Життя стає набагато простішим, коли знаєш маленькі хитрощі, що допомагають у побуті. Редакція «UA Факти» знайшла для вас перевірений метод, що робить процес вивчення нової мови значно легшим – йдеться про корейську абетку Хангиль.
Вивчити Хангиль можна за один ранок, а за десять днів опанує кожен
Чи може існувати така абетка, яка за своєю простотою доступна навіть дитині, причому вивчити її можна за день? Сумніваєтеся? Я теж сумнівалася, доки не розібралася в правилах письма корейської абетки – Хангиль.
Її простота полягає в тому, що п’ять основних приголосних з двадцяти чотирьох літер (початково в абетці було 28 літер, але згодом 4 з них застаріли та вийшли з ужитку) за написанням нагадують положення органів мовлення, які беруть участь в утворенні цих звуків. До цих літер додають риски для позначення інших споріднених приголосних – тих, при вимові яких органи мовлення перебувають приблизно в тому ж положенні. Так само справи з голосними літерами: у їхній вимові задіяно язик, і залежно від його положення (у передній, середній або задній частині рота) позначаються літери. Ще один незаперечний плюс Хангиль у тому, що всі слова пишуться так, як чуються. Саме тому діти, досягнувши шкільного віку, зазвичай вже чудово володіють грамотою.
При, здавалося б, складності, ця абетка справді дуже проста, варто лише зрозуміти суть. На мій погляд, будь-яка інша абетка набагато складніша, адже ми завчаємо літери, які несуть у собі лише символ, що ми повинні візуально запам’ятати. У Хангиль же завжди є можливість скористатися «підказкою», звернувши увагу на розташування органів мовлення.
Від моменту винаходу Хангиль минуло понад чотири століття, перш ніж корейська влада дозволила використовувати його в офіційних документах
Хангиль – писемність порівняно «молода», їй усього п’ятсот років. І своїм винаходом вона завдячує королю Седжону Великому з корейської династії Лі. Як же так, запитаєте ви, невже корейська писемність має лише 500 років? І так, і ні – відповім я. Річ у тім, що протягом понад тисячі років освічені корейці писали своєю мовою, але за допомогою китайських ієрогліфів. Спроби розробити досконалішу систему письма, звісно, робилися, але оскільки основою завжди залишалися китайські ієрогліфи, навчитися писати могли далеко не всі.
Слід сказати, що в XV столітті грамотними були лише деякі люди, і переважно це були чоловіки «янбани», які належали до аристократичної верстви корейського суспільства. Жінки та діти не мали змоги вивчати ієрогліфи. Бачачи таку ситуацію, мудрий монарх Седжон наказав розробити доступну систему письма, яка могла б передавати корейську мову, і її було б неважко опанувати. І до 1446 року така система була готова. У передмові до едикту про запровадження корейського алфавіту Седжон Великий написав: «Будучи чужими для нашої мови, китайські ієрогліфи не в змозі точно передавати різні відтінки значень корейських слів. Тому нерідко прості люди не можуть висловити своїх думок і почуттів. Спонуканий турботою про них, я створив алфавіт з 28 літер. Їх дуже легко запам’ятати, і я від усього серця сподіваюся, що ця абетка всім полегшить життя».
Корисна фішка від «UA Факти»: Запам’ятовуйте нові слова, асоціюючи їх із положенням органів мовлення. Це чудовий спосіб активізувати пам’ять і зробити процес навчання більш цікавим. Нехай ваше життя буде легким та приємним!
Інформує «UA Факти».