Крилатий ангел на крилатій ракеті Звіт 13.05.2025 15:45 Укрінформ У закарпатській фортеці Сент-Міклош колектив художників перетворює російську зброю знищення на художні твори.
Професійні художники, театральні митці та студенти художньої школи замку Сен-Міклош малюють залишки справжніх російських ракет, які майже щодня падають на українські міста та села. Розмір творів різний: від маленьких фрагментів до розмірів людини. Художники черпають натхнення з біблійних тем, щоб символічно переосмислити цитати відомих постатей. Деякі зображують своїх батьків, які загинули на фронті, на залишках крилатих російських ракет — з крилами та німбом…
Дізнайтеся більше про те, як ці митці у замку Сен-Міклош взаємодіють зі знаряддями смерті та перетворюють їх на мистецтво, у репортажі Укрінформу.
Робота Йосипа Бартоша / Фото з архіву Марини Чопей
ЗРОБИТИ ЖАХЛИВЕ ПРЕКРАСНИМ
Йосип Бартош, художник і мешканець замку Святого Міклоша, розповідає, що ця ініціатива розпочалася у 2023 році.
Йосип Бартош показує роботу групи художників, які розписують уламки російських ракет у замку Сент-Міклош
— Один наш друг, який зараз працює в Дипломатичній академії в Києві, запропонував зібрати художників для створення витворів мистецтва з фрагментів російських ракет, зібраних з місць атак на мирні українські міста, — пояснює Йосип Бартош. — Пізніше ми приймали тодішнього міністра закордонних справ Дмитра Кулебу і провели широкі дискусії щодо майбутніх виставок таких творів і про те, чи можуть художники справді змінити природу смертоносного об’єкта, перетворивши його сутність на щось художнє? Чи можемо ми створити красу з жахливого? Я висловив свою віру в те, що вони можуть. І ми розпочали цю справу.
Бартош згадує, що в замковій майстерні вони отримали кілька десятків великих (іноді з людський розмір) та менших фрагментів вибухнулих ракет.
— Ми розібрали їх, відібравши відповідні частини за формою та текстурою (деякі ракети повністю металеві, інші ж оброблені спеціальним покриттям, щоб уникнути виявлення радаром — вони не підходять для художнього розпису) і розпочали роботу. Це була команда з понад десяти художників, — розповідає Бартош. — Ми з дружиною Танею Бартош, наші друзі — професійні художники, учасники Мукачівського драматичного театру, діти, які навчаються в нашій художній школі при замку… До нас також приєдналися люди, переміщені війною, які переїхали на Закарпаття і почали тут малювати.
Йосип Бартош розповідає, що цей проєкт нагадав йому про його ідентичність як художника, оскільки він не малював вісім років…
КОЖЕН ХУДОЖНИК ВИБИРАЄ ТЕМУ, Я НАПИСАВ АДАМ І ЄВА
Мені цікаво, що художники зобразили на уламках: чи зображали б вони щось на кшталт квітів та птахів, подібно до того, що роблять волонтери, коли розфарбовують лотерейні трубки для збору коштів?
— Ні, кожен із нас обрав свою тему, і кожен художник створив свою унікальну розповідь. Діти… так, вони намалювали квіти та птахів. Я ж обрав казку про Адама та Єву для своєї роботи, назвавши її «Початок».
– Отже, початок символізує створення людства, тоді як ракета символізує те, що призводить людство до кінця?
— Не тільки це. Це відображає моє особисте сприйняття суті цієї війни як репрезентації всього зла, що корениться в біблійному наративі нашої культури про гріхопадіння Адама та Єви. Якщо ми розглянемо біблійну історію, вона ілюструє причетність людства до зла, схильність окремих людей піддаватися злості — це привело нас до цієї ракети. Ми повинні глибше зануритися в суть людської природи та ініціювати там зміни, — зазначає художник.
Його дружина, Тетяна, обрала іншу тему.
– Вона проілюструвала, як Україна, незважаючи на такий зневірений стан, зараз розправляє крила та злітає до небес. Її роботи слугують метафорою Перемоги.
БАТЬКО З КРИЛАМИ ТА НІМБОМ
Йосип Бартош знайомить мене з Ксенією Швець. Він наполягає, щоб я мусив з нею поговорити — вона створила особливо значущий твір.
Ксенія Швець із портретом загиблого під Бахмутом батька Вячеслава Мецената Швеця.
— Загалом я виконала дві роботи, — ділиться Ксенія. — Одна на уламках крилатої ракети, інша на роботі, яку я навіть не можу ідентифікувати. Одна мала назву «Рабам до раю не дозволено» — на ній зображено молоду дівчину, яка розриває триколірний ланцюг. Портрет навмисно неповний, оскільки ця дівчина символізує всіх нас; кожен може побачити та впізнати в ній себе. Інша моя робота, — Ксенія трохи вагається, — називається «Український ангел-охоронець». Вона зображує мого батька. Я взяла за основу його фотографію — він помер 3 січня 2023 року. Владислав Швець, відомий під псевдонімом «Меценат». Я також зобразила його обличчя, приховане балаклавою та окулярами, — щоб інші, хто втратив батьків, чоловіків, синів, братів чи друзів, могли…
Источник: www.ukrinform.ua
