Львів, у який Росія вдарила «Орешніком» у січні, був виготовлений дев’ять років тому.

Днями радник президента з питань санкційної політики Владислав Власюк повідомив, що аналіз уламків ракети “Орєшник”, якою російські війська атакували Білу Церкву, виявив наявність компонентів, виготовлених виключно в Росії та Білорусі. Паралельно, експерти, оглянувши рештки іншої ракети “Орєшник”, використаної росіянами для нападу на Львівщину в ніч з 8 на 9 січня 2026 року, встановили, що її електронні компоненти переважно датуються 2014–2016 роками, походячи з Росії та Білорусі. Таку інформацію надав ресурс “Мілітарний”.

Частина конструкції ракети, що застосовувалася проти Львівщини, відокремилася в повітрі під час польоту та не згоріла, що дозволило ретельно вивчити її складові. Зокрема, вдалося зберегти процесорний блок та плату головного комп’ютера, відповідальні за керування рулями та двигунами. Ці дослідження повністю суперечать заявам Кремля щодо належності цієї ракети до принципово нових розробок.

“У районі Львова вона розкрилася на висоті приблизно п’ять-шість кілометрів, що призвело до її розкидання. У Білій Церкві розкриття відбулося на значно меншій висоті, тому постраждали саме гаражі. На ці три гаражі прийшло шість касет, кожна з яких містила по шість бойових елементів”, – розповів дослідник ракети в коментарі виданню “Мілітарний”.

Таким чином, ця ракета є результатом глибокої модернізації вже існуючих радянських та російських ракетних комплексів, з внесеними певними технологічними змінами. Проте, всі друковані плати та мікросхеми, знайдені всередині процесорного блока, були вироблені у період з 2014 по 2016 рік. Це відрізняє її від російських безпілотників, у яких часто виявляють сучасні іноземні компоненти, виготовлені у 2024–2025 роках.

Що стосується “Орєшника”, то в ньому взагалі не було виявлено нових деталей з США, Китаю чи Європи; усі електронні компоненти виключно російського та білоруського походження. Зокрема, на платах присутні елементи від мінського заводу “Интеграл”, який спеціалізується на виробництві інтегральних схем, напівпровідникових пристроїв та електронних компонентів для військової техніки, будучи одним із провідних виробників мікроелектроніки у Східній Європі. Основна маса компонентної бази виготовляється на підприємствах Москви та Московської області.

Зважаючи на те, що “Орєшник” розроблявся як носій ядерних боєприпасів, він характеризується низькою точністю наведення, що є типовим для ракет цього класу. Ракета оснащена роздільною головною частиною, яка перед ударом розпадається на шість окремих блоків наведення, кожен з яких містить ще по шість суббоєприпасів. Однак, без ядерного заряду, ці суббоєприпаси є просто імітаторами вагою 50 кг, виготовленими з чавуну. Тому, при використанні ракети в неядерному варіанті, її руйнівний потенціал є мінімальним.

Зараз читають: “У нас нема чим збивати”: РФ накопичила не менше 10 ракет „Орєшнік“.