Радіо «Афродіта»: правда і міфи про підпільну радіостанцію УПА Спецпроєкт 15.10.2025 09:30 Укрінформ 14 жовтня, День створення УПА. У колі переказів і легенд – маловідома, проте важлива сторінка – радіомовна станція “Афродіта”
Радіо – це не тільки відомості, а і зброя. У ХХ ст., в час всесвітніх війн, воно стало одним із найбільш впливових засобів пропаганди, узгодження дій та протидії. Саме тому уряди утримували під суворим контролем кожен канал. Та все ж за таких обставин знаходились відчайдухи, що засновували особисте радіо свободи.
Одним із таких унікальних явищ була нелегальна радіостанція УПА, що мала кодову назву «Афродіта» (варіант написання “Афродита”). Вона транслювала просто з бункера в Карпатах у 1943–1945 роках – у період, коли Україна опинилась між двома тоталітарними режимами, нацистським і радянським.
Редактори, диктори, техніки, охоронці – всі діяли у глибокій таємниці. Радіостанція транслювала новини, огляди, а також українські пісні та навіть програми іншомовні – англійською та французькою.
Укрінформ у партнерстві з Українським інститутом національної пам’яті та радіо «Байрактар» ініціював мультимедійний проєкт «Правда чи міф?». Стежити за проєктом можливо на ресурсі Укрінформу та Інституту національної пам’яті, слухати в ефірі радіо «Байрактар», у соцмережах та на Spotify.
Відомо, що у повстанських документах 1940-х років ця станція фігурує під назвами «Самостійна Україна» та «Вільна Україна». А ось «Афродіта» – це не офіційна, а умовна назва, котру застосовували з міркувань безпеки. Але чому саме богиня любові? Очевидно, конкретної інформації, чому було обрано саме цю кодову назву, немає. Отже, в історії радіо УПА існує нерозгадана історична таємниця. Правда чи міф?
Інститут національної пам’яті стверджує, що точного тлумачення вибору цього криптоніму немає. Кожна трансляція радіостанції починалася зі слів: «Ви чуєте голос вільної та незалежної України. Говорить підпільна радіостанція «Вільна Україна». Власне ці найменування «Вільна Україна» і «Самостійна Україна» і наводились у тогочасних повстанських документах як офіційні найменування радіостанції.
«Афродита» натомість була кодовою назвою, криптонімом. І як у будь-якого криптоніма метою її використання було приховати те, про що йдеться. Тому якоїсь символіки у цьому криптонімі шукати історики Інституту не радять. Хтось із причетних до радіостанції у своїх мемуарах навіть називав цю назву жартівливою. Справді, навколо станції є безліч інших невідомих та невисвітлених аспектів, котрі ще чекають на своїх дослідників.
Історія «Афродіти» має ще чимало вражаючих епізодів. Але завжди згадують про диктора-іноземця на підпільній українській радіостанції, бельгійця Альберта Газенбрукса. Він вів передачі англійською та французькою мовами. Після руйнування схрону, звідки мовила радіостанція, Альберт врятувався, але його заарештували. 8 років відбув бельгієць у Сибіру у ГУЛАГу, а після смерті Сталіна був повернений додому. Саме він залишив нам спогади про діяльність радіо Афродита.
"Період моєї роботи в Радіо «Вільна Україна» — то були найкращі миті мого життя. Я тоді відродився і усвідомив, ЩО це означає жити і боротись за благородні ідеали. А воля України, визволення цього щирого народу стало для мене метою…", – писав Газенбрукс. Також він додавав:
"Жодного разу я не буду жалкувати, а навпаки, вважаю себе щасливчиком, що мав нагоду своєю працею долучитись до визволення України. Україна варта того, щоб заради неї жити, працювати й боротися…"
Ці цитати взяті із спогадів Газенбрукса "Моя участь в УПА", які він написав після визволення з радянських таборів. Саме завдяки його мемуарам історики змогли відтворити деталі діяльності підпільного радіо.
