Художники з України Паризької школи: Делоне, Глущенко, Грищенко та десятки інших талантів 31.08.2025 09:10 Укрінформ Як жили та творили художники з українських земель у Франції 100 років тому та до закінчення Другої світової війни
До середини вересня чарівна атмосфера паризького Монмартру та Монпарнасу наповнюватиме чотири галереї прекрасної історичної будівлі Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві. З початку літа виставка «Заплутані роки. Художники з України в Паризькій школі» представила понад 70 робіт 24 художників, поєднуючи нашу сучасну епоху з історією, що охоплює понад століття: вимушена міграція через конфлікти; здатність адаптуватися до незнайомого середовища; прагнення творити.
Виставка складається з творів мистецтва з восьми приватних колекцій Києва та Одеси. Повідомляється, що колекціонери творів мистецтва зі Львова вагалися надавати свої роботи для виставки – застереження, яке цілком зрозуміле в часи масштабних військових дій, коли столиця часто зазнає значних ударів російських безпілотників та ракет.
Юлія Ваганова
«Ми дослідили тему Паризької школи, щоб вшанувати те, як українські митці стали невід’ємними учасниками та новаторами в рамках глобального руху. На цій виставці ми ілюструємо, наскільки сміливими та вільними були їхні концепції; наскільки сміливо вони спілкувалися зі світом», – зазначає Юлія Ваганова, генеральний директор Музею Ханенків.
Партнерами проєкту є Посольство Французької Республіки в Україні та Французький інститут в Україні.
ХТО І ЗВІДКИ З УКРАЇНИ ВХОДИВ ДО АСОЦІАЦІЇ ХУДОЖНИКІВ ПАРИЗЬКОЇ ШКОЛИ
Тільки у 1930-х роках у Парижі проживало понад 40 художників українського походження. Загалом, з початку 20-го століття і до закінчення Другої світової війни, там оселилися понад 100 художників.
Протягом різних періодів Париж приймав митців, пов’язаних із численними сучасними українськими регіонами. Микола Кричевський (1898–1961), син художника та архітектора Василя Кричевського, народився у Харкові. Михайло Андрієнко-Нечитайло (1894–1982), чия українка зображена на картині «На гарбузі», представленій на виставці, був родом з Одеси. Серед найвідоміших у списку – Соня Делоне (1885–1979).
Ця художниця-дизайнерка разом зі своїм чоловіком Робертом Делоне створила монументальну роботу для французького павільйону на Міжнародній виставці 1937 року, яка була відзначена золотою медаллю. (На той час у виставці брали участь 47 країн). У 1964 році виставка подружжя відбулася в Луврі. Через кілька років Соня Делоне була нагороджена орденом Почесного легіону.
П'ятьох художників, представлених на виставці «Тривожні роки. Художники з України в Паризькій школі», спіткала особливо трагічна доля. Їхня руйнівна загибель сталася між 1942 і 1944 роками, коли люди гинули в Освенцімі, жахливому місці, створеному нацистами.
Ці трагедії не висвітлені в першій кімнаті графічною роботою «У Люксембурзькому саду» львів’янина Олександра Рімера та олійною картиною «Коні» Самуїла Грановського, уродженця Катеринослава (нині Дніпро). Обидва художники жили з 1889 по 1942 рік, їхні життя трагічно обірвалися воєнними злочинцями.
На виставці представлені дві роботи ще однієї жертви нацистських концтаборів, Володимира Баранова-Россена (1888–1944), який дружив із Сонею Делоне. Твори цього художника з Херсонської області зберігаються у престижних установах, таких як Центр Жоржа Помпіду в Парижі, Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Музей Людвіга в Кельні та інших колекціях.
Сандро Фацціні, “Атлети”
Кожного відвідувача київської виставки привертає увагу робота «Атлети» 1930 року з синьо-жовтим (хоча й перевернутим) маркером киянина Сандро Фацціні (1893–1942). Він був братом співавтора знаменитих одеських «12 стільців» Іллі Ільфа (обидва народилися з прізвищем Файнзільберг). Після приїзду до Парижа в 1922 році Сандро працював на перетині абстракції та сюрреалізму. Він колекціонував «примітивне» мистецтво, а також був фотографом.
У 1942 році художника та його дружину нацисти спочатку відправили до концентраційного табору Дрансі поблизу Парижа. Пізніше їх вивезли до Освенцима, де вони обоє загинули того ж року.
Адольф Федер (1886–1943) з Одеси, який брав участь у антигітлерівському опорі в Парижі, також був депортований до концтабору разом зі своєю дружиною. В Освенцимі він створив кілька портретів інших в'язнів. Його дружина, яка вижила, передала їх Музею Будинку бійців гетто в Ізраїлі. «Портрет жінки» художника виставлено в Києві.
У музеї Ханенків представлені приголомшливі пейзажі, кілька акварелей та серія літографій під назвою «12 оголених Глущенка». У біографії цього видатного художника, який почав співпрацювати з радянськими розвідками у 1937 році, навіть згадується агентурний псевдонім Ярема.
Микола Глущенко (1901–1977) проживав у Парижі з 1925 по 1936 рік. Дитинство він провів у Борисівці, селищі Курської області, відомому своїми іконописцями. Закінчив комерційне училище в Юзівці (Донецьк) та вивчав живопис у Берліні. Протягом свого життя провів майже п'ятдесят персональних виставок та понад 200 групових.
Олекса Грищенко (
Источник: www.ukrinform.ua
