Удари по нафтопереробних заводах Росії вже призвели до дефіциту палива, але це особливо не турбує Путіна, — Foreign Policy

Наслідки українських атак на російську нафтопереробну інфраструктуру дедалі відчутніше впливають на життя в самій РФ. Брак пального, багатокілометрові черги на автозаправних станціях та стрімке подорожчання вже охопили значну частину російських регіонів. Попри це, аналітики вважають, що ці труднощі навряд чи стануть серйозною політичною проблемою для режиму Володимира Путіна, як зазначає видання Foreign Policy.

Згідно з даними видання Meduza, яке провело аналіз понад 65 тисяч біржових угод, обсяги продажу бензину та дизельного палива в Росії скоротилися на 47% за період з січня по червень, тоді як середня ціна зросла на 46%.

На початок липня надходили повідомлення про нестачу пального, його нормування або обмеження продажів майже з усіх регіонів країни. Особливо серйозно ситуація позначилася на аграрному секторі, де брак дизельного палива ставить під загрозу успішне завершення збору врожаю.

Окремою проблемою став анексований Крим. Внаслідок атак українських безпілотників на паливні резервуари вартість бензину там сягнула 197 рублів за літр, а в деяких випадках – 450 рублів.

Путін визнав проблему, але не надав їй належної ваги

Російський президент вперше публічно визнав існування черг на автозаправках, проте заявив, що ситуація є “некритичною”.

При цьому Кремль пояснює цю кризу не своєю війною проти України, а українською “інформаційною кампанією”, метою якої нібито є посіяти паніку серед росіян.

Єдиним практичним рішенням, запропонованим російською владою, стало відновлення виробництва бензину стандарту Євро-3, який містить значно більше сірки і може завдати шкоди сучасним автомобільним двигунам.

Росіяни висловлюють невдоволення, але не вдаються до протестів

Аналітики зазначають, що, незважаючи на очевидне незадоволення, переважна більшість росіян не пов’язує цю кризу безпосередньо з війною або не готова звинувачувати в ній Кремль.

Показовою стала історія мешканця Чити, який провів 39 годин у черзі за пальним. Попри це, він заявив журналістам, що Росія поводиться щодо України “надто м’яко” і повинна “почати діяти рішуче”, тобто ще більше посилити військові дії.

Аналітикиня Королівського коледжу Лондона Джейд МакГлінн зауважує, що суспільне невдоволення існує, але воно не становить загрози для влади:

“Гнів пересічних росіян через паливну кризу є відчутним, але не вибухонебезпечним”.

Кремль перекладає відповідальність

Замість пояснення причин дефіциту, російська влада шукає винних серед нафтових компаній, незалежних операторів АЗС і навіть серед самих громадян, яких звинувачують у “панічних закупівлях”.

Водночас росіяни дедалі частіше об’єднуються не для протестів, а для взаємодопомоги. У месенджерах вони створюють чати та карти працюючих заправок, використовуючи кодові слова, такі як “золото” чи “платина”, замість слова “бензин”, щоб обходити цензурні фільтри.

Автори аналізу підкреслюють, що українська стратегія ударів по нафтопереробній галузі є ефективною – вона поступово підриває здатність Росії забезпечувати власну армію пальним та підтримувати військові дії.

Водночас, очікування, що економічні труднощі автоматично призведуть до масових антивоєнних протестів або змусять Кремль змінити курс, поки не виправдовуються. Як зазначають аналітики, російська система управління залишається достатньо стійкою, щоб перетворювати суспільне невдоволення на адаптацію до нових викликів, а не на політичний опір.

Читають зараз: Україна вивела з ладу ключовий НПЗ «Лукойлу» у Кстові, який постачав Москву паливом.