«Я проти «цифрових концтаборів», але за відкриті дані». Велика розмова з одним із ключових «цифровізаторів» країни Олександром Цибортом

Ми поспілкувалися з ним якраз після офіційного перепризначення на посаду та чергових «великих перестановок» в уряді. Один із ключових «цифровізаторів» країни розповів, чому його «драйвить» реалізація масштабних проєктів; що він думає про роботу CDTO в різних державних установах; на яку команду він спирається в міністерстві та хто причетний до розробки згаданих продуктів поза його межами; де шукати грантодавців і як боротися з бюрократією.

Також Циборт поділився, як він розпочинав свій шлях у e-commerce, що спонукало його пов’язати свій бізнес з аксесуарами для техніки Apple і чому в його кабінеті висить портрет Стіва Джобса. Про це та багато іншого – в інтерв’ю.

ЗмістВсе в силі. Цифрові проєкти Мінекономіки продовжаться попри зміну уряду Зарплата «мідла», обов’язки – CEO. Чому Олександр Циборт змінив бізнес на держслужбу Публікація Бородатюка і 5 співбесід після неї Хто втілює ідеї в життя – у Мінекономіки та поза ним Тримаємо руку на «Пульсі». Що у портфелі проєктів CDTO Мінекономіки Що на «Обрії»? Про реформу ринку праці, яка має дійти й до віддалених сіл Бізнес – на Apple, а у використанні Samsung Власні сайти в 11 класі та перші 150 грн за інтерактивну карту. Як починалася ІТ-кар’єра Олександра Циборта і де вона зараз  Хто такий Олександр Циборт

Все в силі. Цифрові проєкти Мінекономіки продовжаться попри зміну уряду

— Мінікономіки очолив новий міністр (Олексія Соболева змінив Олександр Кравченко – Ред.). Чи є певні ризики для тих цифрових проєктів, які ви впроваджуєте, через зміну бачення нового керівництва?

— У нас вже відбулася стратегічна сесія з новим міністром, а також індивідуальні розмови. Я впевнений, що ті напрямки, які ми запустили і які вже тривають, будуть продовжені. Звісно, будуть певні нові акценти у баченні, нові пріоритети та фокус. Новий прем’єр-міністр зробить окремий акцент на стійкості – і в моєму портфелі це програми, які допомагають бізнесу зберігати безперервність роботи незалежно від зовнішніх умов. Крім того, мені додали напрямки з відновлення бізнесу та його роботи на прифронтових територіях.

Отже, зараз виходить, що я – CDTO, який також займається питаннями функціонування бізнесу. Хоча й раніше в мене був напрямок регулювання малого та середнього бізнесу, який я веду вже понад рік. Тому моя посада за функціоналом ширша за роль CDTO. Це цифровізація, поєднана з бізнесом, і ми в команді описуємо це як Digital Economy.

— В ході урядових перестановок вам не пропонували інших посад? Наприклад, очолити Мінцифри, зважаючи на ваш досвід впровадження великих цифрових проєктів у межах держави?

— Я продовжую працювати на своїй посаді, що само по собі свідчить про збереження її актуальності. Пропозиції могли бути різні, але моя головна пропозиція була прийнята. І це те, що я й надалі продовжуватиму працювати заступником міністра економіки.

Зарплата «мідла», обов’язки – CEO. Чому Олександр Циборт змінив бізнес на держслужбу 

— А давайте повернемося до того, чому ви взагалі пішли на цю посаду. Що може спонукати успішну в бізнесі людину перейти на місце, яке з’їдає нерви, весь робочий і позаробочий час, але не приносить жодного «особистого вихлопу», якщо говорити про меркантильний інтерес?