Існування підпільних радіостанцій, загалом, не є поодиноким випадком. Багато повстанців і партизанів мали передавачі і здійснювали мовлення. Наприклад, в окупованій Польщі теж функціонували підпільні радіостанції, котрі передавали відомості про дії Руху Опору та закликали до протистояння. Однак саме “Афродита” мала досвід ведення ефірів на окупованій території впродовж декількох років і її існування не спонсорував жодний уряд і жодна держава. До речі, частину апаратури українські підпільники для радіо придбали у своїх польських «колег».
Про неповторну радіостанцію слухайте у подкасті “Правда чи міф” на Spotify
Чому радіо «Афродита» науковці називають унікальним феноменом навіть серед невеликої кількості підпільних радіостанцій. Це правда чи міф?
Інститут нацпам’яті підтверджує достовірність цих фактів.
Це й насправді виняткове явище для повстанських рухів ХХ століття. Адже не багато підпільників мали особисті радіостанції, та й ті розташовувалися зазвичай в країнах-союзниках. Як приміром польське радіо, що вело мовлення з Лондона. Українські повстанці спромоглися організувати радіостанцію на захопленій ворогом території і без підтримки жодної державної інституції.
Унікальність цього явища відображена у багатьох сучасних проєктах. Легенда обростає новими легендами. Наукові відомості і розвідки можливо прочитати у дослідженнях історика, зараз військового Володимира Мороза. Є матеріал Укрінформу про радіостанцію. Вийшов друком документальний роман Олега Криштопи «Радіо Афродіта».
Реалізовану ідею, як би звучала радіостанція, якби її не ліквідували ради, а українська держава все ж втрималась – можливо послухати у проєкті гурту Мертвий півень «Радіо Афродита». До речі, для Міська Барбари, музиканта та лідера гурту цей проєкт став одним із останніх у житті.
Цікаві факти
- Радіо «Афродіта» мовило не лише українською, а і англійською та французькою. Одним із співробітників був Альберт Газенбрукс – бельгійський інженер, котрий втік із німецького полону і приєднався до УПА. Він відповідав за технічну частину та зачитував новини іноземними мовами, зокрема французькою. У 2010 році він був посмертно нагороджений Орденом "За заслуги" I ступеня Президентом України.
- Трансляції готувалися у складних умовах, з мінімумом технічних ресурсів. Радіостанція тривалий час знаходилася у добре замаскованому сховку в скелях Карпат, поблизу села Ямельниця на Стрийщині (сучасна Львівська область). Таке місцезнаходження забезпечувало її роботу майже півтора року.
- Частину обладнання для станції повстанці придбали у польських колег із підпілля. Завдяки потужному передавачу (новий сучасний передавач привезли з Відня у 1944 році), сигнал радіостанції було чути у різних країнах Європи, зокрема у Німеччині, Великій Британії, Франції та Швейцарії.
- Радіостанція працювала майже два роки — з 1943 по 1945-й, аж до ліквідації сховку. "Афродита" була знищена 6-7 квітня 1945 року оперативною групою НКВС, радіоапаратура була зруйнована гранатами під час бою, в якому загинули троє співробітників, але решті вдалося врятуватись. За переказами, мовлення обірвалося лише вибухом гранати, кинутої у криївку.
- основний склад редакції та технічних фахівців становить близько 10 осіб, але загальна кількість людей, котрі забезпечували роботу станції (включно з охороною, логістикою, постачанням пального і акумуляторів), була значно більшою. Відомо про керівника Ярослава Старуха (псевдо "Сивий"). Редакторів та перекладачів Богдана Галайчука, Корнила Яворівського, Володимира Макара, Дмитра Лушпака, Костя Цмоця. Диктори, котрі відомі: "Зіна" (Валентина/Оксана), Альберт Газенбрукс. Технічний персонал: Роман Божиковський
Радіо «Афродіта» – це не просто розділ історії, а доказ того, що український голос неможливо придушити.
Навіть у горах, у підпіллі, серед небезпек – він звучав, промовляв правду і закликав до волі.
Текст: Ярина Скуратівська, Київ
Наукова консультація: Володимир Тиліщак, УІНП
Ілюстрації: Катерина Березовець, Укрінформ
