Від Берліна до Харбіна: як українці завершили Другу світову війну 03.09.2025 20:32 Укрінформ Щодо грандіозного параду в Пекіні: після перемоги в травні 1945 року в Європі незліченна кількість українців опинилися на Далекому Сході, щоб завершити війну проти Японії.
Для мільйонів людей по всій Європі Друга світова війна завершилася 8 травня 1945 року капітуляцією нацистської Німеччини. Однак важливо нагадати організаторам параду в Пекіні 3 вересня 2025 року: для сотень тисяч українців конфлікт продовжувався – тепер на Далекому Сході, проти Японії. Їхні міста та села були спустошені, і за вказівкою Сталіна вони вирушили за тисячі кілометрів від дому – щоб вступити в бої в Маньчжурії, штурмувати Курильські острови, підтримати Акт капітуляції Японії. Чи маємо ми право нехтувати цим розділом історії та пам’яттю наших співвітчизників – тих, хто безпосередньо брав участь у тих подіях, хто пролив українську кров на чужому Далекому Сході, особливо враховуючи, що нинішні світові лідери змагаються за те, щоб претендувати на «ковдру переможців»?
ЧОМУ СРСР ВТРУЧИВСЯ ПРОТИ ЯПОНІЇ?
Під час Тегеранської (1943) та Ялтинської (1945) конференцій Сталін зобов'язався вступити у війну проти Японії після перемоги в Європі. Натомість він забезпечив собі значні територіальні здобутки – Південний Сахалін та Курильські острови.
Хоча між СРСР та Японією існував пакт про нейтралітет (1941), Кремль скасував цю угоду у квітні 1945 року. Важливо зазначити, що нейтральна позиція Японії дозволила Сталіну перекинути нові дивізії з Далекого Сходу в 1941 році та відбити наступ Німеччини на Москву. Американський ленд-ліз, який досяг СРСР через порти Тихого океану, також процвітав, значною мірою завдяки відносно поступливій позиції Японії. Однак вирішальна Сталінградська битва зрештою визначила переможця. Японія стала значною мірою неважливою для Сталіна і її можна було ігнорувати.
8 серпня 1945 року СРСР оголосив війну Токіо, а вже наступного дня розпочався радянський наступ у Маньчжурії.
Бліцкриг Сталіна на Далекому Сході
Майже одразу після капітуляції Німеччини розпочалася надзвичайна передислокація військ і техніки. Ешелони подолали відстані 9-12 тисяч кілометрів. У їх складі був штаб 2-го Українського фронту, 6-та гвардійська танкова армія, яка брала участь у першочергових операціях зі звільнення Правобережної України та мала бойовий досвід у Карпатах та передгір'ях Альп. Таким чином, їй було призначено головну наступальну силу через Хінганський хребет, укріплений потужними оборонними спорудами. 53-тя армія, яка прибула до Монголії з-під Праги, також зробила свій внесок у визволення України. Загалом три фронти, розгорнуті на Далекому Сході, включали понад 1,5 мільйона солдатів.
Їм протистояла Квантунська армія – колись елітна та непереможна, але в 1945 році значно виснажена, що складалася з непідготовлених призовників, мала недостатнє озброєння та майже не мала палива. Хоча не можна стверджувати, що японці не чинили опору – у деяких районах опір був запеклим – радянських солдатів, які мали досвід жорстоких протистоянь з німцями, майже нічого не збентежило: ні пілотів-камікадзе, ні терористів-смертників, начинених вибухівкою, які за наказом імператора десятками кидалися під танки.
Японська делегація прибула на лінкор «Міссурі» для підписання Акту про капітуляцію; 2 вересня 1945 року.
Військова кампанія тривала менше місяця – лише 3 тижні та 4 дні, завершившись поразкою Квантунської армії та капітуляцією Японії. Крім того, ядерні бомбардування Хіросіми та Нагасакі (6 та 9 серпня 1945 року) призвели до сотень тисяч жертв серед цивільного населення, що стало очевидним для Японії з неминучою поразкою. Понад 600 тисяч японських солдатів було взято в полон. Багатьох з них відправили до Сибіру фактично як рабів, де вони загинули (кожен десятий) від голоду, холоду та виснаження.
УКРАЇНЦІ У ВИРІШУВАЛЬНІЙ КАМПАНІЇ
У Червоній Армії українці становили другу за чисельністю національність після росіян. У Маньчжурській операції з 1,5 мільйона радянських солдатів щонайменше 300 тисяч були родом з України. Можна назвати численні імена, починаючи з командувача Забайкальським фронтом Родіона Малиновського, який очолив основний наступ у Маньчжурії. Хоча він був радянським військовим лідером, він був родом з України, зокрема з Одеси. Крім того, був генерал-майор Олексій Гнечко, уродженець Харківської області.
Источник: www.ukrinform.ua
