Андрій ніколи не думав, що опиниться на танцювальному паркеті. Інженер за фахом він звик жити за розкладом: робота, будинок, рідкісні зустрічі з друзями.
Один невдалий клік на сайті культурного центру навів його не на курси англійської, як він планував, а на заняття танцями.
Повернути гроші або поміняти групу тоді не вдалося, і він вирішив спробувати. Так розпочалася історія, яка перевернула звичний ритм його життя, розповідає кореспондент Біловини.
Андрію, ви пам'ятаєте перший урок?
Звісно. То справді був повний хаос. Я стояв серед незнайомих людей, і всі вже начебто щось уміли. Музика грала, викладач показував рухи, а я тільки плутав ноги. Було соромно, хотілося зникнути. Але в якийсь момент я впіймав себе на думці, що посміхаюся. Мене давно нічого так не вибивало з рутини.
Чи не було думки кинути?
Була. Після першого заняття я сказав собі: “Ну, це не моє”. Але вдома увімкнув музику, і раптом захотілося спробувати ще раз. Думаю, мене зачепило відчуття, що я потрапив у новий світ. Адже я все життя був «людиною формул», а тут виявилося, що тіло може говорити по-іншому.
А як реагували близькі?
Дружина спочатку сміялася: «Знайшов собі хобі!» Але потім побачила, що я приходжу додому іншим – живішим, радісним. Син підліток взагалі сказав: «Тату, ти крутий, я б так не зміг». І це було, мабуть, одним із найцінніших моментів.
На якому етапі танці стали чимось більшим, ніж просто заняття для душі?
Коли нас запросили виступити на міському заході. Я спочатку відмовлявся: мовляв, який із мене артист. Але потім вийшов на сцену та відчув неймовірний драйв.
Люди аплодували, а я зрозумів, що можу робити те, чого раніше навіть не уявляв. Саме тоді я почав по-іншому ставитися до роботи: якщо тут я можу подолати страх, значить і в кар'єрі можна сміливіше рухатися вперед.
Ви згадали про роботу. Як танці пов'язані із кар'єрою?
Танці навчили мене чути партнера, бути уважним до дрібниць, довіряти та вести. Це безпосередньо позначилося на тому, як я почав керувати в офісі.
Колеги помітили, що я став спокійнішим, впевненішим. А ще через танцювальну спільноту я познайомився з людьми, які допомогли мені знайти нові проекти. Тож цей випадковий вибір реально змінив моє професійне життя.
Що для вас найважливіше у цьому досвіді?
Я зрозумів, що ніколи не пізно спробувати те, чого боїшся чи не розумієш.
У танцях знайшов друзів, яких навряд чи зустрів би інакше. І найголовніше – я став по-іншому почуватися. Пішло відчуття, що життя вже розписане за пунктами.
Тепер я знаю: варто тільки зробити крок убік, і на тебе чекають відкриття.
Андрій зізнається, що все ще інколи плутає ноги на заняттях. Але тепер для нього це не привід йти, а лише нагадування, що в житті завжди є місце для нового руху.
Читайте також
- Дівчина відмовилася від транспорту і місяць ходила пішки: місто стало для неї іншим
- Жінка зважилася пройти марафон без підготовки: випробування виявилося важливішим за результат.
