Великдень 2025: бабусина форма проти дубайського глянцю 19.04.2025 12:30 Укрінформ Історія, трансформація та нові значення паски в сучасній Україні
Домашня паска з десятьма жовтками чи обрізана паска? Цього року передпасхальний ландшафт соціальних мереж розділився на дві фракції: традиціоналістів і модерністів.
Ті, хто прихильники «традиційних» рецептів і тривалих, дуже ритуальних практик, сприймають створення нових форм і рецептів святкового хліба мало не як зраду. Дотримання вичерпного переліку обов’язкових дій — від ретельного прибирання до особисто підготовленого великоднього столу — має пріоритет у підготовці до свята.
І навпаки, інші, визнаючи стрімкий і складний характер сучасного життя, стверджують доцільність делегування складних процесів масовим виробникам і маркетологам, не вбачаючи проблеми в нових форматах і комерціалізації пасок.
За місяць до Великодня кухарські блогери починають ділитися як новими, так і класичними рецептами — чи то приготованими бабусями чи матерями, чи то натхненними старовинними кулінарними книгами ближніх і далеких культур — такими як крафіни, панеттоне, «святкові кекси», дубайська паска, «волога» паска та видатна інновація 2025 року: просто верхівки пасок.
З наближенням Великодня гортання стрічок соціальних мереж нагадує перегляд пекарні. Ось тут і виникають суперечки щодо національних особливостей пасок — бути їм з білої цукрової глазурі чи лише з тістовими прикрасами? Що вважається більш автентичним і «більш українським»?
Від паски до паски
Як правило, наша особиста інтерпретація «традиції» сягає одного-двох поколінь, і якби ми заглибилися в кулінарне минуле родин середньовіччя, ми, ймовірно, були б здивовані як дієтою, так і зовнішнім виглядом багатьох знайомих страв.
Більшість сучасних рецептів паски мало нагадують рецепти 200-300-річної давнини. Якщо ми розглядаємо ту епоху — або навіть раніше — як еталон «традиції», ми виявимо, що вона складалася з несолодкого пшеничного хліба чи навіть пшеничного печива.
Згодом з’явилися здобні «мотиви», а в період бароко, коли кулінарні звичаї ускладнилися (українська кулінарна традиція перейняла багато елементів цієї епохи), з’явилися такі інгредієнти, як «10 жовтків» і сметана, а також значна кількість жиру. У 19 столітті доступність цукру призвела до помітного підсолоджування паски разом із додаванням білої цукрової глазурі. Відтак паску перетворили на паску.
Від паски до святкового кексу
Однак комерціалізація святкових елементів за своєю суттю не є негативною. Це природний еволюційний процес, який допомагає домочадцям уникнути непотрібних ускладнень, адже для приготування та випікання «класичної» паски потрібно кілька днів.
У радянські часи купувати паски часто було неможливо, тому домашні господині готували традиційну випічку «потай». Боротьба з релігією тривала, але перед Великоднем вулиці та будинки великих міст все ще були наповнені солодким ароматом випічки, який змішувався з часниковим ароматом смаженої свинини. У школах діти на перервах ласували пасками з крашанками, слухаючи в класі розмови про «релігійний опіум народних мас».
До 1980-х років харчова промисловість «здалася», і в радянські магазини почали завозити «святкові кекси» і «святкові бабки» — згадувати Великдень було суворо заборонено, а в назвах не пояснювалося, про яке саме свято йде мова. Очевидно, свято «весни» виникло як універсальний евфемізм ще за радянських часів, а для позначення дня прав жінок (яким він був трансформований у пізній радянський час у 8 березня) Великодню пору також відзначали як «весну».
Тим не менш термін «святковий пиріг» увійшов в рецептурні книги радянської харчової промисловості, закріпився і перекочував до великих виробників. Деякі з цих виробників продовжують дарувати нам рецепти та назви того періоду.
Сьогодні промислові виробники пропонують різноманітний асортимент великодніх пасок, поєднуючи традиційні рецепти з сучасними смаками. Так, «Київхліб» випустив 8 різновидів великодніх пасок, серед яких як традиційні, так і новітні варіанти, як-от паска «Червона калина». Чому досі не вживається термін Великдень? Це просто реверанс до «радянської ностальгії» чи неправильне тлумачення нинішніх реалій? Хоча щодо «царської» чи навіть «імператорської» паски можуть виникнути запитання, але номенклатура значна.
Скільки пасок потрібно українцям?
Кількість пасок, які випікають вдома, підрахувати неможливо, але їх кількість точно перевищить населення України. Як правило, на урочистості готують не один торт. В останні роки також стало звичаєм випікати для передової, що робить загальну кількість потенційно значною. Примітно, що зараз є навіть зустрічна ініціатива — не відправляти великодні булочки на фронт. Наша традиція годувати захисників далеко перевищила потреби армії…
Традиційна Косівська паска. Фото з відкритих джерел
Зібрати точну загальнонаціональну статистику промислового виробництва пасок в Україні також складно через відсутність централізованих даних. Проте звіти окремих підприємств дозволяють оцінити масштаби. Деякі великі пекарні повідомляють про значні обсяги пасок, які вимірюються не тисячами, а тоннами.
Наприклад, Одеський хлібокомбінат №4 розраховує випустити близько 400 тис
Источник: www.ukrinform.ua
