Масштаби руйнувань інфраструктури в Україні через повномасштабне вторгнення РФ перевищують 100 млрд доларів США. Левова частка цих руйнувань припадає на житловий фонд. Окрім того, постраждали майже півтори тисячі медичних закладів, з яких близько двохсот повністю зруйновано.
Також пошкоджень зазнали близько трьох з половиною тисяч освітніх установ, а 365 були повністю знищені. Частину зруйнованих та пошкоджених будівель та установ вже вдалося відновити. Проте руйнування залишають по собі тонни будівельного сміття. Світовий досвід свідчить, що це сміття можна ефективно використовувати повторно. На жаль, в Україні цей процес поки що не налагоджений. Тому перед країною стоїть нагальне завдання розробити ефективні механізми для переробки та повторного використання будівельних відходів, наголошує експертка VoxUkraine.
МАСШТАБИ ПРОБЛЕМИ
Внаслідок масштабних руйнувань інфраструктури під час війни Україна зіткнулася з серйозною проблемою утилізації та використання будівельного сміття. За оцінками фахівців, в країні вже накопичилося приблизно 10-12 мільйонів тонн таких відходів, і ця цифра щодня зростає. Стихійне накопичення та неконтрольоване зберігання небезпечних компонентів (зокрема, азбестовмісних матеріалів) на тимчасових звалищах створює надзвичайні екологічні загрози. До основних ризиків належать забруднення ґрунтових вод та ґрунтів токсичним фільтратом, забруднення атмосферного повітря небезпечними речовинами, а також ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації.
Незважаючи на безпрецедентні виклики, ця ситуація відкриває унікальну нагоду для “перезавантаження” підходів до поводження з відходами та розгортання широкомасштабної циркулярної економіки в Україні.
Зокрема, вдосконалення системи збору, сортування та переробки будівельного сміття може стати потужним стимулом для формування внутрішнього ринку вторинних матеріалів. Це також створює сприятливі умови для запуску масштабних проєктів з відновлення зруйнованої інфраструктури, базуючись на принципах циркулярності та екологічного дизайну.
ВИКЛИКИ ДЛЯ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ ПІДХОДІВ
Для ефективного використання унікального шансу для впровадження принципів циркулярності необхідно системно подолати низку глибоких проблем, які перешкоджають налагодженню дієвої моделі поводження з будівельними відходами, що утворюються внаслідок ворожих ударів ракетами, мінами та дронами:
Відсутність інфраструктури та технологій. Україна практично не має розвиненої спеціалізованої інфраструктури та передових технологій для збору, сортування, транспортування, зберігання, обробки та утилізації складних потоків будівельних відходів. Чимало громад вирішують проблему утилізації будівельного сміття шляхом вивезення його на полігони.Недоліки в регулюванні та стандартизації. Чинна нормативно-правова база має суттєві прогалини щодо комплексного регулювання питань рециклінгу та поводження з будівельними відходами. Відсутні стандарти якості та безпеки будівельних матеріалів, виготовлених з вторинної сировини.Слабкі економічні стимули. Не створено дієвих фінансово-економічних механізмів для стимулювання збирання, сортування та вторинної переробки будівельних відходів. Вартість утилізації будівельного сміття залишається низькою, що робить його переробку економічно невигідною.Невирішені соціальні аспекти. Існує нагальна потреба в проведенні широких інформаційно-просвітницьких кампаній для населення та бізнесу щодо культури поводження з відходами.
ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ
Класифікація та облік відходів в Україні регламентуються двома основними законодавчими актами: Закон “Про управління відходами”, який набрав чинності в липні 2023 року, та Постанова КМУ № 1073 – порядок поводження з відходами від руйнувань. Закон про відходи має рамковий характер і визначає загальні принципи управління відходами, включаючи відходи від будівництва та руйнувань. Закон передбачає, що будівельні відходи мають бути підготовлені до повторного використання та рециклінгу. Він також ставить за мету переробити щонайменше 10% маси таких відходів до 2025 року. Постанова № 1073 містить класифікацію та вимоги до обліку відходів, включаючи вимоги до їх обробки, терміналів, полігонів, а також шляхи повторного використання відходів у будівельній галузі.
