Про це в ексклюзивному коментарі Укрінформу розповів начальник штабу окремого батальйону резерву 199 навчального центру Десантно-штурмових військ ЗСУ, капітан Іван Горин.
«На рішення впливають страх, усвідомлення небезпеки для життя, інстинкт самозбереження, хронічний бойовий стрес, моральне виснаження, емоційне вигорання від несення служби. До чинників, що призводять до самовільного залишення місця служби, належать також непорозуміння з керівництвом підрозділу. Це може статися, наприклад, через відмову у наданні відпустки, можливості пройти курс лікування за наявності відповідних показань, або ж оформити направлення на військово-лікарську комісію», – зазначив Горин.
Згідно з його словами, сімейний чинник також відіграє роль, коли військовослужбовець позбавлений можливості бути поруч із близькими, що створює значне психологічне навантаження.
Крім того, на такі дії можуть впливати обставини, пов’язані з фінансовим або матеріальним забезпеченням, зокрема, неповне або несвоєчасне отримання належних коштів.
«СЗЧ – це коли військовий самовільно залишає військову частину або місце несення служби без отримання відповідного дозволу від командира. Це також включає ситуації, коли військовослужбовець не з’являється вчасно на службу після законної відсутності, такої як відпустка, лікування, або службове відрядження. Важливо розрізняти СЗЧ від дезертирства. Дезертирство передбачає намір уникнути служби назавжди, і це є більш серйозним злочином. СЗЧ, натомість, означає тимчасову відсутність без наміру припинити службу назавжди. Дезертирство ж – це повна втеча з метою уникнення армійських обов’язків на постійній основі», – пояснив капітан.
Як інформував Укрінформ, програма добровільного повернення для тих, хто скоїв СЗЧ, розширюється. Тепер військовослужбовці, які відповідають критеріям програми, мають можливість обрати серед понад 70 військових підрозділів у ЗСУ, Національній гвардії України або Державній спеціальній службі транспорту.
Источник: www.vesti-ua.net