«Ми не носимо форму, але маємо ідею»: історія табору, який виховує свідомих громадян 28.07.2025 10:30 Укрінформ Як табір «Компас» виховує лідерів та співпрацює з дітьми. І чому таких ініціатив має бути більше.
Питання про те, де діти проведуть літні канікули, зазвичай виникає у більшості батьків навесні, навіть посеред триваючого конфлікту. Дехто шукає безпечні та комфортні табори в Карпатах, подалі від зон конфлікту, тоді як інші надають перевагу активному відпочинку, наповненому іграми, природою та водними пригодами. Однак дитячий відпочинок охоплює більше, ніж просто кілька тижнів канікул. Він являє собою як незначний, так і значний внесок у фундамент особистісного зростання та громадянського розвитку. Зрештою, характер людини формується і поза формальною освітою. Табори та рекреаційні заходи є життєво важливими компонентами розвитку особистості, на які впливають батьківське керівництво, освіта, наявність дозвілля та навколишнє середовище. Саме так закладається основа для громадянсько свідомої та лідерсько-орієнтованої атмосфери, що призводить до появи свідомих громадян.
У дискусіях щодо державної політики постійна взаємодія з дітьми та підлітками — не лише раз на рік, а на постійній основі — є критично важливою для виховання відповідальних, зрілих громадян. Такого типу освіти неможливо досягти лише за двотижневе заняття в таборі, навіть якщо воно проводиться щорічно. Його не можна просто імпортувати з інших країн або впроваджувати через шкільну реформу «патріотичного виховання». Воно розвивається поступово та систематично протягом багатьох років, через залучення громади, відповідальність поколінців, довіру та передачу цінностей від одного покоління до іншого. Незалежно від того, наскільки привабливою може здаватися офіційна позиція держави в теорії, на практиці цей тягар часто лягає на плечі небайдужих дорослих у громадських організаціях.
У попередніх статтях Укрінформ висвітлював скаутський рух в Україні — Пласт — та його глибоко вкорінений, систематичний і патріотичний освітній підхід. Деякі з цих досягнень також вплинули на київський клуб «Компас», про який сьогодні буде мова. Два додаткові принципи, якими керуються викладачі клубу, запозичені в інших молодіжних організацій. Більше інформації про те, як працює «Компас» і кого вони навчають, наведено нижче.
КУДИ ВКАЗУЮТЬ СТРІЛКИ «КОМПАСА»?
Вже понад 30 років щоліта вздовж однієї з наймальовничіших річок України – Дніпра – створюється простір для дітей та підлітків (а нещодавно – і для батьків з маленькими дітьми). Цей простір називають просто: Острів. Ця назва символізує не лише місце проведення, а й філософію, сукупність традицій, структуру і навіть особливу «економіку» з правилами поведінки. Табір вперше відбувся у 1991 році і з того часу проводиться щорічно. У ньому брали участь як новачки, так і інструктори, а також намети, санки та питна вода, яку набирали зі шланга через річку.
Під цим, здавалося б, непомітним процесом ховається київський клуб «Компас» — громадська організація, яка працює без державного фінансування чи масштабних маркетингових зусиль. Вони не створюють загальнонаціональних ієрархій, не претендують на ексклюзивність у належному вихованні та не проводять офіційних церемоній з прапорами. Проте щоліта, як і цього року, на цьому острові виховується нове покоління підлітків. Постійні учасники перетворюються з новачків на інструкторів. Вони вчаться брати на себе відповідальність не лише за себе, а й за інших. У дорослому віці багато хто повертається до табору — цього разу як наставники.
«Еліта — це не велич чи соціальний статус. Це відповідальність. І ми прищеплюємо це з раннього віку», — стверджує Тарас Логінов, співзасновник організації. Розмова з Тарасом розкриває розуміння організації та значення такого табору, особливо у воєнні часи.
ТРИ ОСНОВИ «КОМПАСУ»: НА ЧОМУ ПІДТРИМУЄТЬСЯ ТАБІР, ЯКИЙ СПРИЯЄ СВОБОДІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
На початку 1990-х років, невдовзі після здобуття Україною незалежності, група захоплених своєю справою людей на чолі з Тарасом Логіновим поставила собі за мету створити не просто табір, а цілу освітню систему. Ця система підтримувала б дітей не лише фізично, але й, що найважливіше, у розвитку характеру та відповідальності. Вони побудували свою концепцію на трьох фундаментальних стовпах: скаутський рух, екологічні табори та дитячий туризм радянських часів. З цього унікального поєднання виник «Компас».
Скаутські табори, які Тарас та його однолітки відвідували з кінця 1980-х років, суттєво вплинули на політику організації «Компас». Вони стали свідками того, як працює модель самоврядування, а також концепції служіння та відповідальності перед собою, групою та суспільством. Однак «Компас» вирішив адаптувати ці принципи, не нав’язуючи суворої ієрархії, обов’язкового носіння уніформи чи церемоніального підняття прапора. «Ми поважаємо скаутський рух, але навмисно не прийняли його повністю. Наприклад, ми вважаємо, що віра — це особиста справа кожного, і ми не можемо нав’язувати дітям релігійні рамки чи заздалегідь визначену державну ідеологію», — пояснює Тарас Логінов.
У «Компасі» немає офіційного центру, який би схвалював кожну дію, як це прийнято у скаутському руху, і немає позначки як національного руху, хоча діти приїжджають з усієї України та з-за кордону, особливо під час літніх візитів до бабусь і дідусів. Акцент робиться не на зовнішній системі, а на внутрішньому відчутті відповідальності.
«Ми не носимо форму, але навіть 12-річний інструктор може нести відповідальність за безпеку всього табору. Це не просто риторика», – стверджує Логінов. У «Компасі» кожна дитина поступово стає частиною кола відповідальності: якщо вона бачить сміття, вона його прибирає; якщо вона помічає недопалок (дорослим дозволено курити у відведених місцях) – вона його викидає; якщо вона відчуває небезпеку – вона реагує. Не тому, що їй наказано, а тому, що це її середовище.
Другий елемент – це досвід, отриманий в екологічних таборах. У цих умовах Тарас спостерігав певну «розслабленість» – філософію та глибоку повагу до природи та індивідуальності. Вони черпали натхнення з цього елементу, сприймаючи «модний» дух, де регулювання мінімальне, а самовираження заохочується. У таборах основна увага приділяється підтримці, а не забороні.
«Ми прагнемо сказати
Источник: www.ukrinform.ua