— «Особистий вихлоп» я точно відчуваю, але він просто не пов’язаний з грошима. Мене цікавила можливість побудувати щось, що працює на мільйони людей одночасно. У бізнесі ти масштабуєшся роками, а державний продукт з першого дня охоплює всю країну. Окрім того, є відчуття, що зараз саме той момент, коли цифровізація держави ще формується, і є шанс закласти правильну архітектуру, а не виправляти чужі помилки.

Посада CDTO, яку я займаю – це точно про ентузіазм і про людей, які вірять у зміни в країні. Але в це можуть «вписатися» не всі. Та зарплата, яку я тут отримую, звісно, дозволяє підтримувати себе і сім’ю, але явно не відповідає масштабам завдань і комерційному ринку.

Для мене зараз один із ключових показників роботи – це ті люди, які йдуть працювати до нас у команду. Це спеціалісти з навичками та компетенціями, які могли б «продати» себе на комерційному ринку за значно вищим цінником. Але тут не про цінник, а про цінності. З цією мотивацією важко щось співставити.

Тим не менш, фінансовий показник важливий, і якби ми могли запропонувати більшу зарплату, тоді було б значно легше залучати нових людей у цю систему. Бо нові люди – це саме те, що зараз потрібно.

— Про заробітну плату CDTO в одному з ключових міністерств. Яка вона у вас?

— Зарплата CDTO – відкрита інформація, вона в деклараціях, приховувати тут нема чого: десь у діапазоні 100 000 грн. Питання не в конкретній цифрі, а в системному розриві: держава конкурує за тих самих людей, що й приватний тех-сектор, але не може запропонувати ринкові умови. Через це частина вакансій місяцями залишається незакритою, а сильні кандидати йдуть туди, де платить ринок.

— Як ви загалом оцінюєте цей досвід держави із запровадження посад CDTO в різних органах?

— Як експеримент вважаю його вдалим. З’явилися люди, які прийшли з чітким продуктовим мисленням, а не з логікою «як завжди робили». Але результат дуже нерівномірний між органами – залежить від конкретної людини і від того, наскільки міністр готовий дати їй мандат.

— Коли йшли на цю посаду, ви приблизно так собі і уявляли свій нинішній функціонал, включеність та навантаження?

— Я взагалі не уявляв, як це буде, бо все було дуже спонтанно. На той момент я навіть не перебував в Україні, був за кордоном, але ми з родиною хотіли повернутися.

Вже під час співбесіди з Юлією Свириденко, яка на той час була міністром економіки, я мав змогу оцінити, які виклики стоять перед Мінекономіки саме щодо «цифри» і як я можу стати частиною цього трансформаційного процесу.

Мені вже тоді було цікаво взятися за оцифровку ліцензій, дозволів та інші кейси, які прямо пов’язані з бізнесом. Адже я сам маю досвід як у бізнесі, так і в IT-розробці. Я розробник, який з нуля створював свій успішний інтернет-магазин. А за час роботи в уряді ще прокачався в плані бюрократії і того, як ця система працює. Тож тепер мені легше долати ті перешкоди, які ставлять люди з «іншого табору», назвемо це так.

— А кого ви маєте на увазі під «іншим табором»?

— Ну, я б загалом сказав про людей, які не підтримують сучасні цифрові зміни та OpenData. Їх насправді багато, хтось із них має суттєвий вплив.

Я сам проти «цифрових концтаборів» і ніхто з нас їх точно не будує. Але я за прозорість, за відкриті дані, за те, щоб усі рішення ґрунтувалися аналітично на доступних і правдивих даних.

Допис Бородатюка і 5 співбесід після нього 

— Ви згадали про співбесіду зі Свириденко. А скільки взагалі було співбесід на цю посаду?

— Загалом було чимало претендентів, які подалися на конкурс. Здається, у мене було до п’яти співбесід. Окрім спілкування з Юлією Свириденко, мав співбесіду також з Михайлом Федоровим, який загалом відповідав за напрямок цифровізації в уряді.

Працевлаштування зайняло доволі тривалий період часу, адже своє CV я подав ще навесні 2024-го, а їхав в Україну з офером вже під кінець літа.

