Де сховали скарби Полуботка: історія “зачарованих” статків України

Існують історії, що бентежать розуми вже декільком поколінням. Одна з таких — про скарби гетьмана Павла Полуботка, кошти, що, за чутками, очікують на Україну десь у лондонських фінансових установах.

Частина фахівців історії розглядає цю розповідь як гарний витвір уяви — уособлення національної надії. Інші ж наполягають: переказ не виникає на порожньому місці.

Не дивно, що саме 1990-го року, коли український народ стояв на порозі незалежності, ця оповідка набула шаленого розголосу. Легенда ідеально лягла на історичний момент. Згодом ця історія вийшла далеко за межі кулуарних розмов — про золото Полуботка почали говорити на найвищому рівні.

Хто такий Павло Полуботок

Павло Полуботок — один із тих українських діячів 18 століття, про яких знають усі, але часто не усвідомлюють справжнього розмаху подій.

Після кончини гетьмана Скоропадського Полуботок зайняв посаду наказного гетьмана і розпочав боротьбу за самостійність Гетьманщини. Він послідовно відстоював автономію, вимагав збереження українських судочинств, податкової системи та управлінського апарату. Для Москви Полуботок був небажаною постаттю, яка втілювала загрозу для імперської централізації.

1723 року Полуботка заарештували разом із його соратниками та ув’язнили до Петропавлівської фортеці. Там він помер, не дочекавшись судового процесу.

Згідно з легендою, помирав понівечений катуваннями Павло Полуботок у присутності російського монарха. Перед кончиною він звернувся до Петра I: «Не знайдеш мого золота. Не потрібне воно мертвим. Дуже скоро там, на небесах, нас розсудить сам Господь…»

Пророцтво здійснилося вже за місяць, адже Петро I не набагато пережив свого в’язня.

Походження легенди про золото

Легенда про золоті накопичення Полуботка виникла після його арешту в листопаді 1723 року. Згідно з цим переказом, перед арештом гетьман таємно довірив на зберігання до англійського банку 200 тисяч золотих монет під 7,5% річних. У різних варіаціях легенди фігурують різні суми — від однієї бочки золота до двох, а також різні фінансові установи, включно з Банком Англії та Британською Ост-Індською компанією.

Як Полуботок заробив свої статки

Історик Акім Галімов пояснює, що багатство Полуботка було результатом послідовної економічної діяльності.

«Після смерті батька чернігівський полковник Павло Полуботок продовжує скуповувати земельні володіння та накопичувати статки. Кошти, які йому вдавалося заробити з рангових маєтностей (тих, що надавалися на час служби), він інвестував у придбання нових приватних земель. Це дозволяло йому не лише збільшувати прибутки, але й передавати багатство у спадок своїм нащадкам, уникаючи імперських обмежень. Підлеглі селяни сплачували внески і податки. Велася активна торгівля. Крім того, до скарбниці полковника надходили доходи від численних млинів, шинків, ковальських майстерень та інших ремесел. Свої резиденції, які називалися двори з хоромами, Полуботок мав у багатьох населених пунктах Лівобережжя», — зазначає він.

Полуботок володів десятками млинів, корчем, кузень, займався міжнародною торгівлею — від зернових культур до поташу (карбонату калію), який експортувався до Європи. Саме поташ у той час був високоприбутковим товаром, що використовувався у виробництві скла та мила.

«Це хімічна сполука, яка сьогодні має назву карбонат калію. Вона є основою для калійних добрив, а виготовляють її на багатьох підприємствах хімічної промисловості. Але за часів козацтва поташ можна було здобути лише шляхом переробки деревної золи», — розповідає дослідник Акім Галімов.

Історик підкреслює, що достовірних документальних підтверджень існування скарбів не збереглося, проте народна пам’ять зберегла безліч переказів.

