Як у селі на Донеччині «ганяли гадюк» Наша спадщина 19.04.2025 09:00 Укрінформ Мешканці села Андріївка-Клевцове звільняють свої помешкання через російський штурм, але продовжують дотримуватись своїх звичаїв, зокрема своєрідного обряду «Ганення гадюк».
Чарівне старовинне село Андріївка-Клевцове Донецької області розташоване вздовж річки Вовча і межує з Дніпропетровською областю. Воно розташоване в Комарській сільській громаді Волноваського району і славиться своїми традиціями. Серед них – обряд «Гадина гадюк», який у 2018 році внесено до Національного переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини України.
Нині вся комарівська громада піддається безустанним російським бомбардуванням. В Андріївцях-Клевцовому знищено школу, пошту, магазини, будинок культури, приміщення сільської ради, бібліотеку, церкву, численні будинки. Більшість жителів евакуювали. Проте в новому оточенні вони зберігають свої традиції, пишаються ними і зберігають надію повернутися на батьківщину.
ЗА ЯКИМИ ВАЙПЕРАМИ ГОНЯТЬСЯ?
Як поділилася Віта Ярмоленко, директор Андріївсько-Клевцовського сільського будинку культури, історія цього краю сягає ХVІІІ століття, а може, й раніше.
– Село засноване в 1782 році чоловіком на прізвище Клевцов. У нього був син Андрій, так і пішло ім’я. У 1964 році радянська влада перейменувала село в «Іскра». Тоді у 2024 році на виконання положень закону України «Про засудження і заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топоніміки» їй повернули первісну назву – Андріївка-Клевцова», – пояснив директор.
Віта Ярмоленко
За її словами, давній звичай «Гати гадюк», ймовірно, походить із дохристиянських вірувань, але з приходом християнства він набув нових ознак. Під час обряду використовують гілочки верби, освячені в церкві у Вербну неділю. Вони зберігаються за іконою в оселі до початку Великого посту наступного року. Ніхто в селі не може з’ясувати, чому таку назву обряд. Для тих, хто з цим не знайомий, здається, що це стосується справжніх гадюк і змій, але це не так.
Пані Віта розповіла, як відкрила цей ритуал.
– Я родом із сусіднього села Гаврилівка на Дніпропетровщині. У 1999 році я вийшла заміж і переїхала в Андріївку-Клевцове. З дитинства мама і бабуся розповідали мені, що в перший день Великого посту жінкам не можна ходити по дворах і, не дай боже, просити чогось. Мешкаючи в цьому селі, одного понеділкового ранку в гості завітав мій сусід Микола Буша. Він гуморист і сказав мені: «Я прийшов вигнати змій з вашого дому». В руках тримав палицю, – поділилася пані Віта.
Вона додала, що навіть вираз її обличчя змінився від переляку, а в голові промайнула сотня думок. «Отже, у нас вдома живуть гадюки, а чоловік мене не повідомив. Де вони можуть бути, у якій кімнаті? Може, під ліжком, під столом чи навіть під дерев’яною підлогою?» — задумалася жінка.
Мальовниче старовинне село Андріївка-Клевцове
«Поки я розмірковувала, дядько Микола вже зайшов у дальню спальню. Я бачила, як він справді за чимось ганяється та ще й лає. Коли ми підійшли до порога, мій сусід був спереду з палицею, а я позаду, визирала, звідки можуть вилізти ті змії», — продовжила вона свою розповідь.
Він зауважив, що потім сусід посміхнувся і сказав: «Тепер, Гавриляночка (так він до мене звертався), у вас вдома чисто, я змій вигнав, але щоб вони не повернулися, тобі треба чарку налити».
– Чесно кажучи, я простягнув йому пляшку «Перваку», щоб ті змії не повернулися. Але весь день після того я блукав по дому, оглядаючи кожен закуток, чи не з’явиться змія. Аж тоді сусідка пояснила, що це такий цікавий і незвичайний ритуал, – хихикнула пані Віта.
«ГЕТІТЬ ЗВІДСИ, ВСЕ ЗЛО І НЕЧИСТЕ»
Пані Віта уточнила, що обряд відбувається у так званий Масляний понеділок і знаменує початок Великого посту, який слідує за Прощеною неділею та Масним тижнем. Цього дня хлопчики віком від 7 до 14 років разом із чоловіками є бажаними гостями в кожному домі. Їх називають «полазники» (від терміну «лізти», – ред.). На світанку ходять від хати до хати, кличуть господарів, вітають з настанням Великого посту, пропонують «вигнати гадюк» із хати та двору. Термін «гадюки», поряд із «гадами» та «відьмами», у розмовній мові вживається для позначення всього, що символізує нещастя, зло, хворобу тощо.
«Змії» взагалі возять
Источник: www.ukrinform.ua
