У 2023 році українські захисники вперше задіяли в бою наземний робототехнічний комплекс «Пластун». Кожен кілометр, що його долає робот замість людини, означає врятоване життя піхотинця, якому не довелося йти під ворожим прицілом із 30-кілограмовим вантажем. Це також убезпечений екіпаж, якому вдалося уникнути атаки російського FPV-дрона.
Однак протягом усього цього часу українські військовослужбовці на передовій стикалися зі суттєвим обмеженням. Заявлений виробником запас ходу «Пластуна» становив 25 км, але реалії воєнних дій скорочували його ефективний радіус дії до 10–12 км, після чого робот мусив повертатися для підзарядки. Це змушувало планувати маршрути найкоротшим шляхом, який на фронті нерідко пролягає під обстрілом мінометів та безпілотників. Невеликий запас ходу також вимагав розташування точок зарядки ближче до лінії зіткнення, що зумовлювало регулярний ризик для персоналу, який обслуговував техніку.
Цього літа інженери львівської компанії PAWELL Battery розробили рішення цієї технологічної проблеми, збільшивши запас ходу «Пластуна» в чотири рази — до 100 км.
У 2023 році українські захисники вперше задіяли в бою наземний робототехнічний комплекс «Пластун». Кожен кілометр, що його долає робот замість людини, означає врятоване життя піхотинця, якому не довелося йти під ворожим прицілом із 30-кілограмовим вантажем. Це також убезпечений екіпаж, якому вдалося уникнути атаки російського FPV-дрона.
Однак протягом усього цього часу українські військовослужбовці на передовій стикалися зі суттєвим обмеженням. Заявлений виробником запас ходу «Пластуна» становив 25 км, але реалії воєнних дій скорочували його ефективний радіус дії до 10–12 км, після чого робот мусив повертатися для підзарядки. Це змушувало планувати маршрути найкоротшим шляхом, який на фронті нерідко пролягає під обстрілом мінометів та безпілотників. Невеликий запас ходу також вимагав розташування точок зарядки ближче до лінії зіткнення, що зумовлювало регулярний ризик для персоналу, який обслуговував техніку.
Цього літа інженери львівської компанії PAWELL Battery розробили рішення цієї технологічної проблеми, збільшивши запас ходу «Пластуна» в чотири рази — до 100 км.
Поміщається у багажник легкового авто — і щомісяця рятує десятки поранених
«Пластун» був створений як пряма відповідь на потреби військових: необхідність у машині, яка б виконувала небезпечні завдання замість людини.
Результатом стало створення ультралегкого робота вагою близько 35 кг, який одна-дві людини можуть транспортувати звичайним автомобілем, швидко підготувати до використання та відправити на завдання. При цьому він здатний переносити до 50 кг вантажу — це більше за його власну вагу — або евакуювати пораненого вагою до 120 кг за допомогою спеціальних носилок.
Платформа є універсальною: для виконання різних завдань на неї встановлюється відповідне обладнання. Існують модифікації «логіст», «мінер», «камікадзе». На етапі розробки перебувають модулі для спостереження, радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби (РЕБ), а також система датчиків, яка одночасно може аналізувати звукові сигнали, фіксувати вібрації ґрунту та виявляти об’єкти за допомогою радіохвиль.
Логістичний глухий кут: чому обмежений запас ходу змушував людей наближатися до лінії вогню
Але що пішло не так? У реальних бойових умовах головним обмежуючим фактором для «Пластуна» став запас ходу — відстань, яку робот міг подолати до повернення на базу. Заявлений запас ходу наземного робототехнічного комплексу «Пластун» становить 25 км. Однак фактично це обмежувало радіус його роботи до 10–12 км: робот був прив’язаний до тилової бази батальйону і після кожного виїзду мусив повертатися для підзарядки.
З таким запасом ходу доводилося вибирати найкоротші маршрути, які часто проходили під прицілом ворожих дронів та мінометів.
Існувала й інша проблема: робот із запасом ходу 25 км не міг працювати далеко від точки заряджання. Її доводилося розташовувати поблизу лінії фронту, що змушувало персонал регулярно здійснювати поїздки туди для технічного обслуговування.
Тоді команда львівських інженерів PAWELL Battery вирішила: а що, як замінити стандартну батарею «Пластуна» на аналогічну, але з удвічі більшою ємністю? Стандартну літій-іонну батарею було замінено на твердотільну, при цьому зберігши сумісність з електронікою самого робота.
Результат перевершив очікування: нова батарея забезпечує більш ніж чотирикратне збільшення запасу енергії «Пластуна», а розрахунковий запас ходу тепер становить 75–100 км замість колишніх 25 км.
«Збільшений запас енергії дозволив пересуватися довше та безпечніше: об’їжджаючи небезпечні ділянки, рухаючись низинами, зворотними схилами, роблячи паузи в укриттях. Робот перестав бути машиною для одноразових рейсів і тепер може працювати цілу зміну», — зазначає співзасновник PAWELL Павло Есип.
Нова хімічна система: одна батарея дозволила «Пластуну» долати вчетверо більшу відстань
Розробники змінили саму хімічну основу батареї — перейшли з традиційних літій-іонних елементів на твердотільні. Це дозволило отримати приблизно на 60% більше енергії з кожного кілограма батареї.
Результат: робот отримує в чотири рази більше енергії від одного заряду, тоді як вага батареї зросла лише вдвічі.
«Нова батарея повністю сумісна з наявною електронікою, робочим діапазоном напруги та системою керування батареєю, що використовується у штатній. Виробнику «Пластуна» не потрібно вносити зміни до самого робота, його силової електроніки чи зарядної інфраструктури — батарея просто встановлюється замість старої», — пояснює Павло Есип.
Межі можливостей «заліза»: як запас ходу у 100 км змінює ситуацію на фронті
Збільшений запас ходу відкриває можливості для виконання завдань, які раніше були складними або взагалі неможливими:
Забезпечення укріплень у глибокому тилу — об’єктів, до яких зараз доставляють вантажі тільки транспортними засобами та виключно вночі.Багатоточкові маршрути — один виїзд дозволяє доставити вантажі на 3–4 позиції замість чотирьох окремих поїздок.Тривале чергування — робот може виїхати, знайти укриття на маршруті та чекати кілька годин на потребу: для евакуації, доставки боєприпасів під час штурму, для ретрансляції зв’язку. Раніше кожна година очікування «з’їдала» запас ходу, необхідний для повернення, тому роботів утримували на базі.Мінування та розмінування — завдання, де рух не обмежується принципом «доїхати до цілі»: платформа тривалий час маневрує на низькій швидкості в одному районі.
Розробники зазначають, що акумулятор є ключовим фактором, який визначає потенціал будь-якого наземного робота. Двигуни, підвіска, системи зв’язку та камери вже досягли достатнього рівня якості — робот може виконати стільки завдань, на скільки вистачить його енергії. Тому нову батарею було розроблено сумісною зі штатною електронікою «Пластуна», що дозволяє встановлювати її на інші платформи без модифікацій самого робота — і таким чином розширити принцип чотирикратного збільшення запасу ходу на інші наземні комплекси Сил оборони.
Источник: www.vesti-ua.net