Втім, для мене це було свідченням того, що на високі посади в уряді можна потрапити прозоро, без якихось тіньових домовленостей і політичних ігор. Бо я ж тоді взагалі був не з політики. Не особливо розумів, що там відбувається.

— А тепер вже добре розумієте?

— Зараз – набагато краще. Це такі 3D-шахи – для мізків точно корисно. Раніше я існував у своїй закритій бульбашці e-commerce, де світ набагато менший. Аж тут тебе викидає в океан! Для того, щоб зорієнтуватися, в мене пішло десь півроку. На початку ж я на більшості зустрічей просто мовчав і спостерігав. Втім, мені давали корисні поради багато людей. Без цих порад, напевно, я б «не дожив» на своїй посаді до сьогоднішнього дня.

— А, власне, куди слали резюме? Бо раніше Артем Бородатюк казав на якомусь заході, що це його агенція вас начебто «захантила» на цю роль.

— Почалося все з того, що я побачив у нього пост – в уряд шукають «цифровізатора» для Мінекономіки. Публікація мене зацікавила, але тоді я її просто пролистав. Потім згадав про неї.

На той час ми з Артемом не особливо спілкувалися і не були друзями. Ми були знайомі лише тому, що перетиналися на якихось бізнес-конференціях у Києві. Але я наважився написати йому і попросити фідбек – що він думає про те, якби така людина, як я, подалася на цю посаду? Ми почали активніше спілкуватися, і, зрештою, я подався.

Хто втілює ідеї в життя – у Мінекономіки та поза ним 

— Розкажіть про вашу команду всередині міністерства. Що саме робиться внутрішніми силами?

— У мене в підпорядкуванні є два департаменти, а також управління цифровізації і управління з інтелектуальної власності. Маємо приблизно до 100 людей, які формують policy: законопроєкти, постанови, їх юридичний супровід. Все, що стосується полісімейкінгу і нормотворчої роботи – зосереджено в міністерстві.

З іншого боку, все, що стосується продуктової частини, працює через програми донорів. У міністерстві дуже мало людей, які відповідають за продукт. Знову ж таки – в першу чергу, через зарплатню. Тож продуктова команда у всіх проєктах становить близько 30 людей.

У нас в команді є CTO, який все це зводить, є PM-и, зокрема, є IT-PM. Також є BA, які саму цю візію розробляють, є Team Lead. Тобто, у нас є суто продуктова структура, але без виконавців.

Ми маємо розраховувати на проєктні офіси, створені завдяки грантодавцям. Наприклад, в нашому випадку з «Обрієм» Google дає грант, також проєкт підтримує Фонд «Партнерство за сильну Україну». Коли з’являються ці гроші, ти через українського імплементатора можеш вже будувати команду.

Наприклад, по «Обрію» зараз формуємо проєктний офіс під егідою Міністерства економіки. Люди, які залучені до роботи в ньому, формально не є державними службовцями, але працюють з нами в одній команді. В «Обрії» у нас вже до 10 людей, але ми будемо нарощувати команду.

Що стосується самих проєктів, то, як і будь-яка інша розробка ПЗ для держави, все відбувається через тендери. Під час тендерів визначається, хто безпосередньо буде розробляти софт. Втім, в Україні це, як правило, дуже зрозумілі гравці, і їх небагато. До речі, щодо «Обрію», то будемо намагатися набрати різні команди, адже нам важлива швидкість. Треба якомога швидше написати модулі, які ми запланували. Тому будуть різні команди, щоб охопити максимум govtech-ринку.

— Ви сказали, що зараз багато людей з крутим професійним бекграундом приходять у вашу команду. А що, крім мотивації змін, може дати їм посада в держсекторі?

— Заробітні плати – це один із ключових блокерів, чому ми не можемо формувати крутий топ-менеджмент в країні. Але мені здається, це більше політичне питання.