Наразі найбільш реалістичним сценарієм для України є локальна переробка будівельних відходів для дорожнього покриття та підсипки. Це зумовлено тим, що логістичні витрати нівелюють економічну доцільність транспортування та утилізації будівельного сміття в інших регіонах. Крім того, для високотехнологічної переробки у новий бетон необхідна вхідна сировина найвищої якості, позбавлена домішок.
Водночас, при відбудові важливо уникати надмірного знесення пошкоджених, але не аварійних, будівель. Будівництво нових об’єктів призведе до більших викидів CO2, ніж ревіталізація існуючих. Тому вкрай важливо стимулювати повторне використання наявних конструкцій.
ЦІНОВІ ЧИННИКИ У ПОВТОРНОМУ ВИКОРИСТАННІ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
Необхідно звертати увагу не лише на вартість захоронення будівельного сміття (кінцевий етап життєвого циклу продукту), але й на вартість використання вторинних матеріалів при виробництві, тобто на початковому етапі циклу. На жаль, наразі вторинні матеріали не є конкурентоспроможними в Україні, зокрема через низьку вартість первинної сировини (щебня, піску тощо).
Первинні будівельні матеріали в Україні на сьогодні значно дешевші за вторинні внаслідок низьких рентних ставок на видобуток корисних копалин. Отже, необхідно реформувати систему ціноутворення на природні ресурси та забезпечити конкурентоспроможність вторинних матеріалів на ринку. Лише комплексний підхід до стимулювання циркулярної економіки дозволить досягти цілей “зеленої” відбудови.
ЩО МОЖНА ЗАПОЗИЧИТИ ЗІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ?
Міжнародний досвід поводження з будівельними відходами суттєво відрізняється залежно від країни, проте можна виділити певні спільні підходи та найкращі практики.
Багато країн зосереджуються на повторному використанні та рециклінгу будівельних відходів. Наприклад, у Європейському Союзі вже у 2018 році переробляли 88% будівельних відходів з метою зменшення обсягів звалищ та збереження природних ресурсів (ці відходи використовували для облаштування спортивних майданчиків, шумозахисних екранів, укріплення берегів річок, виробництва штучного каменю тощо). Залежно від країни, типу брухту та місця розташування звалища, вивезення 1 тонни будівельного сміття на полігон коштує від 4 до 150 євро. В Україні вартість захоронення становить у середньому 90 грн/м³ (приблизно 2 євро за тонну).
Розвинені країни часто мають суворі норми та регуляції щодо управління будівельними відходами, включаючи вимоги до сортування, обліку та безпечної утилізації. Наприклад, у Нідерландах заборонено вивезення на полігони перероблюваних будівельних відходів. Ця країна щорічно переробляє 22 мільйони тонн будівельних відходів. У США в деяких штатах обов’язковою є утилізація щонайменше половини відходів під час будівництва споруд площею понад 500 квадратних метрів.
У деяких країнах запроваджені економічні стимули, такі як податкові пільги або субсидії, для заохочення компаній до використання вторинних матеріалів та зменшення обсягів відходів, або додаткові податки на використання неперероблених матеріалів. Наприклад, у Великій Британії податок на використання природних заповнювачів (піску, гравію, гірських порід) становить 1,6 фунта стерлінгів за тонну.
Існують також приклади креативного підходу до поводження з відходами. Наприклад, у Польщі будівельні відходи від руйнувань Варшави часів Другої світової війни були використані для створення штучних пагорбів, а також для укріплення русла річки Вісли поблизу залізничного вокзалу “Варшава Гданська”.
