Життя на межі: як врятувати людей та бізнес у прифронтових містах 20.05.2025 13:13 Укрінформ Застрахувати підприємства, обладнати укриттями для їхньої функціональності та забезпечити хоча б часткову компенсацію витрат, пов'язаних з розмінуванням та транспортуванням.
Путін прагне зробити українські міста та села непридатними для життя, вигнавши людей, тоді як наша мета — захистити свої домівки та жити на батьківщині. Військовим важко захищати дику природу — її ще важче захищати. Натомість, громади, що живуть активністю, де виробляються продукти, обробляється земля, працюють кав'ярні та перукарні, створюють інший сценарій. Це призводить до створення робочих місць для людей, податкових надходжень для уряду та фінансування армії.
Навіть у районах, де тривають бойові дії або де ворог завдає сильних бомбардувань з повітря (як-от Одеса), все це залишається здійсненним та необхідним. Не лише роздрібні торговці, а й різні виробники продовжують свою діяльність у Харкові, Миколаєві та Сумах. І ці операції мають високу ціну. За даними Координаційної ради Харківського офісу Європейської бізнес-асоціації, збитки, завдані російськими військами лише в Харківській області, оцінюються не менше ніж у 32 мільярди доларів. В результаті конфлікту в регіоні пошкоджено приблизно 70 000 об'єктів нерухомості (з них 12 000 у Харкові), а його населення зменшилося на 38%. Однак люди продовжують жити та працювати тут, створюючи захисний буфер для України. Щоб це тривало, держава повинна інвестувати в це – не лише фінансово, але й приймаючи абсолютно нову життєву стратегію.
І МИ ПОСАДИМ СУНИЦЮ НА КОРДОНІ
Анна Жарова, співзасновниця спільноти «Друзі України Ізраїлю», якось поділилася на своїй сторінці у Facebook історією друзів, які незадовго до нападу ХАМАС збудували будинок прямо на кордоні з Ліваном у Шломі. Вежі вздовж кордону стоять, як соняшники, на краю городу наших фермерів, зовсім поруч. Коли почався обстріл, вони евакуювалися, але через півтора року повернулися додому. Вони відремонтували будинок, пошкоджений ракетою, і знову вирощують полуницю, будуючи плани на майбутнє.
Українці знайдуть спосіб жити, де тільки зможуть – чи то високо в Карпатах, чи то в Чорнобильській зоні. Цілком ймовірно, що вони також заселять кордони з Російською Федерацією, де б вони не були.
Україна, як і будь-яка країна, що перебуває у стані війни, зацікавлена у забезпеченні заселення своїх прифронтових та прикордонних районів. «Щоб люди проживали на її кордонах і були стійкими (здатними справлятися зі складними життєвими подіями та відновлюватися, – ред.), стійкими до ризиків», – пояснює Ольга Духніч, завідувачка відділу демографії та міграції Інституту прикордонної політики. Це справді досяжно – українці мають рішучість залишатися на своїх місцях до самого кінця. Настільки, що іноді спецслужби змушені евакуювати дітей з міст, частково зруйнованих російськими військами, тому що їхні батьки відмовляються їхати, за словами Духніч.
Міграційні тенденції в Україні певною мірою стабілізувалися. «Тут є люди, які достатньо адаптувалися до обставин, і наразі ми не спостерігаємо значної кількості людей, які прагнуть емігрувати (особливо тому, що для багатьох виїзд є непомірно дорогим)», – стверджує вона. Люди справді виїжджають з районів, де обстріли та авіаудари стали звичайним явищем, будинки зруйновані, а соціальна інфраструктура руйнується. Однак вони часто переїжджають у межах країни та часто в межах своєї громади чи регіону. «Це видно з опитувань громадської думки –
Червень 2024 року, у Харкові будується нове житло. Фото Укрінформу
Загрози, з якими стикаються мешканці таких міст, можна і потрібно пом’якшити. Вплив на безпекову ситуацію є складним завданням. Зрештою, потрібно буде побудувати тисячі укриттів, і їх використання, ймовірно, стане нормою на невідомий термін. До кінця 2023 року Міністерство освіти і науки вказало на необхідність ремонту та будівництва 3,5 тисячі укриттів лише в навчальних закладах, що становитиме десятки мільярдів гривень. На 2025 рік з державного бюджету буде виділено 6 мільярдів гривень на будівництво та вдосконалення шкільних укриттів. На початку року Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила, що в країні вже на 42 000 укриттів більше, ніж на початку російського вторгнення (коли їх було приблизно 20 000). Поступово ми просуваємося до певних стандартів безпеки.
Однак, на міграцію, спричинену безробіттям та іншими економічними факторами, легше вплинути, за словами Юрія Ганущака, директора ГО «Інститут територіального розвитку» – цього можна досягти завдяки підтримці бізнесу.
БІЗНЕС ПІСЛЯ ВІЙНИ
Кінотеатри, спортзали, дитячі клуби, магазини та аптеки – всі ці елементи нормального життя забезпечуються підприємництвом. Держава повинна допомагати тим, хто працює у прифронтових районах; інакше вони
Не те щоб уряд ігнорував унікальні виклики, з якими стикаються прифронтові регіони та їхні мешканці – вони вже мають певні пільги. Державні службовці, які працюють у зонах бойових дій, з 2023 року отримують щомісячну виплату у розмірі 50-100% своєї зарплати. Індивідуальні підприємці (1 та 2 групи єдиного податку) можуть бути звільнені від сплати єдиного податку та військового збору, якщо їхня податкова адреса знаходиться в таких районах. Для підприємців доступні грантові та кредитні програми.
У серпні 2024 року міністр економіки Юлія Свириденко повідомила Forbes, що вже реалізується близько 30 програм, спрямованих на підтримку економіки прифронтових територій. Серед них гранти для виробників до 8 мільйонів гривень на вигідних умовах співфінансування (80% покриває держава, 20% підприємець). Програма «Доступні кредити 5-7-9» має оптимізовані умови. Підприємства звільняються від певних видів податків (земельний податок, орендна плата за землю, екологічний податок, житловий податок тощо). Фермери отримують бюджетні субсидії та гранти (на обробіток землі та тваринництво), а також гранти на створення садів та теплиць. Держава компенсує фермерам до 80% вартості розмінування сільськогосподарських угідь, а «Укрзалізниця» пропонує 30% знижку на експортні перевезення. Мешканці громад, де ведуться бойові дії, або
Источник: www.ukrinform.ua
