Переломний момент у війні в Україні: бойова спроможність РФ падає, – Foreign Affairs

Український конфлікт досяг вирішальної стадії. Після невдачі українського контрнаступу 2023 року, повномасштабне вторгнення Росії перейшло у передбачуваний цикл літніх та зимових наступів, між якими напруженість атак спадала, поки російські підрозділи здійснювали ротацію та перегрупування.

На перший погляд, поточний рік не відрізняється. З переходом від весни до літа українські військові вздовж лінії фронту знову спостерігають стабільне збільшення російських ударів та спроб проникнення. Однак, настрої серед українських командирів змінилися. Російські атаки створюють менший тиск на їхні підрозділи, ніж у попередні роки, зазначає Foreign Affairs.

Хоча атаки дронів та артилерійські обстріли залишаються постійними, бойова спроможність Росії menurun. У Києві зростає оптимізм щодо здатності України змусити Росію піти на припинення вогню, заявляють журналісти.

Українське відродження

У 2025 році Україна сформувала понад десяток армійських “корпусів”, об’єднавши бригади. Це покращило підготовку новобранців, оскільки тепер їх навчають командири, які безпосередньо беруть участь у бойових діях.

Того ж періоду ЗСУ вдосконалили взаємодію між піхотою, дронами, артилерією та бронетехнікою. Такі загальновійськові тактики дозволили проводити ротацію, просунутися в районі Куп’янська (восени 2025 року) та Гуляйполя (навесні 2026 року), зберігаючи при цьому мінімальні втрати порівняно з російськими.

Крім того, українські підрозділи БПЛА посилили “удари середньої дальності”, вражаючи російську логістику на відстані до 100 кілометрів від лінії фронту. Щільна розвідка ускладнила забезпечення військ РФ та позбавила їх можливості концентрувати сили для потужних штурмів.

Тактична майстерність та нові реформи дозволили українським військовим подолати спад 2024–2025 років, повідомляють ЗМІ. Як наслідок, вже в перші місяці 2026 року спостерігається чистий позитивний приплив нового особового складу в бойові підрозділи.

Російські проблеми

На відміну від ЗСУ, російські війська почали втрачати ефективність на полі бою через сукупність факторів. У 2024–2025 роках перевага РФ утримувалася за рахунок величезних резервів та вогневої потужності. Однак, замість якісної підготовки, командування надавало перевагу киданню на штурми солдатів з дводенною або двотижневою підготовкою, що призвело до втрати близько 23 000 військових щомісяця протягом 2025 року.

Хоча значні виплати та списання боргів допомагали компенсувати втрати, такий підхід не залучив технічних фахівців, здатних заробляти у цивільному секторі. Наприклад, армія РФ суттєво не виконує плани з набору операторів дронів, зазначається у матеріалі.

Більше того, якщо раніше артилерія та авіаційні бомби компенсували слабку підготовку піхоти, то тепер ситуація змінилася. Поле бою трансформувалося у зону зіткнення сил шириною приблизно 30 кілометрів. Карти російських планувальників погано відображають цю реальність, через що штабні накази розходяться з практикою, а координація ударів стає дедалі менш ефективною.

Впевненість без самозаспокоєння

Покращення ситуації для ЗСУ та деградація російських частин не означають неминучий успіх України, наголошують журналісти. Армія РФ все ще налічує понад 600 000 солдатів і не відчуває дефіциту боєприпасів завдяки оборонно-промисловому комплексу. Ворожі дрони та бомби б’ють по логістиці, піхота шукає прогалини в обороні, а на деяких напрямках, як-от біля Костянтинівки, ЗСУ втрачають позиції. Крім того, Росія знаходиться небезпечно близько до Запоріжжя, тому Україна не має права на помилку.

Проте РФ не встигає повністю окупувати Донбас до кінця року, як того вимагав Кремль, і навряд чи зможе зробити це у 2027-му без масштабної реорганізації. Російські військові зусилля перебувають у кризі. Хоча кремлівський диктатор Володимир Путін не відмовився від ідеї підкорити Україну, він все ж реагує на жорсткі реалії, як це було під час відступу з-під Києва та Херсона у 2022 році.

Усвідомлюючи погіршення своїх перспектив, Кремль може вдатися до двох сценаріїв:

Повна мобілізація. Примусовий призов фахівців та великих резервів живої сили. Це може тимчасово допомогти РФ на фронті, але загрожує серйозними політичними та економічними потрясіннями всередині країни, де Центробанк вже сигналізує про критичну нестачу робочої сили.Перехід до глибокої оборони. Припинення великих наступальних операцій та затягування конфлікту з продовженням ракетних та дронових ударів по Україні взимку.

Однак, ведення “вічної війни” для Кремля стає все складнішим, оскільки ЗСУ демонструють спроможність до ефективних атак і все частіше завдають ударів великої дальності по ключових об’єктах російської економіки.

З вогню та в полум’я

Якщо Україна зміцнить свої позиції до кінця року, Київ та його союзники зможуть переконати Москву погодитися на безумовне припинення вогню, показавши Путіну, що це найменш ризикований для нього варіант. Однак, Кремль не відмовиться від ворожості: перемир’я він використає для відновлення армії та спроб дестабілізувати економічно та політично крихку Україну.

Для самого українського суспільства пауза принесе полегшення, але й нові виклики:

Почнеться внутрішній тиск на уряд з вимогою демобілізації.Доведеться відновлювати зруйновану промисловість та інфраструктуру на тлі неминучого політичного розколу та вимог проведення виборів.Зниження інтенсивності війни може зробити європейських партнерів менш щедрими у питаннях фінансування оборони.

Щоб закріпити досягнутий успіх, Києву необхідно продовжувати реформи армії, а Заходу – посилювати санкції та постачання озброєнь. На тлі поступового відходу Вашингтона від європейських справ, для Європи стає критично важливим зрозуміти, як зберегти цей крихкий мир. Припинення вогню є необхідним для безпеки України, але саме по собі воно її не гарантує.

Читають зараз: У війні в Україні спостерігаються ознаки переломного моменту, – Пісторіус.