Після 25 років роботи у великій компанії Ігор раптово опинився без роботи. Йому було 50 років, і перспектива шукати нову посаду у звичній сфері видавалася складною.
Втрата стабільності стала поштовхом до переосмислення життя та пошуку того, чим він дійсно хоче займатися.
Кореспондент Білновини зустрілася з Ігорем, щоб дізнатися, як він упорався із ситуацією та що стало новим напрямом його життя.
Ігоре, розкажіть, як ви дізналися про те, що втратили роботу?
То був звичайний понеділок. Мені зателефонував начальник і сказав, що компанія скорочує штат. Я просто сидів і намагався зрозуміти, як це могло статися. Через кілька хвилин прийшла суміш безвиході та якоїсь порожнечі. Спочатку навіть не думав про майбутнє, просто усвідомлював факт.
Що ви відчули у перші дні після звільнення?
Спочатку було тривожно та страшно. Здавалося, що всі плани руйнуються. Але за кілька днів я почав думати, що, можливо, це шанс. З'явилася думка: а може, настав час спробувати те, про що давно мріяв, але не наважувався.
І що стало цією новою справою?
Я завжди любив дерево і хотів робити меблі своїми руками. Раніше не вистачало часу, а тепер з'явилася можливість повністю присвятити себе цьому. Спершу просто робив невеликі предмети для друзів, а потім задумався про свою майстерню.
Чи було страшно починати з нуля?
Звісно. У 50 років важко розпочинати нову кар'єру. Але я зрозумів, що страшно буває кожному, і це гаразд. Головне — пробувати та робити кроки, навіть маленькі. Коли перший столик вийшов краще, ніж я очікував, з'явилася віра у себе.
Як відреагувала родина?
Дружина та діти спочатку переживали. Вони звикли до стабільності та боялися, що я ризикую. Але бачачи мою захопленість та результати, вони стали підтримувати. Зараз навіть приходять у майстерню, допомагають, дають поради, і це стало нашою спільною справою.
Що змінилося у вашому житті за рік?
Я став впевненішим і спокійнішим. Робота руками дає мені радість та задоволення, а не лише гроші. З'явилися нові друзі та клієнти, з якими цікаво спілкуватися. Я зрозумів, що втрата роботи була не кінцем, а початком нового життя.
Що стало для вас девізом?
Я зрозумів, що ніколи не пізно змінювати шлях і шукати справу, яка приносить радість. Важливо слухати себе, пробувати та робити кроки, навіть якщо здається, що все проти.
Ігор усміхається, розповідаючи про майстерню: «Щодня я бачу плоди своїх рук і розумію, що це те, чим хочу займатися все життя. Іноді втрата — подарунок, якщо знаєш, як його прийняти».
Читайте також
- Новий тато для сина: відповідь дитини виявилася несподіваною
- Бабуся завела блог у 65 років: як її історії підкорили передплатників
