Пам'яті поліцейського Тараса Гогоса Хвилина мовчання 18.08.2025 09:00 Укрінформ Старший сержант Національної поліції України Тарас Гогос загинув 27 квітня 2022 року під час бойових дій поблизу Золотого в Луганській області внаслідок артилерійського обстрілу. Йому було 50 років.
Тарас народився 6 червня 1971 року в селі Заздрість на Теребовлянщині, ставши шостою дитиною у багатодітній родині.
Загальну освіту він здобув у місцевій школі. Після цього навчався у Тернопільському вищому професійному училищі сфери послуг та туризму. Гогус служив у війську в Дніпропетровській області, після чого обрав службу в поліції Тернополя.
У 1991 році він розпочав свою кар'єру в патрульній службі. Пізніше перейшов на детективну роботу в Управлінні внутрішніх справ Тернопільської області. Однак через особисті обставини йому довелося тимчасово залишити службу в поліції.
Коли почалася Революція Гідності, він одразу ж поїхав до Києва, щоб протестувати та відстоювати свої громадянські переконання. Тарас долучився до самооборони, охороняючи барикади та патрулюючи район. Повернувшись додому та дізнавшись про формування батальйону патрульної служби поліції особливого призначення в Тернополі, він вирішив повернутися до лав поліції.
«Як я можу зустрітися зі своїм сином потім, якщо не піду захищати свою батьківщину в такий складний час?» — сказав він дружині.
У 2014 році Гохус вперше був відправлений до зони АТО. За понад 8 років відданої служби він перетворився на досвідченого бійця та отримав численні почесні нагороди та визнання.
Він був вмілим господарем, універсальним у багатьох справах і мріяв мати власний сад — батьки прищепили йому любов до землі з дитинства. Навіть під час перебування на Сході він користувався будь-якою нагодою, щоб обробляти грядки для посадки зелені та ділитися борщем з товаришами по службі.
«Він справді плекав свій сад. Наприклад, я телефонувала йому й питала: «Що ти робиш?» Ротація майже закінчилася, і він мав їхати через два місяці. Він відповідав: «Я саджу грядки». Я сказала: «Це необхідно? Ти скоро повернешся додому». А він відповідав: «Хлопці цим займуться», – згадує його дружина Галина.
Тарас був у захваті, коли нарешті придбав власний будинок за містом разом із ділянкою землі неподалік.
Перед війною його родина святкувала там новосілля, і правоохоронець взявся за наведення ладу в оселі. Однак насолоджуватися життям у власному будинку він зміг лише 4 місяці — 27 квітня 2022 року його життя трагічно обірвався вибухом російського снаряда під час перебування на бойовій позиції в Золотому районі Луганської області.
Церемонія прощання з Гогусом відбулася 29 квітня 2022 року в Тернополі в Будинку жалоби. Наступного дня його поховали в селі Гаї-Гречинські Тернопільського району, де він жив зі своєю родиною.
Указом Президента Володимира Зеленського № 870/2023 від 30 грудня 2023 року старший сержант поліції посмертно нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни». Цю нагороду було вручено родині офіцера 21 травня 2024 року.
Його дружина Галина та син Віктор залишилися без свого коханого члена сім'ї.
За словами друга родини Романа, чоловік глибоко любив свою родину.
«Він був вимогливим до себе та інших. Він мав сильний характер і був непохитним у своїх патріотичних переконаннях», – заявив Роман.
Син Віктор згадує, як батько з раннього віку прищеплював йому любов до всього українського, наголошуючи на важливості української мови. Крім того, Тарас познайомив сина зі спортом, зокрема з волейболом, і завдяки заохоченню батька юнак часто перемагав у командних чемпіонатах.
Віктор вирішив піти стопами батька, навчаючись на юридичному факультеті з прагненням стати слідчим поліції.
Гохус глибоко хвилювався за свого сина.
«Мій батько був для мене… Багато хто може сказати, що він був ідеальним, але якщо я так скажу, то не буду брехати», – зауважив Віктор.
Незважаючи на труднощі, поліцейський телефонував своїй родині з радісними та підбадьорливими новинами, особливо для своєї літньої матері, яку він також ніжно захищав від негативу. До останнього дня вона не знала, що він воює на передовій.
Його син зазначив, що батько мав унікальну здатність заспокоювати та підбадьорювати інших, випромінюючи позитив. Віктор розповів, що його батько ніколи не скаржився; натомість і рідні, і друзі зверталися до нього за добрими словами та підтримкою.
Источник: www.ukrinform.ua
