн не стягують окремого податку на процентний дохід від депозитів. Цей дохід просто включається до інших особистих доходів.
«У більшості розвинених країн оподаткування відсотків не є винятком, а радше частиною загального оподаткування доходів. Методи різняться: в деяких місцях банк автоматично утримує їх, тоді як в інших фізична особа повинна декларувати їх сама».
Наприклад, так це працює в США. Там банки щорічно надсилають вкладникам письмове повідомлення, якщо дохід за депозитом перевищує 10 доларів. Однак, навіть якщо дохід менший, він все одно враховується як частина загального доходу особи та може оподатковуватися.
«У Німеччині банки автоматично утримують податок з доходів від депозитів, тоді як у США фізична особа декларує дохід. В Італії діє фіксована ставка для пасивного доходу».
У деяких країнах діють спеціальні податки, подібні до нашого податку на дохід від депозитів, і ставки можуть бути значно суворішими. Наприклад, у Великій Британії ставка для відносно низьких доходів становить 20%, а якщо дохід перевищує 150 тисяч фунтів стерлінгів, вона зростає до 45%.
«Багато країн пропонують низькі або майже нульові ставки за депозитами, що робить податкове питання менш проблематичним порівняно з країнами з вищими ставками».
На мою думку, основною причиною невдоволення податком на депозитний дохід є те, що раніше його не існувало, а тепер його ввели. Звичайно, нікому не подобається платити там, де раніше він не був зобов'язаний.
Тим не менш, я впевнений, що люди поступово до цього звикнуть, і, відкриваючи депозит, вони одразу розраховуватимуть, який дохід вони отримають після податкових відрахувань.
Важливо
Цей матеріал призначений виключно для інформаційних цілей. Він не служить фінансовою, податковою чи юридичною консультацією. Законодавство може змінюватися, тому ми рекомендуємо проконсультуватися з кваліфікованим фахівцем, перш ніж приймати будь-які рішення.
Джерело: ukr.media