До речі, до нас прийшли навіть люди з тих освітніх програм, де я сам читав лекції. Чуючи про те, які ми будуємо проєкти, з курсу KSE прямо до мене в команду прийшли дві людини – одна в Міністерство економіки, а інша в проєктний офіс по «Обрію».

Для них, мені здається, основна цінність – це та соціальна прокачка та досвід, який ти більше ніде не отримаєш. Окрім того, потім твоє CV виглядає зовсім по-іншому. Така робота дійсно дуже сильно прокачує «харди» і «софти», які цінні на ринку. Після роботи в уряді зайти на роботу в будь-які компанії чи корпорації буде набагато простіше.

— Коли ви йшли на посаду, у вас вже була приблизна візія продуктів, які ви зараз куруєте?

— У мене на робочому столі є папка CDTO, а в ній є one-pager від 7 червня 2024 року. Коли я йшов на посаду, то всім його показував.

У ньому визначені пріоритетні проєкти, які я хочу втілити. Я вже тоді працював за smart-цілями і хотів занести цю логіку в державні структури. Мої пропозиції стосувалися таких проєктів як «єДозвіл», платформа публічних інвестицій Ukraine Facility, та pulse.gov.ua.

Власне, все це запрацювало, просто не всі проєкти цифрові, тож деякі з них ведуть інші заступники міністра. «Пульс» ми перезапустили, і зараз він також має класний ефект. Далі ми будемо інтегрувати це в «Дію» та інші сервіси. Маємо намір взагалі створити під це окремий реєстр, і відійти трохи в бік White Label, щоб інституції могли створювати свої бренди для зворотного зв’язку. Але таким чином, щоб ми цю дату отримували в окремий реєстр.

У цьому файлі і цілі були прописані – наприклад, цифровізувати 10 ліцензій і дозволів у 2024 році. Тому я вже йшов з візією по багатьох питаннях, але «Обрію», наприклад, тут немає, ця ідея виникла вже в процесі роботи.

У Мінекономіки було бажання попрацювати з грантами на рескілінг та апскілінг і цифровізувати їх. З цього почався «Обрій», який виріс у масштабну реформу ринку праці. Коли я зустрічався з Михайлом Федоровим і ми обговорювали різні проєкти, то він також акцентував, що ринок праці був на той момент найменш цифровізованим. Я вже не пам’ятаю навіть, коли ми придумали назву «Обрій», але точно це було всередині команди.

— А як, власне, виглядає пітчинг ваших проєктів? Припустимо, у вас є візія, як вирішити певну державну проблему за допомогою якогось цифрового продукту. Але де брати кошти?

— Я готую концепт, інфографіку по конкретній ідеї і вже розумію механіку, як це має працювати продуктово. І головне – що це дасть, навіщо це робити, яка цінність.

Щоб цей продукт «продати», треба донести цю цінність до ключових стейкхолдерів. Ну, а вже після цього треба думати над фінансуванням, бо всі наші проєкти побудовані не на бюджетні кошти. Зараз, коли фактично весь бюджет іде на оборону, навіть MVP за бюджетні кошти створити нереалістично. Тому разом з міністром, якому ти вже «продав» ідею, треба «продати» цю ідею і донорам. Коли був USAID, було простіше, коли його не стало, стало важче. Але спілкування з грантодавцями – дуже важливий скіл для заступників міністра.

Тільки коли збігається політична підтримка, гроші, розуміння, як побудувати команду і хто буде це імплементувати, то це може перетворитися на проєкт. Тоді пишеться експериментальна постанова, яка виноситься на уряд і приймається. Це дає старт для MVP якогось державного продукту.

— Ви кажете, що перед тим, як випустити MVP якогось продукту, вам потрібно зафіксувати це юридично через якусь експериментальну постанову? Простіших шляхів немає?

