Фото: 5.ua
Шпигунство, розвідувальні служби, геополітична напруженість та мовні питання можуть зрештою розпалити суперечку між Україною та Угорщиною. Напружені детективні історії вже розгортаються по обидва боки Карпат, і кореспондент Коротка спробував лаконічно їх прояснити.
Кому належить Закарпаття?
З чого все це почалося? Чи то нещодавнє викриття Службою безпеки України щодо викриття шпигунської мережі угорської військової розвідки на Закарпатті? Чи, можливо, висилка з Будапешта двох українських дипломатів, яких визнали шпигунами? Чи, можливо, це інцидент зі збиттям українського безпілотника, який, можливо, насправді й стався, а можливо, й ні?
Давайте трохи заглибимося в історію, щоб простежити витоки суперечки.
До початку 20 століття Закарпаття було частиною Угорщини – до Тріанонського договору 1920 року, укладеного між країнами-переможницями Першої світової війни та переможеною Угорщиною (як правонаступницею Австро-Угорщини). Угорщина зіткнулася зі значними репараціями та поступилася двома третинами своєї території, включаючи цю територію, яка була передана Румунії (Трансільванія, де проживає близько 1,2 мільйона етнічних угорців), Чехословаччині, а згодом СРСР та Україні.
Деякі націоналістичні угруповання в Угорщині продовжують розглядати Закарпаття як історично угорську землю. Відповідно, вони наполегливо виступають за розширення мовних прав, культурну автономію, а в деяких випадках навіть територіальну автономію для своїх співгромадян (наприклад, для секів – субетнічної групи угорців, що проживають у Румунії). Аналогічно, у Словаччині, де проживає приблизно 450 тисяч угорців, що становить близько 8% населення, Будапешт ставить ультиматуми, хоча й не так агресивно, як з Україною, оскільки Угорщина підтримує дружні стосунки зі Словаччиною в рамках Вишеградської групи.
Багато жителів Берегове є етнічними угорцями, і тут навіть є Закарпатський угорський інститут. Фото: FB Закарпатський угорський інститут
А потім розпочалася буря
До середини 2010-х років угорська громада в Україні, яка налічувала близько 150 тисяч осіб, жила відносно мирно. Берегове, Мукачево, Ужгород та численні прикордонні села спілкувалися українською, російською та угорською мовами, спокійно перетинали кордон, займалися контрабандною діяльністю, яку прикордонники часто не помічали, і загалом такий спосіб життя влаштовував багатьох.
Ключовий момент стався у 2017 році, коли Україна прийняла Закон про освіту, який зобов'язав школи з викладанням мовами меншин (включаючи угорську) поступово переходити на українську мову, починаючи з середньої школи. Угорщина стверджувала, що це порушує права угорців на отримання освіти рідною мовою та суперечить міжнародним нормам. З цього моменту Будапешт почав блокувати засідання комісії Україна-НАТО, наполягаючи на відновленні прав угорців та суттєво перешкоджаючи євроатлантичним прагненням України.
Ситуація загострилася у 2018 році, коли українські ЗМІ показали відео, на якому громадяни України отримують угорські паспорти та присягають на вірність Угорщині в угорському консульстві в Береговому.
Це спричинило дипломатичну кризу, оскільки Україна не визнає подвійного громадянства, і вся ситуація виглядала досить ганебною. Україна вислала угорського консула, на що Угорщина відповіла відповідними діями. Українські спецслужби почали розробляти теорію про те, що Угорщина використовує паспортизацію для посилення свого впливу на Закарпаття.
Двома роками раніше, під час місцевих виборів на Закарпатті, СБУ провела обшуки у представників угорських організацій, підозрюючи їх у пропагуванні сепаратистських настроїв. Угорщина назвала це «антиугорською кампанією» та загрозою для угорської меншини. Хоча жодних доказів шпигунства виявлено не було, настрої все ще існували.
Раніше цього року угорський журналіст Сабольч Паньї відкрито заявив, що угорська розвідка активно збирає інформацію про Україну з 2023 року та передає її НАТО.
В Україні, хоча й не було жодного переконливого здивування, стало очевидно: Угорщина прагне ескалації. Проросійські заяви президента Орбана в ЄС є прямим підтвердженням цього. Примітно, що Орбан неодноразово стверджував, що СБУ об'єдналася з угорською опозиційною партією «Тиса» з метою… ну, скажімо так, змови проти уряду. І населення має згуртуватися навколо свого лідера!
Угорське населення, яке зіткнулося зі значним економічним спадом, мляво відреагувало на такі поспішні дії свого лідера. Вони переважно висловлювали занепокоєння тим, що у складні часи, замість того, щоб зосередитися на економічному відновленні, він потурає теоріям змови.
Затримані в Берегові раніше служили у Збройних силах України. Фото: стоп-кадр СБУ
Чи був задіяний дрон?
Угорський уряд не злякалося громадського невдоволення. Шпигунський скандал ще більше загострився.
9 травня СБУ розкрила інформацію про ліквідацію угорської мережі військової розвідки, що діяла на Закарпатті. Серед затриманих був 40-річний колишній військовослужбовець з Берегово, завербований у 2021 році, а також колишній військовослужбовець Збройних сил України. Їм висунули звинувачення у державній зраді, що передбачає довічне ув'язнення. Вони нібито збирали розвідувальні дані щодо військової безпеки регіону, оцінювали вразливості протиповітряної оборони та вивчали місцеві настрої щодо можливого прибуття «угорських миротворців».
СБУ задокументувала зустрічі між одним з агентів та їхнім куратором в Угорщині, під час яких відбувався обмін готівкою та директивами. Куратора було ідентифіковано як штатного оперативника угорської військової розвідки, хоча його ім'я публічно не оприлюднюється.
Того ж дня Угорщина оголосила про вислання двох українських дипломатів, Юрія Керничного та Дмитра Кричфалуші, звинувативши їх у шпигунстві під дипломатичним прикриттям. Україна відповіла взаємністю.
Крім того, у Будапешті було затримано та депортовано громадянина України, колишнього дипломата Сергія Олександрова, також підозрюваного у шпигунстві. Угорська розвідка зупинила його транспортний засіб.
Источник: kp.ua
