Верховний Суд пояснив, чи слід виплачувати зарплату особам, які не могли працювати через окупацію території 04.10.2025 01:20 Укрінформ Військова агресія Російської Федерації проти України, запровадження воєнного стану, факт перебування населеного пункту, де фактично знаходилося підприємство, під окупацією, обстріли не є обставинами, що звільняють роботодавця від обов'язку виплачувати зарплату працівникам.
Про це йдеться у постанові Верховного Суду, складеній колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, від 20 серпня 2025 року, повідомляє Укрінформ.
«Висновки судів є правильними про те, що військова агресія Російської Федерації проти України, запровадження воєнного стану, окупація населеного пункту, де фактично знаходилося підприємство, та обстріли не є обставинами, що звільняють роботодавця від обов’язку виплачувати працівникам заробітну плату», – йдеться у рішенні.
Верховний Суд розглянув касаційну скаргу комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на рішення судів двох попередніх інстанцій, якими розглядався позов низки осіб до цього комунального підприємства, в яких вони просили встановити факт простою у виконанні своїх трудових обов'язків у Токмацькій багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування за період з 1 червня 2022 року по 1 вересня 2023 року та стягнути з комунального підприємства «Токмацька БЛІЛ» ТМР на користь позивачів кошти за простій, розраховані як середній заробіток за ці періоди.
На обґрунтування заявлених у позові вимог позивачі посилалися на те, що перебувають у трудових відносинах з КП «Токмак БЛІЛ» ПМР.
«З 26 лютого 2022 року територія Токмацької міської територіальної громади Полохівського району Запорізької області тимчасово окупована представниками збройних формувань держави-агресора Російської Федерації. Через окупацію та активні бойові дії позивачі були змушені залишити свої домівки та переїхати на неокуповані території України з реєстрацією як внутрішньо переміщені особи, що унеможливлювало виконання ними трудових обов’язків», – йдеться у рішенні.
У документі зазначено, що ці обставини фактично поставили позивачів у стан простою, оскільки вони не могли продовжувати роботу, оскільки на їхньому робочому місці виникла ситуація, небезпечна для їхнього життя та здоров'я та навколишнього середовища не з їхньої вини.
«Водночас відповідач припинив нарахування та виплату заробітної плати. При цьому відповідач не видав наказу про оголошення простою, не пропонував переведення на інше місце роботи. Позивачі повідомили роботодавця про початок фактичного простою усно та письмово. Роботодавець точно знав про позивачів, яких примусово евакуювали, та примусово припинив їхню роботу навесні 2022 року», – зазначив Верховний Суд.
Суд першої інстанції – Хортицький районний суд міста Запоріжжя – своїм рішенням від 9 квітня 2024 року частково задовольнив цей позов, зокрема, відмовив у встановленні факту простою.
Запорізький апеляційний суд своєю постановою від 24 липня 2024 року відхилив апеляційну скаргу КП «Токмацька БЛІЛ» ПМР, а рішення Хортицького районного суду Запоріжжя від 9 квітня 2024 року залишив без змін.
Верховний Суд відхилив касаційну скаргу комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради та поновив виконання рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 9 квітня 2024 року.
Як зазначається в установі, доводи касаційної скарги про те, що суди відмовили у встановленні факту простою, але водночас стягнули середній заробіток на користь позивачів, а також той факт, що КП «Токмак БЛІЛ» ТМР не призупиняло свою роботу, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.
«Трудові договори з позивачами не були розірвані та призупинені, а отже, працівники залишалися у трудових відносинах з роботодавцем, який зобов’язаний забезпечувати реалізацію трудових прав працівників, зокрема права на оплату праці», – зазначив Верховний Суд.
Зазначається, що невжиття роботодавцем належних організаційно-правових заходів з працівниками, які не могли виконувати свої обов'язки з причин, що не залежать від нього, не може бути підставою для позбавлення їх права на отримання заробітної плати.
«У цій справі позивачі були змушені не виконувати свої трудові обов’язки з причин, що не залежать від них, через збройну агресію Російської Федерації, окупацію міста та лікарні, з якими трудові відносини сторін не були припинені (зупинені), а отже, враховуючи положення статті 43 Конституції України, позивачам належить виплата їхнього середнього заробітку», – вважає Верховний Суд.
Установа переконана, що оскільки відповідач не надав доказів щодо заробітної плати позивачів, суди попередніх інстанцій правильно визначили розмір середнього заробітку, виходячи з інформації, що міститься в Індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплаченого доходу та утриманих податків.
Зазначається, що Касаційним судом не встановлено жодних порушень процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, що є обов'язковими підставами для скасування судових рішень.
Окремо Верховний Суд вказав, що суд першої інстанції, встановивши, що позивачі залишили місто у зв'язку з його окупацією та з метою захисту свого життя та здоров'я, а отже, з причин, що не залежать від них, не могли виконувати свої трудові обов'язки, враховуючи, що керівництво лікарні не надало жодних пояснень та вказівок щодо дій, які мають вживати працівники під час виконання своїх трудових обов'язків, у тому числі у разі загрози їхньому життю та здоров'ю під час активних бойових дій, ракетно-бомбових ударів, окупації міста, не зупинило трудовий договір з позивачами, не запровадив зупинку роботи на підприємстві, дійшов висновку, що КП «Токмак БЛІЛ» ПМР порушило трудові права позивачів на оплату праці, яка мала бути виплачена на умовах, визначених трудовим договором, відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Апеляційний суд погодився з цією позицією, а Верховний Суд назвав цей висновок обґрунтованим.
Окремо зазначається, що відповідно до частин 2-4 статті 10 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
«Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо умов оплати праці, якщо він доведе, що це порушення сталося внаслідок воєнних дій або інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплачувати заробітну плату», – повідомив Верховний Суд.
У закладі повідомили, що якщо своєчасна виплата заробітної плати неможлива через бойові дії, термін виплати може бути відкладено до відновлення роботи підприємства.
Окремо зазначається, що норми трудового законодавства не передбачають підстав для звільнення роботодавця від виплати працівнику заробітної плати у разі настання обставин непереборної сили.
Верховний Суд пояснив, що виплата заробітної плати працівнику є обов'язком роботодавця, а заробітна плата – це винагорода, зазвичай обчислена в грошовому еквіваленті, яку роботодавець повинен виплатити працівнику за виконану або має бути виконану роботу.
«Зобов’язання роботодавця виплачувати працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України, від якої роботодавець може бути звільнений у зв’язку з нещасним випадком або форс-мажорними обставинами», – йдеться у документі.
Отже, положення частини першої статті 617 Цивільного кодексу України не можуть бути підставою для звільнення роботодавця від обов'язку виплачувати працівнику невиплачену заробітну плату, пояснив Верховний Суд.
Як повідомлялося, Верховний Суд пояснив, що для перетину державного кордону України під час воєнного стану військослужбовець строкової служби повинен пред'явити на паспортному контролі документи, що підтверджують його звільнення від призову під час мобілізації.
Тимчасова зайнятість Зарплата Верховний Суд
Источник: www.ukrinform.ua
