Від Курбаса до Уривського: «Макбет» крізь століття 03.05.2025 09:30 Укрінформ Постановки трагедії Шекспіра режисерами різних поколінь сприяють дослідженню української театральної культури.
Вистава «Макбета» за мотивами твору Шекспіра у режисури Івана Уривського стала одним із найбільш очікуваних дебютів сезону в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Цей свіжий погляд переосмислює події 400-річної давнини крізь призму впливу сучасних інформаційних технологій на людство. Крім того, переосмислення цієї позачасової історії амбіцій посеред війни спонукає до роздумів про інноваційний театр Леся Курбаса століття тому.
Цей дебют сприяє справжньому «шекспірівському БУМУ» в Україні: за останнє десятиліття, як раніше повідомляв Укрінформ, з’явилося 111 нових екранізацій, натхненних творами цього видатного драматурга.
Ми глибше заглибилися у схожість між сучасною адаптацією «Макбета» Уривським та версією Курбаса, який зазнав репресій з боку радянсько-московської влади, разом із театральним критикинем Анною Веселовською та акторами – Ренатом Сеттаровим, який грає Макдуфа, та Віталієм Ажновим, який виконує роль Банко.
ПРОРОК ШЕКСПІРА УРІВСЬКИЙ ПЕРЕТВОРЮВАВСЯ НА СУЧАСНИХ МОНСТРІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВПЛИВУ
У трагедії Шекспіра, а отже, і у постановці Франка, прем'єра якої відбулася 28 лютого, воєначальники Макбет та його супутник Банко повертаються з тріумфом з битви. Вони зустрічають трьох відьом, які пророкують, що Макбет зійде на трон.
У цій сучасній постановці оракули представлені не як окремі особи, а як три динамічні світлові екрани, встановлені на колосальних гіроскопічних кранах (подібних до тих, що використовуються у кіновиробництві). Протягом безперервної півторагодинної вистави глядачі відчувають зловісну присутність цих технологічних велетнів: їхні голоси та рухомі металеві конструкції створюють як фізичне, так і психологічне навантаження. Кров проступає на світних екранах серед темряви – яскраве уявлення про жертви, принесені тими, хто захоплює владу насильством.
Тетяна Міхіна і Акмаль Гурезов
Немає порятунку від цих роботизованих інформаційних систем: вони домінують на всій сцені та навіть неодноразово зазіхають на глядачів. Таким чином, режисер Іван Уривський та художник-постановник Петро Богомазов ілюструють нав'язливу та всепроникну природу сучасного цифрового існування, яке може бути одночасно лякаючим та обмежувальним. Не всі можуть витримати такі маніпуляції, які можуть призвести до жахливих наслідків.
Художник по костюмах Тетяна Овсійчук використовувала для постановки виключно чорний колір та його варіації. Протягом вистави актори тричі змінюють костюми: спочатку з'являючись у робочому одязі, вони пізніше перетворюються на барокові шекспірівські фігури. Це візуально зменшує розрив між епохою створення п'єси та сьогоденням.
ТИРАНІЯ І ДЕСПОТИЗМ ЗАВЖДИ ЗУСТРІЧАЮТЬ СИЛЬНІШУ СИЛУ
Акторський склад «Макбета» здебільшого складається з акторів, які раніше співпрацювали з Уривським. Постановку розробляли швидко — трохи більше ніж за два місяці ретельних репетицій.
«Ми адаптувалися до цього ритму», – зазначає Віталій Ажнов. «З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну всі загалом стали більш гнучкими. Існує нагальна потреба зробити все швидко, оскільки майбутнє невизначене. Максимальна зосередженість, довіра між акторами та режисером, неймовірна команда. З Іваном Уривським завжди було так само – поєднання пристрасті та співпраці».
Ренат Сеттаров
Він додає: «Шекспір — вічний, видатний автор, у якого ми черпаємо численні паралелі із сучасним життям. «Макбет» має значну актуальність і сьогодні та служить повчальною історією для суспільства. Тиранія, деспотизм і ненаситне прагнення влади не мають меж; неможливо встановити, хто жорстокіший — Макбет чи Калігула. Навіть найменша злоба все одно є злом. Чим довше вона залишається нестримною, тим більшою вона стає».
У своїй адаптації Уривський значно мінімізував акторський склад порівняно з оригінальною п'єсою Шекспіра. Це дозволяє зосередитися на сутності ключових персонажів: Макбета (Акмал Гурезов, Олександр Рудинський) та його дружини Леді Макбет (Тетяна Міхіна, Мальвіна Хачатрян), Банко (Віталій Ажнов, Іван Шаран), Дункана (Арсеній Тимошенко, Дмитро Чернов), Макдафа (Ренат Сеттаров, Роман Ясіновський) та Малкольма (Павло Шпегун, Леонід Шеревера).
Поступово Макбет та його дружина перетворюються на постатей, жахливіших за будь-яких демонів. Їхні стосунки пронизані обманом та жорстокістю, витісняючи прихильність. Зрештою, не має значення, хто виявив більшу слабкість чи амбіції — і злочинець, і його спільники несуть кров на своїх руках.
Актор Ренат Сеттаров, граючи Макдуфа, який вперше запідозрив Макбета у вбивстві, зазначає: «Іноді необхідно нагадувати, що ніхто не безсмертний; що зрештою людина має відповідати за свої вчинки». Для актора роль Макдуфа підтверджує істину про те, що для кожної сили є більш грізна протидію.
ПОСТАНОВКА «МАКБЕТА» ЛЕСІЯ КУРБАСА 1924 РОКУ: ПОНАД 30 ПЕРСОНАЖІВ ТА 5 ДІЙ
Источник: www.ukrinform.ua
