Фото: military.com
Щонічні бомбардування українських міст свідчать про те, що росіяни постійно вдосконалюють свою повітряну зброю, збільшують кількість безпілотників та змінюють свої стратегії атак. Як наслідок, наші засоби проти безпілотників здатні нейтралізувати лише частину ворожих безпілотників. Наприклад, противник навчився розгортати свої безпілотники на великих висотах, що знизило ефективність українських мобільних вогневих підрозділів, оскільки їм важко вражати об'єкти, розташовані на цих висотах. Як наслідок, Україні терміново потрібно розробити нову та ефективнішу систему протидронової оборони. Військовий експерт Олександр Коваленко коротко розповів про заходи, що вживаються у цьому напрямку.
Дрони-перехоплювачі – універсальний та ефективний інструмент
– Які нові типи засобів захисту від дронів ми маємо зараз?
Військовий експерт Олександр Коваленко. Фото: 5.ua
– Перш за все, це зенітні дрони-перехоплювачі, які, на відміну від стандартних FPV-дронів, можуть підніматися на більші висоти, з яких ворог зараз здійснює атаки на наші міста. Типовий FPV-дрон досягає лише близько 3 кілометрів. Натомість, зенітний дрон може самостійно досягати висоти 3-5 кілометрів завдяки своїм потужнішим двигунам. Таким чином, він діє як тип зброї протиповітряної оборони з достатньою потужністю та прискоренням.
Цей безпілотник є відносно доступним, його ціна зараз становить 2000 доларів. Однак його економічна ефективність не є єдиною його перевагою; це, по суті, гнучкий та ефективний інструмент. Ворог адаптується до наших засобів протиповітряної оборони та експериментує з різними тактиками. Тому не можна виключати, що росіяни можуть незабаром модернізувати Шахед-136. У цьому сценарії зенітний безпілотник відіграє вирішальну роль у превентивних заходах, що ускладнює розробку контрстратегій проти нього.
– Які варіації зенітних безпілотників-перехоплювачів у нас є?
– З початку конфлікту у нас було кілька версій цих пристроїв. Спочатку вони не здавалися багатообіцяючими, хоча були такими ж актуальними тоді, як і зараз. На сьогодні, хоч і з певним запізненням, ми спостерігаємо масштабний проект створення зенітних безпілотників-перехоплювачів. Однак у цьому плані ми відстаємо. Росіяни швидко розвивають свою тактику та модернізують своїх «шахідів» швидше, ніж ми можемо інтегрувати нові, ефективні та економічно вигідні рішення в нашу протиповітряну оборону.
Потенціал легких літаків
– Які ще заходи ми можемо вжити для боротьби з російськими безпілотниками?
– Йдеться про легкомоторні гвинтові літаки. Нещодавно в мережі з’явилося відео, на якому видно, як наш легкий літак Як-52 перехоплює російський розвідувальний безпілотник. Як-52 має здатність збивати безпілотники і неодноразово успішно це робив, але такий підхід несе значний ризик. Хоча Як-52 продемонстрував високу ефективність у перехопленні розвідувальних безпілотників, він не підходить для боротьби з «Шахедом-136». Це пов’язано з високими ставками у перехопленні «Шахеда», оснащеного 90-кілограмовою бойовою частиною, начиненою осколками, що значною мірою залежить від майстерності як стрільця, так і пілота. Незначна помилка може призвести до загибелі екіпажу, і щоразу, коли вони вступають у бій з таким безпілотником, екіпаж Як-52 стикається з цією небезпекою.
– Тож Як-52 не є найефективнішим союзником у повітряному бою?
– Загалом, використання легкого літака Як-52 не є життєздатним рішенням; він слугує інструментом у відчайдушній ситуації. Цей відчайдушний сценарій виник через роки нехтування питанням придбання легкомоторних літаків. Якби наші пілоти мали доступ до сучасних легких літаків, подібних до тих, що широко використовуються в багатьох європейських країнах, рівень контролю над нашим повітряним простором був би суттєво іншим. Тому для задоволення цієї потреби потрібен повністю функціональний легкомоторний бойовий літак з відповідними льотно-технічними характеристиками (швидкість, характеристики звалювання тощо) і, зокрема, з броньованою кабіною.
– Чи можете ви навести приклади таких літаків?
– Прикладами є західні моделі літаків, такі як Super Tucano, OA-1K Skyraider II або Pilatus. Наші пілоти, які зараз виконують завдання полювання на розвідувальні безпілотники та «Шахед-136», діють на межі своїх фізичних можливостей та можливостей своїх літаків. Коли російський «Орлан-10» досягає висоти 5 кілометрів, Як-52 втрачає стійкість та зриває її, тоді як Super Tucano може безперебійно працювати на висоті 10 км, а OA-1K Skyraider II – на висоті 13 км. Для перехоплення безпілотників-«шахедів» Super Tucano оснащений чотирма 12,7-мм кулеметами FN Herstal M3, модифікацією Browning M3, із загальним боєкомплектом 800 патронів (чотири магазини по 200 патронів кожен).
Ці літаки мають низькі експлуатаційні витрати, приблизно 2000 доларів за годину польоту, що робить їх універсальними. Однак, з якоїсь причини, ця концепція постійно відкидається в нашій країні, і, схоже, бракує бачення її втілення.
– Але обґрунтування їх використання зрозуміле. Чому ж тоді є опір?
– Ймовірно, через витрати, пов’язані з такими літальними апаратами. «Супер Тукано» коштує близько 15 мільйонів доларів, що справді дорого. Однак його перевага полягає в здатності нейтралізувати до трьох груп «шахедів», кожна з яких містить 15 безпілотників, протягом лише двох годин польоту. Кожен «шахед» коштує близько 2000 доларів, плюс ціна його боєприпасів. Таким чином, за один політ «Супер Тукано» може ліквідувати загрози майже на 100 000 доларів. Протягом місяця він може швидко виправдати свою вартість.
Крім того, розміщення щонайменше трьох одиниць по 3-4 таких літаки могло б ефективно перешкоджати атакам російських “шахедів” на підступах до міст по обидва береги Дніпра, не кажучи вже про забезпечення безпеки глибших тилових районів. По суті, за сотню кілометрів від Києва, Дніпра, Кременчука, а за певних обставин і Одеси, а також Житомира та Хмельницького, ці загрози значно зменшилися б.
Источник: kp.ua
