Фото: en.wikipedia.org
Саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС), що відбувся в Китаї, став найбільшим зібранням з моменту створення цієї глобальної організації. Чи то випадково, чи то навмисно, його проведення збіглося зі значним зростанням впевненості та важливості Китаю на міжнародному фронті. Участь лідерів з 20 країн у цьому зібранні, ймовірно, мала на меті підкреслити це уявлення. Відповідно, кілька західних аналітиків та ЗМІ припустили, що формується новий світовий порядок, одним з ключових полюсів якого є Китай. Чи справді це так, і чого нам слід очікувати в результаті? Володимир Фесенко, керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента», пропонує короткий огляд.
Китай стверджує своє лідерство в рамках ініціативи «Захід та решта»
– На саміті ШОС у Китаї Сі Цзіньпін, звертаючись до двадцятки лідерів, оголосив про встановлення нового типу міжнародних відносин. Чи означає це, що фактично формується новий світовий порядок, де Китай, Росія та їхні союзники протистоятимуть західному світу?
Володимир Фесенко. Фото: ua.news
– Дійсно, Китай посідає лідируючі позиції серед країн, які називають Глобальним Півднем, або, точніше, серед тих, які НЕ є частиною Заходу. Термінологія «Захід та решта» існує не просто так. Під час цього саміту було підтверджено амбіції Пекіна стати головним центром впливу поза межами західного світу.
Відповідно, Китай прагне змінити світовий порядок. Він маскує ці амбіції риторикою про багатополярний світ, залучаючи Росію, Індію та подібні країни, стверджуючи, що вони також є полюсами в цьому новому світі. Однак насправді ми спостерігаємо біполярний світ, де одним полюсом буде Китай, а іншим – Захід. Решта країн цього альянсу – Росія, Індія, Бразилія – позиціонуються як молодші партнери Китаю.
Однак немає жодних підстав стверджувати, що Китай вже трансформує або переосмислює принципи світового порядку. Для виникнення нового світового порядку необхідно створити нові інституції, а таких структур наразі бракує. Яскравий приклад: на цьому саміті численні питання залишилися невирішеними через значні суперечності між учасниками.
– Чому в заключній декларації країн ШОС не було згадки про Україну? Чи свідчить це про те, що Китай, разом з Індією та іншими членами ШОС, підтримує Росію в цьому конфлікті?
– Навпаки. Це свідчить про те, що країни ШОС не мають єдиної позиції щодо російсько-українського конфлікту. Це вигідно для нас, оскільки ілюструє відсутність переважного російського впливу там, а Китай дотримується точки зору, яка дещо відрізняється від російської. Це служить ще одним доказом того, що зарано заявляти про формування коаліції антизахідних країн, готових протистояти Заходу. Тим не менш, головний висновок очевидний: ми станемо свідками «вишеньки на торті» – параду в Пекіні, який продемонструє ескалацію впливу Китаю.
Майбутня глобальна система залежатиме від вирішення питань, пов'язаних з Україною та Тайванем
– У заключній декларації країни ШОС висловили свою відданість посиленню військової співпраці. Одночасно в Пекіні заплановано грандіозний військовий парад, на якому будуть продемонстровані новітні досягнення китайського військово-промислового комплексу. Чи можна це інтерпретувати як потенційну загрозу конфлікту щодо НАТО?
– Ні. Більшість членів ШОС не мають наміру об’єднуватися з Китаєм проти Заходу. Деякі просто хочуть підтримувати дистанцію, долаючи напруженість та займаючи позицію між Заходом і Китаєм.
Відповідно, ми спостерігаємо, що кожна провідна країна ШОС, незважаючи на свої індивідуальні труднощі зі Сполученими Штатами, веде окремі переговори з ними. Вони не взаємодіють як єдина група, а радше ведуть переговори самостійно. Китай також прагне взаємодіяти зі США окремо. Таким чином, кожен член ШОС має свої унікальні стосунки зі США.
Ще однією спільною рисою багатьох країн ШОС є те, що вони переважно є автократіями, зокрема Китай та Росія. Вони стоять в опозиції до західного світу, який побудований на демократичних інституціях та цінностях. Ця опозиція має певне ідеологічне значення.
Тому я б утримався від висновку, що в результаті цього саміту вже сформувалася альтернатива, або що Китай через ШОС змінить чи реконструює основи міжнародного порядку. Наразі це лише прояв китайських прагнень до системи глобального управління, де Китай прагне зайняти принаймні одну з двох провідних ролей. Однак конкретика нової світової системи залишається невизначеною та значною мірою залежатиме від вирішення питань, що стосуються України та Тайваню.
Сі Цзіньпін заявив, що ШОС формує новий тип міжнародних відносин. Фото: scochina2025.org.cn
Для Пекіна український конфлікт є полем битви, де Росія та Захід взаємно слабшають
– Яка позиція Росії в цій групі країн – вона лідер чи підлегла Китаю?
– Китай, безсумнівно, лідер! Цей саміт чітко продемонстрував, хто тримає кермо влади. Свідченням цього є той факт, що Путін відвідав Пекін у супроводі значної частини свого кабінету. Сі Цзіньпін ніколи не їздив до Москви в такому вигляді.
– Якщо Китай є домінуючою державою, чому він не чинить тиску на Росію, щоб вона припинила війну в Україні?
– Яке було б обґрунтування для цього? Китай публічно заявив про свою позицію — він виступає за припинення бойових дій, позиціонуючи себе як миротворця. Однак для Пекіна конфлікт в Україні є, по суті, російською справою, де і вона, і Захід витрачають ресурси один проти одного. Така динаміка вигідна Пекіну.
Парадоксально, але позиції Китаю зміцнилися під час цього конфлікту; його вплив розширився. Чому Китай повинен допомагати Трампу завершити цю війну? Перемога України буде інтерпретована як тріумф Америки. З цієї точки зору, Китай опосередковано пов'язаний з Росією.
Якщо Трамп вирішить не брати участі в переговорному процесі, залишивши Росію та Україну самостійно вирішувати свої питання, то Китай може вирішити взяти участь в обговореннях. Наразі Китай не підтримуватиме
Источник: kp.ua
