«Системи протиповітряної оборони для бідних», або як Україна здобуває перевагу у війні дронів — AP

Коли восени 2022 року в небі над Україною вперше з’явилися «Шахеди», наша країна мала обмежені засоби для їх нейтралізації. Сьогодні екіпажі дронів перехоплюють їх у польоті, постійно вдосконалюючи технології.

Останніми роками український ринок безпілотників-перехоплювачів переживає стрімкий розвиток, що призводить до появи ключових гравців, які презентують свою продукцію на міжнародних виставках озброєнь. Проте саме на передовій невеликі колективи стали центрами швидких військових інновацій — передових технологій, породжених бойовою необхідністю, які тепер викликають міжнародний інтерес, зазначає Associated Press.

«Це не було так, ніби ми одного дня зібралися і вирішили боротися за допомогою безпілотників. Ми вдалися до цього, тому що в нас не було жодної іншої альтернативи», — розповів журналістам агентства пілот 127-ї бригади Збройних сил України.

За кілька хвилин до цього розмови пілот обережно посадив свій безпілотник-перехоплювач, щоб запобігти його пошкодженню. Хоча дрони розроблені як одноразові, обмежені ресурси змушують українських екіпажів намагатися зберегти кожен наявний інструмент, часто повторно використовуючи навіть одноразові дрони для аналізу їхніх вразливих місць та поліпшення.

«Лише уявіть: ракета Patriot коштує приблизно 2 мільйони доларів, а тут у вас є невеликий літальний апарат вартістю близько 2200 доларів. І якщо він не влучить у ціль, я можу його посадити, трохи відремонтувати та знову відправити в повітря. Різниця колосальна. А результат? Не гірший», — пояснив солдат цю тактику.

27-річний капітан бригади згадує момент приблизно два роки тому, коли все змінилося. Тоді йому доручили очолити підрозділ солдатів, завданням яких було перехоплення російських розвідувальних безпілотників за допомогою переносних систем протиповітряної оборони. Цей підхід швидко виявився неефективним, оскільки дрони, оснащені камерами, могли легко уникати повільнішої та менш маневреної зброї.

Тоді молодий офіцер почав шукати інші рішення, консультуючись з побратимами та добровольцями, які підтримують фронт. І відповідь виявилася доволі простою — інший безпілотник.

Капітан згадує випадок, коли російський розвідувальний дрон «Орлан» завис над українськими позиціями, передаючи координати для коригування вогню російської артилерії. Пілот з його підрозділу зміг збити його за допомогою іншого безпілотника.

«Тоді я усвідомив — це війна дронів. Вона розпочалася. Ми рухалися до цього вже певний час, але саме тоді я побачив її на власні очі», — поділився він.

Невдовзі постала інша проблема: як перехопити сотні швидких, стійких безпілотників Shahed, що летіли далеко за лінією фронту.

Пошук вирішення привів молодого капітана до 127-ї бригади в Харкові та до співпраці з місцевою оборонною компанією. Їхні спільні зусилля призвели до розробки безпілотників-перехоплювачів літакового типу, здатних розвивати швидкість, співмірну з «Шахедами».

Співпраця з компанією дозволяє військовим тестувати дрони-перехоплювачі в реальних бойових умовах та швидко вдосконалювати технологію завдяки оперативному зворотному зв’язку.

Безпілотник Skystriker від цієї компанії відрізняється від більш відомих систем перехоплення, таких як Sting або P1-Sun, які базуються на модифікованих дронах з видом від першої особи (FPV). Натомість він нагадує невеликий літак з крилами, що дозволяє йому довше перебувати в повітрі.

«Так, це спільна робота. Недостатньо просто його створити. Він має функціонувати — і функціонувати належним чином — та виконувати реальні бойові завдання. Ось чому комунікація з військовими настільки важлива. Вони надають нам зворотний зв’язок і допомагають нам постійно його вдосконалювати», — зазначив на умовах анонімності директор компанії.

В Україні співпраця часто виходить за рамки військових та виробників. Волонтери нерідко виступають посередниками між ними, іноді навіть допомагаючи їм знаходити одне одного.

Наприклад, фонд «Повернися живим» співпрацював з виробниками безпілотників, щоб краще зрозуміти, які системи потрібні військовим. По мірі розвитку проєкту, можливості безпілотників-перехоплювачів також вдосконалювалися.

«У певний момент вони змогли досягти швидкості понад 200 кілометрів на годину, що дозволило перехоплювати такі цілі, як «Шахеди», в повітрі», – розповів куратор проєкту Тарас Тимочко.

Ключовим фактором, за його словами, було забезпечення тісної взаємодії між виробниками та військовими, щоб інженери могли оперативно отримувати відгуки про бойові випробування.

«Це завжди гра в «відповіді та дії», — зазначив Тимочко, підкресливши, що обидві сторони розробляють методи протидії ворожим безпілотникам та вдосконалюють свої технології для нейтралізації зусиль противника: «Саме цей цикл стимулює еволюцію війни з використанням дронів».

Саму технологію, за його словами, не надто складно відтворити. Справжня цінність полягає в способі її застосування, а також у досвіді пілотів, які навчилися ефективно нею користуватися.

«Люди ставилися до цієї технології з великим скептицизмом. Дехто вважав, що вона не спрацює, що протягом місяця росіяни винайдуть контрзаходи, і безпілотники стануть непотрібними», – поділився Тимочко спогадами про початковий період після появи безпілотників-перехоплювачів.

Проте, майже через два роки, результати свідчать про протилежне.