У польському політичному просторі виникла одна з найсерйозніших криз за останні двадцять п’ять років: від правоконсервативної партії «Право і Справедливість» (PiS) Ярослава Качинського відокремилося та прямує до самостійного політичного існування значне ліберальне крило – колишній прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький та кілька десятків його найближчих соратників. Рішення про вихід членів організації «Розвиток плюс», заснованої Моравецьким минулого року, з лав PiS було оголошено Качинським минулої п’ятниці.
Розкол у польських правих обіцяє запеклу політичну боротьбу за електорат за рік до парламентських виборів у Польщі. Тому «Укрінформ» детально розглянув, що це означатиме для країни та як ці зміни вплинуть на українсько-польські відносини.
«Я ТЕБЕ ПОРОДИВ, Я ТЕБЕ І ВБ’Ю»
Саме ця цитата з «Тараса Бульби» Миколи Гоголя якнайкраще ілюструє ситуацію навколо виключення Моравецького з PiS. Однак, на відміну від гоголівського Андрія, не зовсім мирне прощання експрем’єра Польщі з найбільшою консервативною партією країни не означає його політичної смерті. Більше того, це знімає з Моравецького певні партійні обмеження і відкриває йому ширші політичні перспективи, хоча й з наразі непередбачуваним кінцевим результатом.
Моравецького у велику політику привів саме Качинський. Батько експрем’єра Польщі, Корнель Моравецький, також десятиліттями активно займався політикою. Спочатку як опозиційний діяч у комуністичній Польщі та засновник організації «Солідарність, що бореться» (Solidarność Walcząca), а пізніше, вже у демократичній Польщі, як багаторазовий кандидат на посаду президента Польщі та депутат Сейму. Нереалізовані політичні амбіції батька перейшли до сина, який значною мірою втілив їх у життя. Однак його апетити значно більші. Не для того Моравецький-молодший залишив успішну кар’єру в бізнесі й подався в політику, щоб залишатися на її периферії.
Історик і фінансист за освітою, 58-річний Моравецький зробив успішну кар’єру в банківській сфері. Він близько 10 років очолював правління польського банку BZ WBK. Звідти досить несподівано потрапив до найвищих ешелонів влади. За протекцією Качинського, банкір Моравецький у 2015 році одразу став заступником прем’єр-міністра з розвитку в однопартійному уряді PiS, а з 2017 року і до поразки PiS на парламентських виборах 2023 року обіймав посаду прем’єр-міністра Польщі. Моравецький, який до цього не мав політичного досвіду та близьких соратників у владі, спирався виключно на прихильність і безмежну підтримку Качинського. Очевидно, що така стрімка кар’єра не могла не викликати заздрощів у досвідчених членів PiS, які вже тоді почали формувати проти нього опозицію всередині партії. Однак відкрите протистояння вилилося вже після втрати влади партією Качинського у 2023 році.
«МАСЛЯРІ» ПРОТИ «ХАРЦЕРІВ»
За сім років перебування при владі Моравецький з політичного одинака перетворився на лідера значного неформального об’єднання, яке зараз налічує 40 депутатів Сейму, одного сенатора та трьох євродепутатів. Це об’єднання неофіційно називають «харцерами» (від польського слова harcerz – скаут), оскільки багато його членів походять з польського скаутського руху. Їхніми опонентами в PiS є група впливових політиків, наближених до Качинського. Це неформальне об’єднання називають «маслярами» (від інциденту в літаку LOT кілька років тому, коли один із політиків цієї фракції протестував проти масла німецького виробника на борту польського літака).
Після поразки на виборах 2023 року Моравецький не приховував своїх амбіцій стати лідером PiS після Качинського. Восени 2024 року він офіційно повідомив про свою готовність балотуватися на президентських виборах від PiS, але тоді Качинський зробив вибір на користь безпартійного Кароля Навроцького. Згодом експрем’єр також наполягав на своєму висуненні кандидатом у прем’єри в наступному уряді PiS, але й тут Моравецький зазнав поразки: кандидатом від партії на посаду глави уряду було названо Пшемислава Чарнека – представника «маслярів».
Моравецький, розуміючи, що втрачає позиції та перспективи в PiS, почав активно розбудовувати окрему структуру, і восени 2025 року виникла організація «Розвиток плюс». Згодом «масляри» переконали Качинського, що експрем’єр послаблює та прагне розвалити PiS зсередини. Оскільки кількамісячні закулісні переговори не дали результатів, Качинський висунув ультиматум, наголосивши, що в PiS не може бути жодних інших організацій, які послаблюють партійну структуру, а отже, існуючі слід ліквідувати. При цьому всі депутати мали підписати декларацію про свою лояльність до PiS. «Масляри» погодилися з цим, розпустивши своє нещодавно створене об’єднання «Насамперед Польща». Моравецький та його оточення відмовилися підписувати декларацію лояльності та ліквідовувати об’єднання «Розвиток плюс». Після цього Качинський, для збереження керованості партією, був змушений оголосити, що PiS залишають кілька десятків із приблизно 200 депутатів PiS у польському Сеймі. Офіційно це рішення має бути затверджено на зустрічі керівництва партії у вівторок, 28 липня, але це буде лише формальність. Хоча Моравецький стверджував, що він не хотів виходити з PiS, а його з партії «виштовхали», насправді експрем’єр уже давно не бачив перспектив у цій партії і шукав можливості виходу з неї.