“Нібито бочки з козацьким золотом чи сріблом зберігаються десь у таємних схованках, печерах чи навіть під водою. За народними віруваннями, дістати все це багатство зможе лише той, хто чистий душею і має виключно світлі наміри”, – поділився Галімов.

Де поділись величезні статки?

За переказами, перед своїм арештом Полуботок відправив величезну суму коштів — близько 200 тисяч фунтів стерлінгів під 7,5% до Банку Англії. Нібито з часом сума мала зрости до мільярдів фунтів стерлінгів. У деяких версіях легенди кошти мали стати фундаментом для розбудови вже незалежної України. Інші стверджують, що їх могли використати лише для боротьби за відновлення самостійності.

Легенда про скарб Полуботка неодноразово оживала в періоди значних соціально-політичних змін. Про неї, зокрема, було згадано в «Історії Русів» — історичному псевдоджерелі. У ХІХ столітті, під час підйому українського національного руху, часто згадували цей міф. Навіть деякі політичні діячі та підприємці XX століття зверталися до британського уряду з проханням розслідувати можливість існування депозиту Полуботка в Банку Англії. Проте всі ці спроби не принесли жодних результатів.

У червні 1990 року, під час візиту прем’єр-міністерки Великої Британії Маргарет Тетчер до України, поет Володимир Цибулько заявив: якщо золото повернуть, кожен із 52 мільйонів українців отримає близько 38 кг. Перерахувавши з огляду на сьогоднішню кількість населення України за даними ООН, то кожен українець мав би отримати майже по 53 кілограми золота. Вартість цієї купи золота — понад 150 мільйонів гривень. І це ще, якщо не враховувати наростання відсотків, які б накопичувались від 1991 року.

Що каже історик

Один із найавторитетніших істориків козацької доби Дмитро Яворницький категорично спростовував легенду про золото Полуботка. У листі 1908 року він писав, що це «цілковита вигадка, якою можна тішити лише надто довірливих людей». Вчений стверджував, що подібні історії вигадували шахраї для виманювання грошей у довірливих нащадків козацької старшини.

За три століття пошуків не було виявлено жодного достовірного документа, який би підтверджував існування вкладу Полуботка в англійських банках. Не збереглося ані банківських записів, ані заповіту гетьмана, ані квитанцій про внесення коштів. Уся історія базується виключно на усних переказах та пізніших публікаціях у пресі.

15 січня 1908 року у місті Стародуб, що на Чернігівщині, відбувся один із наймасштабніших приватних з’їздів в історії України. На ньому близько 600 осіб, які назвали себе родичами гетьмана Павла Полуботка, висловили претензії на частку його грошей, що нібито зберігалися у Лондоні.

За рік до цього професор С-Петербурзької академії Олександр Іванович Рубець повідомив у столичній газеті «Новое время», що нащадки Павла Леонтійовича Полуботка мають нагоду одержати грошові компенсації від Лондонського державного казначейства, де зберігається капітал гетьмана Полуботка, який колись привіз до Англії син гетьмана — Яків Полуботок і довірив Банку Англії. Коли до нього прибули сини, він віддав їм код і передав заповіт діда, а сам залишився із золотом у чужій країні. І ось тепер цей капітал зріс до 80 млн фунтів стерлінгів.

Як свідчить легенда, незадовго до смерті Павло Полуботок одну з частин скарбів сховав на території Глухова. Самі місцеві мешканці вважають, що гетьманське золото в середині ХІХ століття знайшов Артемій Терещенко, і саме завдяки цьому відома в місті родина розбагатіла.

До речі, цікаве відкриття було зроблене в Чернігові під час земляних робіт біля Успенського собору Єлицького монастиря. Випадково було знайдено родинний склеп Полуботків, однак жодних скарбів чи документів про золото там виявлено не було. Поховання підтвердило лише багатство та високий статус родини.

Читають зараз: Обійшла 247 суперниць зі всього світу: школярка з Дніпра стала найкращою програмісткою на престижній європейській олімпіаді.