ЄС використовує Україну як буферну зону та ігнорує проблеми, — WSJ

Європейські лідери все частіше уникають відкритого обговорення питань демократії в Україні, концентруючись насамперед на власній безпеці.

Про це розмірковує Олександр Роднянський у своїй колонці для The Wall Street Journal.

Публічно Європа продовжує висловлювати підтримку Україні з точки зору цінностей – як державі, що відстоює демократію, суверенітет та верховенство права. Проте, як зазначає автор, у приватних розмовах дедалі виразніше простежується інша логіка: підтримка України слугує засобом для виграшу часу та стримування Росії.

По суті, Україну все частіше сприймають не лише як країну, яка потребує захисту, а як буферну зону між Росією та Європейським Союзом.

Роднянський підкреслює: проблема полягає не в тому, що Європа діє виходячи з власних інтересів – це цілком природно для будь-якої зовнішньої політики. Проблема полягає у відсутності прямої комунікації щодо цього, продовжуючи прикриватися риторикою про «моральну місію».

Автор відкрито характеризує це як небезпечну двоїстість. Такий підхід, на його думку, призводить до того, що внутрішні проблеми України відходять на другий план, поки вона продовжує утримувати фронт.

«Доки фронт тримається, майже все інше стає легше виправдати», – зауважує він.

Йдеться, зокрема, про примусову мобілізацію, посилення виконавчої влади, відкладений контроль відповідальності, корупцію та політичну дисфункціональність.

Автор наголошує, що війна не лише захищає державу, але й трансформує її – часто деформуючи інститути. В Україні вже спостерігаються ознаки цього процесу: напруженість між гілками влади, труднощі з прийняттям законодавства, а також залежність від зовнішнього фінансування.

Окрему увагу він приділяє фінансовій ситуації: затримки у виконанні вимог Міжнародного валютного фонду можуть поставити під загрозу мільярдну допомогу, що свідчить про глибші інституційні недоліки.

Роднянський попереджає: якщо ця тенденція продовжиться, Європа ризикує отримати на своєму кордоні не стабільного партнера, а державу з серйозними внутрішніми викликами – добре озброєну, травмовану війною, політично нестабільну і ту, що має труднощі з управлінням та інтеграцією.

Незважаючи на це, в багатьох європейських колах подібні оцінки залишаються недозволеними.

Автор підкреслює: говорити про ризики для демократії в Україні – це не означає виступати проти неї. Навпаки, це є необхідним для її майбутнього.

Він закликає Європу до зміни підходу: підтримка України має поєднуватися не лише з військовою допомогою, а й із розвитком інституцій – забезпеченням прозорості, підзвітності, боротьбою з корупцією та обмеженням надмірної концентрації влади.

Інакше, підсумовує автор, стратегія «буфера» може стати новою проблемою для самої Європи.

Читають зараз: Саудівська Аравія веде з Україною переговори про закупівлю великої партії дронів-перехоплювачів, – WSJ.