— Інакше в державному секторі просто неможливо. Я пам’ятаю одну з перших розмов з Михайлом Федоровим, і він мені ще тоді сказав: найцінніший результат роботи – це коли вже є результат у вигляді нормативки.

Вся наша діяльність вимірюється нормативкою, і мало що можна зробити із того, що в нормативці не описано. Все впирається саме у це. І це найважче, адже потребує фасилітації між усіма в уряді, а також у парламенті, якщо і він до цього причетний.

— Але функціонал будь-яких цифрових продуктів, і державні продукти не виключення, дуже плинний. Як нормативка має за ним встигати?

— Це найбільший блокер, який гальмує розвиток. Але завдяки цим експериментальним постановам ми маємо можливість бути відносно швидкими.

На практиці це відбувається просто змінами в експериментальну постанову. Якщо ці зміни невеликі, це доволі швидка процедура. Особливо, якщо це в пріоритеті міністра.

У постанові доволі часто є деталізація, наприклад, по сумі чи по технічному рішенню. Окрім постанови, є технічне завдання, яке базується на постанові. На базі цього ТЗ вже здійснюється розробка самого продукту. Але якщо розробка не метчиться і немає «елайну» з постановою, вона неможлива. Її не пропустять і така функція просто не з’явиться в продукті.

Тримаємо руку на «Пульсі». Що у портфелі проєктів CDTO Мінекономіки 

— Можете перерахувати всі проєкти, які зараз ведете? Можливо, скажете ще про якісь, котрі не анонсовані публічно?

— З того, що в найбільшому фокусі зараз – це 100% «Обрій». Тут я особисто тісно залучений, кожного тижня влаштовуємо з командою брейншторми. Окрім того, у нас є окремо стратегічний борд, де я зібрав, зокрема, і представників бізнесу з пошуку роботи – Work.ua, Robota.ua, Jooble в Україні і т.д.

Далі – «ЄЧек». Він також у фокусі, і ми працюємо над оцифровкою чеків в країні. «єДозвіл» – переводимо найбільш частотні ліцензії і договори з паперу в цифру. До речі, в рамках цього проєкту нещодавно було перше застосування ШІ спільно з Google.

Ще один великий трек – дерегуляція. Пишемо закон, де хочемо перевести на декларативний принцип ще 150 дозволів, щоб зняти для бізнесу бар’єри і уможливити швидкий вихід на ринок.

Проєкт «Пульс» ми також згадували – це вирішення проблем бізнесу на основі власних відгуків підприємців. Там, до речі, є публічний дашборд, який теж можна переглянути. Ми побудували також внутрішній дашборд проблем бізнесу, де їх нарахувалося вже понад 500. Ведемо трекінг тих проблем, які ми вирішуємо, і таких на сьогодні вже понад 130.

Зараз до наших проєктів ще додається RUKOPYS – проєкт з оцифрування рукописних документів, яких насправді безліч. Проблема рукописних документів у державних установах – це роки накопичених архівів, які фізично неможливо оцифрувати вручну. RUKOPYS – це датасет для навчання ШІ розпізнавати український рукописний текст, і перший крок до того, щоб автоматизувати обробку цих архівів замість людей, які роками вручну переносять дані в системи.

Євроінтеграція – це окремий блок, який включає багато нормотворчої роботи, зокрема великий напрямок по інтелектуальній власності. Також згадаю велику програму «Власна справа», яку ми зараз трансформуємо. З вересня вона буде змінена, і це буде вже два стріми – один грант на започаткування бізнесу, а інший – на його масштабування.

Також ми розвиваємо сильну внутрішню інституцію по цифрі, будуємо ДП «Цифрове». Хочемо, щоб це ДП стало імплементатором і єдиною точкою входу-виходу для всіх цифрових проєктів Мінекономіки, які, власне, дотичні до економічного сектору. Це також і про побудову внутрішньої компетенції – щось писати і розробляти код.

