Життя стає набагато простішим, коли знаєш маленькі хитрощі, що допомагають у побуті. Редакція «UA Факти» знайшла для вас перевірений метод, який допоможе зрозуміти, як працює суд присяжних, і чому його вважають найдемократичнішою формою судочинства.
Історична довідка
Існує кілька версій щодо походження суду присяжних. Дехто вважає, що він зародився в Англії ще за часів правління короля Альфреда Великого (IX століття). Інші стверджують, що суди присяжних (jury) набули поширення в XII столітті, коли королівські судді-ревізори почали подорожувати країною, головуючи в судах кожного графства.
Як це працювало
На ці спеціальні судові засідання запрошували 12 повноправних мешканців міста, де відбувалося слухання. Спочатку вони виконували роль свідків: їх опитували під присягою, і їхнє одностайне свідчення вирішувало справу. Перша письмова згадка про суд присяжних датується ордонансами Генріха II, виданими у 1166 році. З часом роль присяжних змінилася: вони почали вислуховувати свідків, вивчати докази, радитися між собою та визначати винність чи невинність обвинуваченого. Теоретично, суд присяжних вважається найдемократичнішою формою судочинства. Але чи справді це так?
Технічні аспекти суду присяжних
Кількість присяжних може варіюватися залежно від країни: зазвичай це 12 осіб, але в Шотландії їх 15, у Норвегії – 10, а в Австрії – 8. У різних штатах США їхня кількість коливається від 6 до 12. Кандидатів у присяжні відбирають зі значно більшого кола громадян, які проживають у даному регіоні. Зазвичай їх обирають зі списків виборців. На етапі відбору адвокат обвинуваченого намагається відвести тих присяжних, які, на його думку, можуть визнати його підзахисного винним. Прокурор, у свою чергу, прагне відвести тих, хто через свої переконання може вважати обвинуваченого невинним або засумніватися в його провині. Як сторона обвинувачення, так і сторона захисту можуть запропонувати включити до складу присяжних обмежену кількість кандидатів, а також кілька разів відвести кандидатів, запропонованих протилежною стороною.
Процес доведення
Після відбору присяжних, під час судового засідання, прокурор надає докази та намагається переконати присяжних у вині обвинуваченого. Адвокат, навпаки, намагається посіяти сумніви: “А раптом він не винен?”. У цьому процесі важливим є не стільки дотримання правосуддя, скільки вміння адвоката та прокурора переконати присяжних у своїй правоті.
Конфіденційність та “секвестр присяжних”
Фотографувати присяжних або публікувати їхні імена заборонено. У резонансних справах, які активно висвітлюються пресою, суддя може оголосити “секвестр присяжних”. Це означає, що на весь час процесу присяжні будуть ізольовані від зовнішнього світу. Їх поселяють у готелі, охороняють від контактів із пресою та забороняють перегляд новин щодо справи.
Вердикт та його наслідки
Після вислуховування свідків, представлення доказів та промов прокурора й адвоката, присяжні радяться до досягнення єдиного висновку – “винний” або “невинний”. На основі цього вердикту суддя виносить і оголошує вирок. У більшості країн присяжні мають ухвалити одностайне рішення. Однак у Португалії достатньо кваліфікованої більшості (75% голосів), а в Шотландії чи Італії – простої більшості. Рішення суду присяжних є остаточним. Якщо обвинуваченого визнано невинним, він вважається таким, навіть якщо пізніше зізнається у скоєнні злочину. Однак у такому випадку його можуть судити за неправдиві свідчення під присягою.
Гра гри
Суд присяжних часто порівнюють з грою, де адвокат і прокурор змагаються за перемогу. Адвокат, навіть знаючи вину свого клієнта, намагається переконати присяжних у його невинності, пояснюючи все нещасним збігом обставин. Прокурору ж головне – домогтися вердикту “винний”.
Рекорди та скандали
Відомі випадки, які потрапили до Книги рекордів Гіннесса. Найкоротший суд тривав лише 5 хвилин 48 секунд – саме стільки часу знадобилося присяжним, щоб винести вердикт “винний”. Один із найгучніших скандалів пов’язаний зі справою О.Дж. Сімпсона, якого присяжні виправдали за звинуваченням у вбивстві. Багато хто вважає, що расова солідарність відіграла вирішальну роль у цьому виправданні. У США також існує “доктрина про нікчемність доказів”, яка дозволяє присяжним керуватися докорінними переконаннями, а не виключно законом. Це ставить під сумнів непорушність норми “Dura lex – sed lex!” (Закон суворий, але це закон) у контексті суду присяжних.
Корисна фішка від «UA Факти»: Перед виборами присяжних, уважно вивчіть їхній життєвий досвід та переконання – це може вплинути на хід справи. Нехай ваше життя буде легким та приємним!
Інформує «UA Факти».