«Король Лір» на Лівобережжі: поєднання палацового стилю з переосмисленням станцій метро як притулків 18.05.2025 10:00 Укрінформ Шекспірівська п'єса, яка містить посилання на Молодий театр столиці та навіть американську політику.
Яскрава, зухвала та сардонічна — так лаконічно характеризується весняна прем’єра «Короля Ліра» Дмитра Захоженка у Київському академічному театрі драми та комедії на лівому березі Дніпра. Хоча це вже третя постановка творів Шекспіра на цьому майданчику цього року після «Гамлета» та «Отелло» Тамари Трунової та «Гал*тта», кожна постановка має особливий стиль та сучасні алюзії, які глядачі мають розшифрувати.
Загалом, це служить концентрованою ілюстрацією того факту, що українські театри палко представляють п'єси відомого британського драматурга, що призвело до справжнього шекспірівського БУМУ за останнє десятиліття.
Король Лір – Олег Стефан та Корделія – Анастасія Пустовіт
Головну роль у виставі «Король Лір», яка в театрі «Лівий берег» перетворюється на фарс, виконує Олег Стефан, а подвійну роль виконує Анастасія Пустовіт. У акторському складі багато знайомих облич з кіно та телебачення. «З такими талановитими акторами було б злочином не дослідити Шекспіра», – прокоментував Дмитро Захоженко в інтерв’ю Укрінформу.
Ми заглиблюємося в інтерпретації, які режисер та виконавці вкладають у постановку, сценографія якої нагадує сучасну станцію «Майдан Незалежності» київського метрополітену.
МАЙЖЕ КЛАСИКА: ТЕКСТ ШЕКСПІРА В ОБРАЗІ ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА
Король Лір – Олег Стефан
«Король Лір» у театрі «Лівий берег» поєднує трагедію, написану Шекспіром понад чотири століття тому, із сучасними елементами. Як наслідок, деякі глядачі критикують її як «знущання над класикою».
«Я здивований; я отримав багато відгуків, які свідчать про те, що ми суттєво адаптували та переписали текст. Ні, це на 99% текст Шекспіра, перекладений Андруховичем, з мінімальними та дуже специфічними покращеннями», – заявляє режисер Захоженко. «Однак я визнаю, що текст настільки тісно перегукується з нашою реальністю, що може створювати таке враження. Можливо, це також служить внутрішньою відповіддю на питання: чому саме цей текст? Чому зараз?»
37-річний Дмитро Захоженко вже понад п'ять років є головним режисером Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Він режисував постановки в Київському академічному театрі на Печерську, Театрі на Подолі, камерній сцені Київського національного академічного театру оперети, Дикому театрі та Київському академічному театрі «Актор».
Примітно, що постановка Захоженка «Філоктет. Стародавній рейв», заснована на творах Софокла та Гайнера Мюллера, отримала нагороду за найкращу акторську гру на IV Всеукраїнському фестивалі-премії «GRA» та тріумфувала ще у двох категоріях. Згодом цю постановку запросили на шанований міжнародний Авіньйонський фестиваль. Однак, через обмеження в часі монтажу у Франції, замість неї було представлено іншу роботу Захоженка – «Imperium delenda est / «Імперія має впасти»».
Можливість створити постановку «Король Лір», прем'єра якої відбулася 15 березня цього року, йому запропонувала головний режисер Театру на Лівому березі Тамара Трунова, на що він із задоволенням погодився.
«Для мене Лівобережний театр незмінно залишається одним з небагатьох місць у Києві, де відвідування вистав – одне задоволення. Тому було великою радістю приєднатися до цього театру та співпрацювати з цією командою. Актори тут справді чудові», – розмірковує Захоженко.
ВИСТАВКА, ЗАСНОВАНА НА П'ЄСІ, ЯКІЙ ПОНАД 400 РОКІВ, ЗВ'ЯЗУЄТЬСЯ З ТРАМПОМ
Процес втілення «Короля Ліра» в життя розпочався задовго до першої репетиції. Режисер часто зустрічався зі сценографом Олексою Хорошком та головним актором Олегом Стефаном, щоб обмінятися ідеями та обговорити персонажів.
«Я хотіла, щоб глядачі сприйняли це як історію про тебе та мене. Ця розповідь відображає становлення нашої держави через помилки, страждання та втрати», – ділиться Захоженко. «Відкритий фінал, де корона залишається з майже випадковим персонажем, ставить питання про те, чи достатньо цієї жертви. Для мене ця п’єса передусім втілює теми втрати та відповідальності. Вражає, як ці концепції резонують у ній, відлунюючи з сьогоденням».
У творі король Лір, наприкінці свого життя, вирішує піти на спокій і розділити своє королівство між трьома доньками. Розподіл залежить від того, скільки слів любові та вдячності може вимовити кожна дочка. Старші дочки потурають лестощам, тоді як молодша, Корделія, стверджує, що слова не мають першорядного значення.
Розлючений батько зрікається своєї молодшої дочки та виганяє її разом із графом Кентським, який намагався захистити Корделію. Однак, передавши королівство старшій та середній дочкам, король вирішує свою долю.
Одночасно Шекспір розповідає історію графа Глостерського, у якого є незаконнонароджений син Едмунд та законний спадкоємець Едгар. Едмунд застосовує хитрість, обман та жорстокість до обох, щоб досягти власних амбіцій.
ПУСТОВИТ: САТИРА / ГУМОР / ІРОНІЯ, ПРЕДСТАВЛЕНА БЛАЗУНОМ, ЦЕ ПРО ПРАВДУ БЕЗ НІЖНОСТІ
Источник: www.ukrinform.ua