Аналогічно працює, наприклад, ДП «Дія». На сьогодні нам до них, звісно, далеко, але це приклад того, що вже є з гарно побудованого в країні – коли одна інституція об’єднала і закриває багато державних проєктів.

Є й інші ініціативи, над якими ми працюємо, але це все стадія концепту, pre-seed. Тобто, це ще треба «продати» стейкхолдерам і тому ще немає постанов.

— Бізнес-омбудсменка Анка Фельдгаузен стверджувала, що платформа «Пульс» потребує вдосконалення, адже підприємці дають свій фідбек занадто загально. Ця заява була зроблена 3-4 місяці тому. З того часу є якісь зміни?

— Фідбек Анки був справедливим на той момент. Відтоді ми доопрацювали механізм збору відгуків – додали більш структуровані питання замість вільного тексту, це дає командам конкретніші вхідні дані для роботи.

— Хто донори ваших найбільших проєктів? Чи було щось із них поставлене свого часу під загрозу після проблем з фінансуванням від USAID?

— Зміни у фінансуванні USAID торкнулися частини напрямків. Ми переглядали пріоритизацію і шукали альтернативні джерела – частину проєктів вдалося втримати за рахунок інших донорів і внутрішнього ресурсу. Критичних зупинок наразі немає. Зараз основні донори – це GIZ (Німецьке товариство міжнародного співробітництва), Фонд «Партнерство за сильну Україну», Google, UKDev (це бренд міжнародної допомоги та партнерств уряду Великої Британії).

— Цифровізація здійснюється, в першу чергу, для економії як трудових, так і фінансових ресурсів. Чи можете окреслити вплив та ефективність своїх продуктів у конкретних цифрах?

— Ми рахуємо це системно там, де вже є завершені продукти: скорочення часу обробки звернень, кількість переведених у цифровий формат процедур, число користувачів «Пульсу» і «Обрію». Наприклад, по «Пульсу» наразі маємо більше 600 000 оцінок та 40 000 відгуків. У дашборді проблем бізнесу більше 500 системних проблем, значну частину вже вирішили, решта в роботі. По «Обрію» запустили голосового ШІ-асистента, який приймає дзвінки в неробочий час або під час повітряних тривог. За час тестування він прийняв 2 700 дзвінків, скоротив середній час відповіді громадянам до 18 секунд та забезпечив майже 100% покриття звернень у неробочі години й під час повітряних тривог. У робочий час асистент узяв на себе 20% типових звернень.

Що на «Обрії»? Про реформу ринку праці, яка має дійти і до віддалених сіл

— Стратегічною ціллю «Обрію» називають повернення понад 4 млн громадян до економічної активності. Ну але це лише цифровий продукт, тоді як причини безробіття – значно глибші. Я сьогодні повернувся з дуже забитого села, де немає нормальної дороги. Воно фактично відрізане від світу. Сумніваюся, що мешканці цього села повірять, що завдяки «Обрію» у них з’явиться робота…

Це найчастіше питання. Тож мені насправді трохи прикро, що ми почали позиціонувати «Обрій» саме як цифровий продукт. По факту він цифровий, але він не є цифровим в плані свого «фронту».

Ми починали працювати над реформою ринку праці з Deep Research. І це включало інтерв’ю з різними людьми, зокрема тими, які живуть у віддалених селах і невеликих містечках по всій Україні. Тож «Обрій» буде працювати, зокрема, і для тих людей, за яких ви сказали – вони і є наш таргет.

«Обрій», в першу чергу, передбачає внутрішню перебудову державних інституцій та взаємну інтеграцію реєстрів. Ми думаємо над тим, як підключити до цієї роботи органи місцевого самоврядування, ви ж знаєте, що на сьогодні є мобільні ЦНАПи. Думаємо над партнерством з «Укрпоштою», і з усіма тими установами, які доступні у найбільш віддалених офлайн-точках.

