Як виграти війну за Україну

Як Україна може досягти перемоги у війні 13.05.2025 20:51 Укрінформ Стратегії завершення війни та необхідні дії для України та світової спільноти розглядає Грег Міллс, директор Фонду Брентхерста

У Києві відбулася публічна лекція доктора Грега Міллса, стратегічного консультанта, спеціаліста з безпеки та керівника Фонду Брентерста (Південна Африка). Захід, що проходив у Національному військовому музеї, мав на меті проаналізувати траєкторію повномасштабної агресії Росії проти України та запропонувати потенційні сценарії її вирішення. У своїй презентації Міллс ретельно дослідив як внутрішні, так і міжнародні політичні елементи, що впливають на війну, включаючи участь союзників, позицію країн Глобального Півдня та важливість інформаційної дипломатії для забезпечення підтримки в усьому світі.

2022: Рік трансформації – помилки Росії та стійкість України

За словами Грега Міллса, основною причиною повномасштабного вторгнення була стратегічна помилка Кремля. Москва діяла, помилково вважаючи, що Україна є слабкою, корумпованою «псевдодержавою», нездатною до тривалого опору. Російська влада не помітила глибокого почуття української національної ідентичності, сформованого століттями прагнення до незалежності, включаючи трагедію Голодомору, та незворотного характеру цивілізаційного рішення України, підтвердженого Помаранчевою революцією, Революцією Гідності та наступними подіями.

Вирішальним елементом, який завадив цілям агресора, була надзвичайна солідарність українського населення. Ця єдність, що викувалася не лише протягом трьох десятиліть відновленої державності, а й протягом століть особливої історії та російського гноблення, застала Кремль зненацька. Подорожі Міллса різними регіонами України, від Львова та Києва до Харкова та Одеси, дозволили йому безпосередньо спостерігати цю стійкість, регіональні відмінності та єдину рішучість чинити опір. «Переможені, але непохитні; втомлені, але безстрашні», українці продемонстрували світові надзвичайну єдність.

І навпаки, ранні етапи конфлікту виявили тривожну неефективність російських військових. Незважаючи на це, поряд зі значними внутрішніми проблемами в Росії (Міллс зазначає, що у 2019 році п'ята частина російських домогосподарств не мала проточної води, а у 2020 році третина зі 117 000 лікарень також не мала доступу до проточної води), внутрішня підтримка війни залишалася напрочуд сильною. Це свідчить про те, що для багатьох росіян це сприймається не просто як «війна Путіна», а як конфлікт, що корениться в їхньому світогляді, де супротивник завжди зовнішній.

Грег Міллс, директор аналітичного центру The Brenthurst Foundation

Міллс також проводить порівняння з Афганістаном, припускаючи, що падіння Кабула у 2021 році могло бути фактором, який вплинув на рішення Путіна розпочати повномасштабне вторгнення в Україну менш ніж через шість місяців.

Хоча міжнародна реакція була швидкою, вона не змогла забезпечити вирішальної переваги для України. Захід надав підтримку, щоб запобігти поразці України, але недостатньо, щоб завдати стратегічної поразки Росії. Фінансові витрати на підтримку України становлять менше 0,1% ВВП західних країн, тоді як середні витрати на оборону в Європі становлять приблизно 2%, а в Сполучених Штатах – 3,4% ВВП. Міллс ставить риторичне питання: чому вважається важливішим виділяти ресурси на оборону вдома, ніж в Україні? Схоже, що Захід давно намагається, за словами Рейгана, «бачити те, що бачиш» – визнати Путіна таким, яким він є насправді, без будь-яких ілюзій.

Конфлікт вкотре продемонстрував, що економіка діє як зброя. Санкції та ізоляція є значними, але їхня ефективність знижується через обхідні заходи через так звані дружні до Росії країни, зокрема Китай та Індію. Навіть у Європі німецька залежність від газу довго перешкоджала розвитку єдиної сильної позиції. Більше того, відоме твердження Томаса Фрідмана про те, що країни з McDonald's не беруть участі у війні, здається, відійшло в минуле. Натомість стало очевидним, як спадщина імперіалізму, конкуренція за ресурси та індивідуальні амбіції можуть легко спровокувати нові конфлікти. Світовий порядок, заснований на правилах, руйнується, і конструктивних альтернатив на горизонті немає.

Сценарії завершення війни: від «корейського» глухого кута до «німецького» возз'єднання

Грег Міллс окреслює чотири основні сценарії завершення конфлікту, кожен з яких має окремі передумовами, ризиками та наслідками. Примітно, що він підкреслює, що ці сценарії не є взаємовиключними та можуть бути поєднані або змінені.

  • «Дати війні шанс» (концепція Едварда Люттвака): Ця перспектива стверджує, що війна, незважаючи на свої руйнування, служить механізмом вирішення політичних суперечок і може призвести до миру лише після того, як усі сторони будуть виснажені або одна з них здобуде остаточну перемогу. Згідно з цією логікою, бойові дії повинні тривати до досягнення остаточного вирішення, пройшовши кульмінаційну фазу насильства. Для України та її союзників це означатиме готовність до значних втрат та безпрецедентної ескалації військової допомоги Києву, не обмеженої оперативними обмеженнями, щоб перехопити ініціативу у Москви та запобігти її диктуванні умов. Реалізація цього сценарію значною мірою залежить від політичної волі Заходу, зокрема від позиції адміністрації США.
  • «Корейський сценарій»: він передбачає досягнення перемир'я, подібного до угоди 1953 року, яка закріпила поділ Корейського півострова. За цим сценарієм Україна могла б формально зберегти свої територіальні претензії, практично поступившись тимчасовим контролем над певними районами, зосередившись на довгостроковому економічному, технологічному та військовому вдосконаленні за підтримки Заходу. Це дозволило б Україні прийняти стратегію «довгострокової гри», очікуючи зміни геополітичних обставин, таких як переговори з постпутінською Росією щодо повернення територій. Однак основний ризик полягає в тому, що Москва потенційно може використати таке затишшя для переозброєння та підготовки до нової агресії.
  • «Дві Німеччини»: Цей підхід передбачає тривалий період фактичного розділення нації, але з потенціалом для майбутнього возз'єднання, подібно до досвіду Німеччини. У цій ситуації тиск на Росію здійснюватиметься шляхом демонстрації відносного економічного успіху вільної України та Заходу, а також постійного посилення обороноздатності України. Можливе розгортання миротворчих сил. У дипломатичному плані Україна виступатиме за західні інвестиції як гарантію безпеки та прагнутиме членства в ЄС, що саме по собі слугуватиме вагомою гарантією, хоча, ймовірно, без негайного вступу до НАТО. Росії доведеться погодитися на такі умови в рамках угоди про припинення вогню. Доля окупованих територій залишатиметься на міжнародному порядку денному через резолюції Генеральної Асамблеї ООН, але вимагатиме десятиліть терпіння. Міллс підкреслює ключову відмінність:
  • Источник: www.ukrinform.ua

    No votes yet.
    Please wait...

    Залишити відповідь