Фахівці вивчають залишки судна, що затонуло в Адріатичному морі два тисячоліття тому. Ці рештки свідчать про методи, які використовували стародавні римляни для забезпечення довговічності своїх кораблів після завершення будівництва, інформує Science Alert.
Аналіз деревини показав, що корабель не тільки був ретельно гідроізольований за допомогою смоли, але й його покриття регулярно відновлювалося в різних портах протягом усього терміну експлуатації.
“В археології органічним гідроізоляційним матеріалам приділяється недостатньо уваги. Однак вони є критично важливими для мореплавства як на морі, так і на річках, і слугують безцінними свідками давніх кораблебудівних технологій. Досліджуючи покриття, ми виявили на цьому судні два різні типи: один на основі соснової смоли, також відомої як бітум, а другий — суміш соснової смоли та бджолиного воску. Аналіз пилку, знайденого в покритті, дозволив визначити таксони рослин, які росли в безпосередній близькості в момент спорудження або ремонту судна”, — зазначив археометр Армель Шаррі-Дюо з Університету Страсбурга, Франція.
Рештки судна, позначені як Ilovik-Paržine 1, були виявлені у 2016 році неподалік узбережжя Хорватії на глибині чотирьох метрів. Як і багато інших давніх затонулих кораблів, воно розпалося на частини та було поховане під камінням і осадовими породами, злившись із морським дном і залишаючись непоміченим.
Саме цей процес поховання сприяв збереженню корабля. Типові процеси розкладання, які стимулюються мікроорганізмами та морськими черв’яками, потребують наявності кисню. Поховання під морським дном обмежує доступ кисню, що зберігає принаймні частину уламків та амфор, які перевозилися на кораблі.
Щоб дерев’яні судна залишалися мореплавними, кораблебудівники застосовують спеціальні покриття, які перешкоджають проникненню води та сповільнюють чи зупиняють руйнівний вплив часу. Судно Ilovik-Paržine 1 розпалося, але його деревина зберегла сліди такого захисного покриття. Дослідники взяли зразки цього покриття для аналізу.
У всіх 10 зібраних зразках науковці виявили смолу. Однак в одному зі зразків був присутній бджолиний віск, який полегшував процес нанесення покриття.
Виявлення воску не стало сюрпризом. Однак дослідники зосередилися на вивченні ще однієї речовини — пилку. Оскільки смола має високу адгезію, вона зберігає сліди пилку з регіонів, де його було зібрано та використано.
Аналіз пилку в кожному зі зразків показав наявність різноманітної флори з узбереж і долин Адріатичного та Середземноморського регіонів — сосни, дуба, ялівцю, оливи, ладанника та представників родини айстрових, а також водно-болотних видів, таких як вільха та ясен.
Таким чином, виявлена суміш не може бути віднесена до якогось одного певного регіону. Це, ймовірно, свідчить про те, що покриття неодноразово оновлювалося в різних локаціях.
Читають зараз: Прогнозуються важкі часи: вчені – про неминучі зміни клімату.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Підписатися
Источник: www.vesti-ua.net