Люди з невеликих і віддалених населених пунктів матимуть змогу спілкуватися з кар’єрним радником, котрий буде аналізувати профіль цієї людини через систему «Обрій». Система підкаже всі регіональні можливості для працевлаштування, а кар’єрний радник їх передасть конкретній людині.

«Обрій» – це про те, що ми як країна будемо мати суперкласну аналітику й інструмент, через який ефективно можна залучати людей на ринок праці, ефективно надавати їм гранти на перекваліфікацію, ефективно їх консультувати і з ними взаємодіяти.

В контексті «Обрію» ми в команді взагалі майже не говоримо за «айтішку». Цифровий сегмент не є тут ключовим.

— Читав велику статтю про «Обрій» в одному з видань. Там розповідається і про те, що нас чекає повністю цифрове працевлаштування…

— Ми це робимо, в першу чергу, на запит самого бізнесу. Така опція дійсно передбачена у наступному модулі, і мені здається, це буде один із найважливіших модулів в «Обрії».

Ми відгукнулися на запит роботодавців, тому що така повністю електронна форма працевлаштування ставить за мету дерегуляцію різних аспектів у сфері Держпраці та Державних центрів зайнятості. Зараз ця процедура передбачає багато паперів і якихось фізичних контактів, а її цифровізація все максимально спростить.

Компанії зможуть у «цифрі» наймати і звільняти працівників, і це дасть їм суттєву гнучкість.

— Раніше повідомлялося, що частину функцій «Обрію» мають протестувати до кінця червня, а в липні відбудеться повноцінний запуск першого модуля. Чи все йде за планом?

— Тестування йде за графіком, ми отримали фідбек від першої групи користувачів і вже вносимо правки в окремі модулі. Повноцінний запуск першого модуля в планах на найближчий час.

Бізнес – на Apple, а у використанні Samsung

— Ваші бізнеси були побудовані навколо бренда Apple. Це просто бізнес-стратегія чи у вас є якийсь особистий пієтет перед «яблучною» продукцією?

— Ні, прямо пієтету немає (як доказ цього Олександр Циборт жартома показує на камеру по відеозв’язку свій нинішній телефон – Samsung Galaxy Fold 7 – Ред).

Напевно, мене можна вважати фанатом Apple. У мене в кабінеті навіть висить на стіні вирізаний з металу портрет Стіва Джобса, який колись подарував батько. Але бізнес-модель я будував не на любові до бренду, а на розумінні великого і стабільного попиту навколо екосистеми, яка постійно оновлюється. Це прагматика.

— Портрет Джобса – це замість традиційного портрета президента чи поряд з ним?

— (Олександр Циборт посміхається – Ред.). Насправді, у мене немає кумирів. Тому цей портрет Джобса цінний як виріб і як пам’ятний подарунок. Але мій бізнес навколо Apple зародився і через те, що я сам любив і продовжую любити їхню продукцію. Вже чекаю, коли вийде iPhone Fold, тоді, можливо, перейду з Samsung назад на Apple. Просто для мене був цікавим цей форм-фактор і я вважаю його суперкорисним в роботі.

Окрім того, протягом якогось часу я колекціонував старі моделі Apple на кшталт iPhone 2G, і в кабінеті є частина того «музею», який я зібрав. Коротше кажучи, бізнес був побудований з інтересу перед технікою Apple, але на аксесуарці, а не на самій техніці.

У нас були певні спроби зайти в техніку, але ринок білої техніки Apple був дуже незрозумілим і важким. Хоча зараз білої техніки стає більше, відбувається певний злам, і мене це тішить. Гадаю, що не останню роль у цьому відіграють і урядові ініціативи. Такі, наприклад, як проєкт «єЧек», який побудований навколо того, щоб оцифровувати чеки.

