Реставрація давнього біблійного манускрипту за допомогою новітніх методик: здобутки читання

Історики зуміли відтворити частину стародавнього біблійного рукопису, іменованого Кодексом H, використовуючи сучасні методи аналізу зображень. Йдеться про текст VI століття, який довгий час був невидимий під пізнішими написами і вважався втраченим.

Про це інформує видання Popular Mechanics.

Мається на увазі пергамент, який у середньовіччі повторно використовували ченці на горі Афон. Зокрема, у 1218 році монах Маркарій, проводячи реставрацію біблійного коментаря, застосував залишки старого рукопису для укріплення обкладинки. До цього книгу з Посланнями апостола Павла розібрали інші ченці, ймовірно, через її пошкодження або втрату актуальності. Частини рукопису згодом потрапили до різних видань і опинилися в кількох країнах.

Перші ознаки Кодексу H були виявлені під час каталогізації книг у паризькому абатстві Сен-Жермен-де-Пре. Тоді знайшли кілька аркушів пергаменту з Посланнями апостола Павла, вшитих у палітурки інших томів. Протягом наступних століть окремі фрагменти рукопису були знайдені і в інших збірках.

На сучасному етапі дослідження вдалося значно збільшити обсяг відомого матеріалу. Команда теолога Гарріка Аллена з Університету Глазго, у співпраці з Електронною бібліотекою ранніх рукописів, проаналізувала повторно використані сторінки. У результаті вдалося відновити, перекласти та транскрибувати 42 сторінки тексту.

Ключову роль у цьому процесі відіграла мультиспектральна візуалізація. Вона дозволила виявити сліди первинного тексту, незважаючи на те, що він був перекритий новим чорнилом. Через хімічні властивості цього чорнила виник ефект перенесення: текст частково відбився на сусідніх аркушах, утворюючи «дзеркальні» відбитки, які майже непомітні без спеціального обладнання.

Саме аналіз цих відбитків дозволив відтворити зміст, зокрема ранні списки розділів Послань, а також виправлення та нотатки переписувачів VI століття. Частину текстів вдалося прочитати навіть за цифровими зображеннями сторінок, які фізично недоступні для дослідження.

Науковці встановили не лише факт повторного використання рукопису, але й змогли пояснити, як і чому це сталося. Походження тексту було підтверджено за допомогою радіовуглецевого аналізу — він датується VI століттям.

Водночас дослідники наголошують, що вивчення біблійних текстів зазвичай зосереджується на їхньому змісті як сформованого канону, а не на історії створення та збереження самих рукописів. За словами Аллена, це залишає поза увагою важливі аспекти розвитку тексту.

Зокрема, Новий Завіт формувався протягом тривалого часу і зазнавав численних змін, перекладів та культурних впливів.

Аллен підкреслив, що Кодекс H є важливим джерелом для розуміння християнських писань. Виявлення нових свідчень про його первісний вигляд, особливо в такому обсязі, він назвав «монументальним».

Читають зараз: Не несіть це на могилки: священик пояснив, що заборонено на цвинтарі на Проводи.