Як кропивницькі етнодослідники «відродили» тисячу народних пісень 25.05.2025 09:00 Укрінформ Команда етнолабораторії «Баба Єлка» зібрала, упорядкувала та видала збірку, що містить понад тисячу народних пісень Кіровоградської області, що охоплює все: від колискових до зворушливих романсів та пісень-ганьб.
Для досягнення цієї мети було проведено 96 фольклорних експедицій по всій Кіровоградській області. Збірка містить не лише відомі козацькі чи ліричні пісні, а й дитячий фольклор (колискові, забавлянки, колядки), історичні, танцювальні та жартівливі пісні, а також сімейну та побутову лірику. Структура книги відхиляється від традиційної жанрової організації, що зазвичай зустрічається у фольклорі, і натомість відповідає маршрутам експедицій, детально описуючи село, респондентів, дати записів та конкретні пісні, задокументовані в кожному районі.
Ця масштабна етнографічна ініціатива стала можливою завдяки співпраці співзасновниці «Баби Єлки» Світлани Буланової з Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України та етномузикознавцем Людмилою Єфремовою.
Світлана Буланова поділилася з Укрінформом цікавими думками про книгу «1000 пісень баби Єльки».
ЗІБРАНІ ПІСЕННІ СКАРБИ
«Вже шість з половиною років ми здійснюємо експедиції по нашому улюбленому Кропивницькому краю. Команда здійснила 117 подорожей та відвідала 127 сіл», – зазначає етнограф.
Вона пояснює, що під час цих подорожей вони спілкуються зі старшими поколіннями, особливо з тими, хто народився приблизно у 1930-1940-х роках. Були також і вражаючі зустрічі.
– Нещодавно в місті Долинська нам випала нагода записати запис бабусі, яка народилася в 1918 році. У свої 107 років вона поділилася з нами традиційними піснями своєї молодості. Вона також розповіла багатство усної історії, торкаючись таких тем, як Голодомор, колективізація, розкуркулення та заслання до Сибіру, – додає Світлана Буланова.
Світлана Буланова
Часто експедиції знаходять пісні, що відображають козацьку історію та теми повсякденного сімейного життя. Протягом досліджень «Баба Єлка» зібрала справжні музичні скарби.
– По-перше, є значна колекція дитячого фольклору. Це охоплює колискові, дитячі ігри та сезонні пісні: веснянки, купальські пісні, колядки та посівні пісні – ті, які діти могли виконувати або які були створені для них, пояснює етнограф.
Іншу категорію складають ліричні пісні. Світлана виділяє їхнє жанрове різноманіття: козацька лірика, сімейна та побутова лірика, соціальна лірика, що охоплює різні аспекти життя, та історична лірика, яка яскраво розповідає про переживання людей у певні історичні періоди, а також про теми кохання.
Опитувана робить особливий акцент на танцях та жартівливих піснях. Вона зазначає, що команда під керівництвом Наталки Ковальчук зосередилася на традиційних танцях, щоб реконструювати пісні разом із танцями.
– Ці твори виконувалися спеціально для супроводу танців: яків, карапет, падеспанець, полька, різні хори – все це ми також документуємо, каже дослідник.
Помітним відкриттям на Кіровоградщині став жанр «жорстоких романсів», який здобув популярність наприкінці 19-го та на початку 20-го століть.
«Деякі люди самі собі завдавали жахливих речей, інші ж співали про ці події, створюючи певну форму психологічної підтримки одне для одного. Я пам’ятаю, що чула про такий випадок, тому не буду повторюватися», – пояснює Буланова.
Вона уточнює, що ці пісні часто стосувалися самогубств: розповіді про людей, які випили отруту, застрелилися тощо (або випадки вбивства через ревнощі). Такі пісні були задокументовані переважно в Олександрівській громаді та Голованівському районі.
“ЗА ПАНОРАМНИМ ВІДКРИТТЯМ, ЗА ДВЕРЯМИ, Є ЛІЖКО З ПОДУШКАМИ”
Протягом експедицій також було записано значний масив соромицьких пісень. Світлана пояснює, що це твори, що характеризуються гумористичним, сатиричним змістом та еротичною тематикою.
– Їх співали публічно, під час свят, серед молоді. Або на бенкетах, особливо на другий день весіль. Існує жанр любовних пісень, пісень про пестощі та пісень про стосунки, які опосередковано згадують інтимні аспекти. Я вважаю це гарно завуальованим. Не можу згадати, з якого регіону чи хто її записав, але колись я чув цю пісню:
За ґанками, за дверима
Є дитяче ліжечко з подушками.
Іван лежав на тому ліжку
І вони тримали люльку в руках.
Етнограф зазначає, що деякі з цих пісень слугували дороговказом для молоді в обговоренні тем, до яких часто було важко підійти.
– Наші предки були досить мудрими. У них не було можливостей, які маємо ми сьогодні, відкрито обговорювати такі теми, як статеве виховання. Ці знання не передавались від батьків до дітей. Наприклад, матері рідко розповідали своїм дочкам про менструацію чи фізіологічні процеси загалом. Дівчата зазвичай дізнавалися про ці речі від своїх однолітків. Однак такі ситуації часто призводили до стресу. Більшість наречених у першу шлюбну ніч не мали уявлення, чого очікувати від своїх чоловіків, зазначає Світлана.
Таким чином, вона пояснює існування пісень, які тонко натякали на інтимні питання.
У книзі також представлена ще одна категорія ганебних пісень – ті, що позбавлені вуалі, мають прямий непристойний зміст, зокрема ненормативну лексику. Світлана зазначає, що багато з цих пісень були записані на Східному Поділлі, зокрема на Голландії.
Источник: www.ukrinform.ua
