Якби ви запитали про відеомагнітофони у 1980-х роках, більшість людей, ймовірно, згадали б JVC. Цей бренд, який представив світові формат VHS, став синонімом домашнього відео та був ключовим гравцем у сфері побутової електроніки. Відеомагнітофони, телевізори та аудіопристрої — продукція JVC була поширена в магазинах та домогосподарствах по всьому світу, як зазначає Ukr.Media.
Тим не менш, сьогодні лише назва свідчить про його колишню славу. Але що призвело до цього занепаду?
Трансформація американської компанії на японського технологічного гіганта
Витоки JVC сягають не Японії, а Америки. Заснована в 1901 році в Нью-Джерсі, компанія Victor Talking Machine стала лідером у виробництві обладнання для звукозапису. Її емблема, цікавий фокстер'єр на ім'я Ніппер, який схиляє голову перед грамофоном, залишається широко впізнаваною завдяки культовому логотипу “Голос його господаря”.
У 1927 році американська фірма вирішила знизити виробничі витрати, перенісши частину своїх операцій за кордон. Була обрана Японія, країна, що розвивається на той час, з низькими податками та доступною, але сумлінною робочою силою. Таким чином, була заснована компанія Victor Company of Japan. Американці підійшли до цієї справи обачно, призначивши досвідченого менеджера Бена Гарднера для нагляду за японськими операціями та запропонувавши конкурентоспроможну зарплату, що допомогло залучити найкращі таланти в регіоні.
Всього через два роки компанію Victor Talking Machine Company повністю поглинула Radio Corporation of America (RCA). Як наслідок, японський підрозділ потрапив під юрисдикцію RCA та швидко продемонстрував свою продуктивність. До 1930 року в Йокогамі було засновано повноцінний завод з виробництва аудіоплеєрів та грамофонних платівок. Успіх був швидким, оскільки продукція здобула величезну популярність, приносячи прибутки, що дозволило досліджувати нові напрямки. У 1932 році компанія вирішила зайнятися виробництвом радіоприймачів, а до 1937 року інженери розробили власну модель супергетеродинного радіоприймача.
Вершиною цієї епохи стало створення прототипу першого телевізора в Японії в 1939 році. Однак усі прагнення були раптово припинені початком війни.
Вплив війни та повоєнної епохи
З початком китайсько-японської війни доля компанії різко змінилася. RCA, не бажаючи підтримувати зв'язок з японським підрозділом, розірвала ці зв'язки. Керівництво перейшло до одного з впливових японських дзайбацу — сімейних конгломератів. Зрештою, компанія перейшла під контроль Tokyo Electric, яка пізніше стала Toshiba, яку ми знаємо сьогодні.
У 1943 році, на тлі тривалого конфлікту зі Сполученими Штатами, компанія була перейменована з Victor на Nippon Onkyo Company (не плутати із сучасною Onkyo, оскільки цей термін просто перекладається як «звуковий резонанс» з японської). Заводи JVC переорієнтувалися на виробництво військового радіообладнання, що, за іронією долі, зробило їх головними мішенями для бомбардувань союзників. До кінця війни виробничі потужності лежали в руїнах.
Після війни компанія, яка тепер отримала назву Japan Victor Company (JVC), отримала шанс відновитися. Цьому відродженню допоміг доктор Кенджіро Такаянагі, якого часто називають «батьком телебачення». Він був першим, хто успішно зняв зображення за допомогою електронно-променевої трубки ще в 1926 році. Цей блискучий інженер відіграв важливу роль у розвитку телевізійних технологій компанії.
Однак фінансова ситуація залишалася жахливою. Промисловий банк Японії, який став власником JVC, намагався знайти потенційних покупців, марно звертаючись до Toshiba та RCA. Післявоєнна Японія зіткнулася з гострою нестачею коштів для погашення боргів та підтримки виробництва. Несподівано порятунок прийшов, коли Matsushita, тепер відома як Panasonic, придбала компанію, що ознаменувало новий розділ в історії JVC.
До 1953 року економічна ситуація покращилася настільки, що JVC змогла не лише відновити виробництво платівок, але й запустити свій перший серійний телевізор. Компанія швидко розширила свій асортимент продукції: у 1957 році вона представила першу комплексну стереосистему, а до кінця 1950-х років почала виробляти музичні інструменти та котушкові магнітофони.
Ключовим моментом у галузі стався 1956 рік, коли американська компанія Ampex представила перший у світі відеореєстратор VR-1000.
Японські фірми швидко усвідомили потенціал цього сектору. JVC, Matsushita та Toshiba об’єдналися та через три роки випустили свій перший відеомагнітофон. Цей новий пристрій був помітно меншим за свій американський аналог і перевершував якість запису завдяки інноваційній системі спірального сканування з двома головками, розробленій інженерами JVC. Тим не менш, початкова модель відеомагнітофона все ще займала розмір невеликої кімнати, що робило її придатною лише для телевізійних студій.
Під керівництвом Такаянагі в 1958 році також було представлено перший кольоровий телевізор у Японії. Цей період став важливим поворотним моментом для компанії. JVC не лише відновила виробництво, але й заклала основу для майбутніх інновацій. Співпраця з іншими японськими виробниками електроніки дозволила компанії отримати безцінний досвід, який згодом революціонізував електронну промисловість у наступному десятилітті.
Вік технологічних досягнень
На початку 1960-х років компанія JVC заснувала бренд Nivico (Nippon Victor Corporation) для серії консольних телевізорів та стереосистем. До 1966 року компанія почала виробляти графічні еквалайзери, що ще більше зміцнило її присутність в аудіосекторі.
Справжньою віхою стало впровадження компанією Sony формату відеокасет U-matic наприкінці 1960-х років. Перед його запуском Sony, JVC та Matsushita досягли угоди про встановлення єдиного стандарту, метою якого було запобігти конкуренції з боку несумісних систем.
У 1970 році з'явився один із найхарактерніших винаходів JVC — телевізор «Відеосфера». Натхненний космічною ерою та фільмом «2001: Космічна одіссея», цей портативний телевізор, що мав форму шолома космонавта, мав величезний успіх. Його популярність була зумовлена не лише футуристичним виглядом, а й практичністю.
Того ж року JVC представила систему CD-4, квадрофонічну систему для вінілових платівок. Хоча вона вважалася найкращою у своєму роді, комерційного успіху вона не досягла.
У 1975 році компанія представила модель 3050, перший портативний радіоприймач на батарейках із вбудованим тридюймовим чорно-білим телевізором. Наступного року була випущена вдосконалена модель 3060 з касетним магнітофоном — так народилася…
Джерело: ukr.media