ПОЛІТИЧНИЙ ЛАНДШАФТ ПІСЛЯ РОЗКОЛУ В PIS
Відхід ліберального крила з партії «Право і Справедливість», безумовно, послаблює позиції PiS серед польських правих. Станом на сьогодні ця політсила є другою за впливовістю в Польщі після «Громадянської коаліції» Дональда Туска. За неї зараз готові проголосувати 20-25% виборців. Однак відхід Моравецького означає, що ця політсила втрачає 5-8% потенційних виборців. Для Качинського це невигідно, а для всіх його політичних опонентів – навпаки. Прем’єр-міністр Польщі, лідер «Громадянської коаліції» Дональд Туск уже заявив, що «не буде плакати» через розкол у партії, яка є найбільшим конкурентом його політсили. Свій шанс у послабленні PiS бачить також націоналістична «Конфедерація» Кшиштофа Босака та Славоміра Ментцена, для яких PiS уже починає потрапляти в зону політичної досяжності. Отже, націоналісти прагнутимуть випередити партію Качинського на виборах 2027 року і стати другою за впливовістю політсилою Польщі з претензією на серйозні державні посади у випадку формування коаліції та уряду.
Моравецький та його політсила, якої ще формально навіть не існує, вже зараз може розраховувати на проходження до Сейму з 5-8% голосів виборців і бути впливовим гравцем у польському парламенті, особливо якщо наступну коаліцію формуватимуть праві.
Фрагментація правої політичної сцени Польщі за відсутності явного лідера відкриває значні шанси на зміцнення позицій для президента Польщі Анджея Дуди. Найближчою політичною метою Дуди є об’єднання всіх правих сил задля створення спільного виборчого списку на виборах до Сенату у 2027 році.
Невипадковою є ініціатива Дуди, яка з’явилася одразу після заяви про розкол у PiS. Кілька сотень молодих поляків віком від 18 до 26 років отримали запрошення наприкінці серпня на великий культурно-спортивний захід у президентській резиденції в Юраті на узбережжі Балтійського моря. Польські політичні експерти вважають це сигналом, що Дуда прагне стати справжнім неформальним лідером правих, використовуючи поступове послаблення впливу 77-річного Качинського.
ЯК ЦІ ПОДІЇ ВПЛИНУТЬ НА ВІДНОСИНИ З УКРАЇНОЮ
Розкол у PiS послаблює як цю політсилу, так і правих у Польщі загалом. Чим більше партій на правій політичній арені ділитимуть між собою консервативний електорат, тим кращими будуть шанси на збереження влади у сил, налаштованих на активнішу співпрацю з Україною, ліволіберальних сил.
З іншого боку, ця фрагментація означає більш жорстку і безкомпромісну боротьбу за правих виборців, а відтак – активне розкручування тем, пов’язаних з Україною та українцями. Давно відомо, що польські крайні праві будують свої виборчі кампанії і на антиукраїнській риториці. Можна очікувати, що таких антиукраїнських тем генеруватиметься ще більше. Нестабільність і роздрібненість правої політичної сцени в Польщі – це також гра на руку Росії, яка в цьому вбачатиме свій шанс на подальше активне просування антиукраїнських наративів у польський публічний простір, де через історичні суперечки з Україною сформувався доволі сприятливий ґрунт для російської пропаганди та дезінформації.
Дехто вважає, що з утворенням нової політсили Моравецького, яка тяжіє до політичного центру, на польській правиці з’явиться сила, позитивно налаштована на співпрацю з Україною і не використовуватиме в політичній боротьбі антиукраїнську риторику. Це може бути досить хибним розрахунком. Попри те, що уряд Моравецького за перші півтора року повномасштабної війни Росії проти України надав Києву 90% від загалу польської військової допомоги, сам експрем’єр має до України досить критичне ставлення. Варто зауважити, що за п’ять років прем’єрства, до початку повномасштабної агресії РФ, він жодного разу не відвідав сусідню Україну, попри неодноразові запрошення з українського боку. Моравецький не приховував, що дивиться на відносини з Україною крізь призму складної історії двосторонніх взаємин першої половини XX століття. У цьому контексті він неодноразово згадував родинні спогади своєї матері, яка походить із нинішньої Івано-Франківщини, та її розповіді про антипольські дії УПА. З іншого боку, на відміну від нинішнього кандидата PiS на прем’єра Польщі Пшемислава Чарнека, який виступає за припинення будь-якої співпраці та допомоги Україні до моменту вирішення історичних проблем, Моравецький має більш прагматичний підхід. Позитивом є також те, що в близькому оточенні Моравецького є люди, які досить позитивно ставляться до України і вони можуть впливати на формування політики.
Загалом криза в найбільшій консервативній партії Польщі, ймовірно, викличе певну турбулентність на польській політичній арені. Відверто антиукраїнські та проросійські сили точно не знайдуть підтримки в партії Моравецького, але подальша роздрібненість правого політичного флангу сприятиме Росії у просуванні антиукраїнської риторики, яку використовуватимуть задля здобуття електоральних балів.
Розкол у PiS може стати сигналом втрати позицій всесильним донедавна Качинським та шансом президента Дуди стати номером один серед правих. Фрагментація збільшить політичну вагу крайніх націоналістів, а з іншого боку – підвищить шанси ліволіберального уряду Туска на збереження влади після парламентських виборів 2027 року.
Юрій Банахевич, Варшава
Фото: ОП, Prawo i Sprawiedliwość, Mateusz Morawiecki
Источник: www.vesti-ua.net