Власні сайти в 11 класі та перші 150 грн за інтерактивну карту. Як починалася ІТ-кар’єра Олександра Циборта і де вона зараз  

— Насамкінець хочу запитати, як ви взагалі прийшли до цифрових продуктів і бізнесу в e-commerce? Ви ж за освітою юрист.

— У дитинстві та юності я жив у Нетішині. Поряд була Острозька академія. Тож на той час я обирав вищу освіту з тих напрямків, які, по-перше, були представлені там, а, по-друге, з того, що радив батько (Сергій Циборт – відомий у цьому регіоні бізнесмен – Ред.).

На думку батька, юридична освіта могла б допомогти мені в різних напрямках діяльності. До речі, я не можу цього заперечити, адже так і сталося. Бо, пішовши в бізнес, я відчув, що дуже добре хоча б розуміти «правила гри» і вміти їх читати.

Та й на посаді в держсекторі, думаю, без юридичної освіти було б важко, адже ми постійно працюємо з нормативними документами.

Юридичну освіту здобув, але в класичну юрпрактику не пішов. Перші спроби заробляти у мене були пов’язані саме з перепродажем і сервісом гаджетів, ще студентом. Розвиватися як юрист в межах юрфірми не хотілося – там траєкторія занадто передбачувана, а мені було цікавіше будувати щось з нуля, коли немає готового шаблону. Так у моєму житті виник напрямок e-commerce, яким я цікавився навіть до навчання в Острозькій академії.

Знову ж таки, для тата розробляв його перший сайт, коли ця діяльність ще тільки почала зароджуватися. Тоді ж я зробив і новинний сайт, по суті – блог, який я сам вів по тематиці техніки Apple. Писав статті і розповідав про їхні нові продукти. Після якогось часу до цього ж новинного сайту додав інтернет-магазин, де почав продавати аксесуари до Apple. На той момент він називався iPhone Market.

До речі, вже навчаючись в академії я побудував для навчального закладу і його студентів науковий блог, який існує і зараз. Це інтернет-проєкт наукового спрямування, на якому викладачі та студенти мають можливість публікувати свої дослідження.

— Чи правильно я розумію, що ви створювали сайти, ще будучи школярем?

— Перший сайт я самостійно створив в 11-му класі. Не маючи якоїсь базової освіти в цьому напрямку, а також нинішніх можливостей, які дає ШІ, ми тоді довго лазили в інтернеті і шукали, як це зробити. Я пам’ятаю сайт, на якому всі жили – Stack Overflow. Там можна було дізнатися багато інформації.

Я вже, напевно, не згадаю точно, але пам’ятаю лише, що тоді я робив сайти на якомусь інструменті, який був доступний у Microsoft. Ліпив ці сайти, потім їх «вигружав» – але тоді це були прості сайти на HTML.

Писати на HTML я, своєю чергою, навчився на уроках інформатики. Body, head, і пішло-поїхало. В інтернеті я добирав знання, і перетворював це все у щось робоче. Купуєш хостинг, пробуєш туди залити це все, воно працює – ти дуже радий.

А коли батько каже: «Мені все одно треба сайт робити, то зроби це ти, а не грай у ігри», то додається додаткова мотивація. Потім в академії заробив і перші гроші: розробив інтерактивну карту по областях на «флеш», яку потім інтегрували на сайт. Я заробив тоді 150 грн і добре пам’ятаю, що три купюри на той час мені здавалися якимись нереальними грошима.

— А перші великі гроші заробили коли?

— Кажу ж – 150 грн мені тоді здавалися нереально великими грошима. Але якщо серйозно, то вже тоді, коли почав активно займатися інтернет-магазином iLounge.

— У боксі є рейтинг найкращих боксерів незалежно від ваговій категорії pound-for-pound. А на яке місце ви б себе поставили в рейтингу найкращих цифровізаторів? В трійку входите?

— У моїй картині світу, мабуть, у першій трійці все ж таки мають бути люди з Мінцифри, адже вони розпочали ці процеси на державному рівні.