НОВИЙ ДОСВІД УКРАЇНИ
Наразі в Україні вже реалізуються окремі пілотні проєкти за участю міжнародних партнерів. Зокрема, Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA) надало обладнання для подрібнення та сепарації будівельних відходів у Київській області. Окрім того, в області планують запустити одну стаціонарну лінію переробки будівельних відходів у Бородянці та дві мобільні лінії в інших населених пунктах. Така співпраця має отримати подальший розвиток.
ЩО ПОТРІБНО РОБИТИ?
Для системного вирішення окреслених викликів, а також для успішного використання відкритого “вікна можливостей”, пропонуємо такі ключові рекомендації:
Запуск пілотних проєктів з локальної переробки та утилізації “воєнних” будівельних відходів на основі найкращих європейських практик.Розробка та ухвалення комплексу законодавчих актів з питань регулювання поводження з будівельними та ремонтними відходами в умовах відбудови. Необхідно забезпечити сортування таких небезпечних матеріалів, як азбест, що вимагає розробки спеціальних методик та вимог до їх застосування.Створення національних стандартів якості та безпеки будівельних матеріалів і конструкцій, виготовлених з вторинної сировини. Необхідний нормативний документ, який зобов’яже використовувати перероблені будматеріали у відбудові.Ведення чіткого обліку та статистики переробки будівельних відходів, що дозволить оцінити ефективність заходів та планувати подальші кроки.Запровадження системи податкових, митних та кредитних стимулів для використання перероблених матеріалів у будівництві та промисловості.Підвищення екологічних податків та рентних платежів за видобуток первинних ресурсів та викиди CO2 для стимулювання попиту на альтернативну вторинну сировину.Розгортання широкої інформаційної кампанії для населення та бізнесу про безпечні способи поводження з будівельними відходами та переваги відновлювального будівництва.Активне залучення міжнародної технічної допомоги та грантів на розбудову в Україні сучасної інфраструктури із сортування, переробки та утилізації складних відходів.Підтримка стартапів, наукових досліджень та інновацій у сфері вдосконалення технологій рециклінгу та створення нових екологічних матеріалів.
Ці зміни дозволять створити ефективну систему переробки будівельних відходів в Україні, яка сприятиме зменшенню навантаження на довкілля та більш сталому використанню ресурсів.
В умовах обмежених ресурсів та інвестиційних можливостей ключовим завданням реалізації такої стратегії має стати залучення потужної міжнародної підтримки у вигляді фінансування, передачі технологій, навчання фахівців та спільних пілотних проєктів із провідними країнами ЄС.
Зокрема, вкрай необхідна поглиблена співпраця з Данією, Нідерландами, Німеччиною, Швецією – лідерами у сфері інноваційних технологій вторинної переробки, екодизайну та циркулярної економіки. Масштабне впровадження їхніх найкращих практик дозволить скоротити час та витрати на трансформацію системи поводження з будівельними відходами в Україні до європейського рівня.
Отже, попри колосальні обсяги накопиченого будівельного сміття, його успішна утилізація та використання на основі прогресивних європейських підходів створює унікальні можливості для швидкого реформування української моделі поводження з відходами та становлення потужної циркулярної економіки з високою доданою вартістю. Реалізація такого амбітного завдання потребує консолідації міжнародної експертної підтримки та інвестицій, виваженої державної політики, активної участі бізнесу та нової екологічної культури суспільства.
Матеріал базується на виступах Ірини Коссе та Романа Пучко щодо використання будівельного сміття під час презентації Моніторингу відбудови та відновлення в межах проєкту “Контроль витрат на відновлення”.
Колонку підготовлено в межах проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та Технології прогресу за підтримки Європейського Союзу.
Автори:
Ірина Коссе, провідний науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій
«Вокс Україна»
VoxUkraine – аналітичний центр, який досліджує розвиток економіки, державного управління, суспільних та реформаторських процесів.
* Погляд автора може не збігатися з позицією агентства
Источник: www.vesti-ua.net