У зворушливому дописі її чоловік, керівник Центру стратегічних комунікацій SPRAVDI Ігор Соловей зазначив, що хотів би, аби всі знали, якою була його Валя.
«Я прагну, щоб ви усі знали, якою була моя Валя. Знали і пам’ятали саме такою. Неймовірно світла, добра, співчутлива і красива дівчина. І водночас – справжній полковник: завжди сварилась на мене своїм тоненьким пальчиком і вимагала поважати тебе і як фахівця. І ти дійсно була найкращою тут… Любив, люблю і буду тебе завжди любити! Ти – найкраще, що сталося в моєму житті… І тепер не знаю, як без тебе жити далі… Приглядай за нами з небес, будь ласка, так само турботливо, як ти вмієш», – написав він.
Смерть Валентини Савіцької стала шоком не лише для тих, хто добре знав її, а й для тих, хто хоч раз працював з нею в проєкті чи спілкувався на заходах.
Церемонія прощання з Валентиною відбулася 26 липня у Києві. У Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі зібралося кілька сотень людей – рідних, близьких, колег, волонтерів. Тих, хто знав Валю багато років, і тих, хто перетинався з нею у численних справах, яких вона за своє коротке життя встигла започаткувати чимало.
Поки лунали під куполом собору проникливі слова панахиди, на великому моніторі транслювали світлини, з яких молода жінка посміхалася і виглядала сповненою світла, радості і життя.
Такою її і згадували усі присутні.
«Я хочу подякувати батькам, що ви виховали небайдужу, ініціативну і справжню людину, якою її знали усі співробітники», – зазначив начальник Управління державної охорони України Олексій Морозов.
«Через свою скромність Валя не висвітлювала окремі моменти, які вона робила після служби, – це підтримка дітей, чиї батьки загинули на війні, дітей з інвалідністю, паліативних дітей, це евакуація дітей з прифронтових територій. Про все це вона не говорила, але ці справи робили її для мене великою людиною», – наголосив представник Світового конгресу українців.
Після прощання у столиці траурний кортеж вирушив до Житомира – на батьківщину Валентини. Місцевий Будинок офіцерів ледь умістив усіх бажаючих віддати останню шану землячці. Житомиряни, які знали Валентину з дитинства, були свідками її дорослішання, також були одностайні: з її загибеллю світ став темнішим.
«Ця людина робила стільки багато гарного для всіх, хто був поруч. Це якась магія. Я не знаю, що в неї не виходило. Я пам’ятаю її з дитинства – вона писала вірші, була зіркою в школі. В неї виходило все. Вона – відрада для своїх батьків і велика гордість, і я не знаю, як її батько далі буде жити», – розповіла Укрінформу Людмила Чубинська, троюрідна сестра Валі.
«Вона була дуже хлібосольна. Вона любила життя, любила людей. Я на неї дивилась і у мене складалося таке враження, що вона, знаєте, як кажуть, поспішала жити. Я і їй казала: “Ти постійно біжиш, біжиш, ти в русі”. На що Валя відповідала, що так звикла. Одного разу так і сказала: “Я дуже люблю це життя, і ми маємо бути вдячними Богу за кожен прожитий день”», – згадує свої розмови з Валентиною її подруга Катерина.
Жінки познайомилися ще за часів, коли Валентина відкрила у Житомирі «Студію краси і свята «Бджілка». Відтоді приятелювали, а батьки Валі, знані садоводи, допомагали її друзям порадами щодо садівництва.
Валентину Савіцьку поховали на Корбутівському міському кладовищі Житомира.
Укрінформ також зібрав спогади колег-журналістів, комунікаційників, чиновників, депутатів. Всі відзначають її професіоналізм, інтелігентність, розум, патріотизм і внутрішнє світло, яке вона випромінювала.
Генеральний директор Укрінформу Сергій Череватий зазначив:
«Валюша була надзвичайно світлою і доброю. В Укрінформі її тепло відчував кожен. Ми розділяємо цей біль і сумуємо разом із родиною Валі. Глибока шана й низький уклін батькам за виховання сильної, щирої та відданої Україні доньки. Світла пам’ять неймовірній людині».
«Валя була хорошою подругою для нас усіх в Укрінформі. Вона дуже вболівала за свою роботу, щиро переживала — їй ніколи не було байдуже, – написала заступниця генерального директора Укрінформу Ганна Василенко. – Але, напевно, визначальною рисою Валі була любов. Увесь кабінет миттєво наповнювався світлом любові, як тільки вона заходила до нас. І ще вона мала дуже міцну віру в людей. Цiєї віри було достатньо, щоб ти й сам починав вірити в себе. Сьогодні ми молитимемося, щоб там, де ти зараз, було багато світла. Щоб ти більше не відчувала страху й болю. Нехай Господь тримає тебе близько біля себе, а ти оберігатимеш нас із небес».
«Мені довелося працювати з Валею над одним проєктом. Професійна, тактовна, розумна, усміхнена і елегантна. Завжди її такою пам’ятатиму», – поділилася журналістка Укрінформу Тетяна Пасова.
«Вона працювала на благо України. Любила її всім серцем. Ми дружили дуже близько. Вона – подарунок життя. Була неймовірно світлою людиною. Такою, яка може огорнути всіх своєю посмішкою, теплом, ніжністю, крилами. Ну як так?!!! Люблю тебе дуже. Досі думаю що це якась помилка… Згадайте всі, хто знав Валю, добрим словом. Вона достойна!» – написала засновниця Gov Club, колишня радниця прем’єр-міністра Світлана Котляревська.
Народна депутатка України Ірина Геращенко сказала:
«Дуже молода. Розумна і справжня. Велике горе і втрата для вашої родини і друзів, всіх, хто знав пані Валентину».
«Я просто в це не можу повірити. Сьогодні від ракетного удару рашистів загинула Валентина Савіцька. Світла людина та сильна професійна комунікаційниця УДО. Світла пам’ять. Великі співчуття чоловіку, Solovey Igor, дітям, близьким, колегам… Ми не були прямо подругами, але в роки війни і познайомилися, і часто зустрічалися на якихось заходах, щось обговорювали, часто на професійні теми… От випадок, коли радієш, зустрівши людину, як майже своїй, рідній. Царство небесне Валентині. Смерть ворогам!» – написала шеф-редакторка групи видань «Детектор медіа» Наталія Лігачова.
«Перечитую наші повідомлення, згадую короткі зустрічі, теплі обійми… яких більше не буде… в голові рефреном «набутися разом», яке так часто кажу своїм найдорожчим… Валя… не можу повірити! Не хочу вірити! Ти завжди вміла підтримати, вселити надію. Ти сама була профі і цінувала талановитих людей довкола. Ти ставила людей і державу на перше місце, віддавалася службі на всі 100. Solovey Igor правильно написав – ми всі осиротіли… Не можу навіть думати про біль, який відчувають Ігор, діти, близькі… співчуваю…», – написала комунікаційниця, радниця ексглавкома Валерія Залужного зі стратегічних комунікацій Людмила Долгановська.
Керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко зазначив:
«Валентина Савіцька була професійною та світлою людиною. Це велика втрата. Щирі співчуття рідним та близьким».
У Головному управлінні розвідки наголосили, що комунікаційники українського війська перебувають під прицілом російських терористів, оскільки самовіддано захищають свободу і правду. Там пообіцяли, що «за кожен воєнний злочин, скоєний проти українського народу, буде належна відплата».
Вічна та світла пам’ять!Фото: Юлія Овсяннікова, Данило Антонюк, facebook.com/solovey.igor
Источник: www.vesti-ua.net