Пам’яті лейтенанта Владислава Гудачека (позивний «Гудіні») Хвилина мовчання 11.04.2025 09:00 Укрінформ «Україна понад усе!» – ця фраза мала для офіцера глибоке значення
Владислав Гудачек загинув у Донецькій області 25 квітня 2022 року під час бойової операції.
Народився 16 квітня 2001 року в Рівному. З юних років виявляв неабиякий інтерес до військової справи. У шкільні роки він займався такими видами спорту, як футбол і плавання, любив читати книги та дивитися фільми на військову та історичну тематику.
У 13 років, коли після успіху Революції Гідності почався конфлікт на сході України, Владислав сказав батькові: “Чому я такий маленький? Я хочу воювати”. Закінчивши 9 класів школи № 27 і продемонструвавши високі спортивні здібності, він вирішив вступити до Острозького військового ліцею, де основний упор був на фізичну підготовку.
Після закінчення школи багато однолітків Владислава відмовлялися від військової кар'єри, але він вирішив вступити до військового вузу. Мати порадила йому звернутися до одного у Львові, щоб залишитися ближче до родини.
Однак Влад цілеспрямовано вибрав Одеську академію сухопутних військ і подав документи на розвідувальний факультет за спеціальністю «Спецназ». Батьки підтримали його вибір, незважаючи на труднощі, які він ставив перед ними.
Військова кар'єра Владислава розвивалася позитивно, оскільки він готувався як фізично, так і морально…
Коли почалася Велика війна, він ще був студентом академії. Достроково отримавши звання лейтенанта, у березні 2022 року був направлений служити до Кропивницького, де очолив підрозділ. «У той час він командував людьми, старшими за батька Влада, – згадує мати Героя Марія Ігорівна. «Вони називали його Гудіні». Саме в цей період він сказав їй: «У двадцять я став лейтенантом, а в сорок я буду генералом».
У військовій частині молодий лейтенант стикався з численними складними ситуаціями, з якими міг впоратися не кожен дорослий. Але незмінно дотримувався поради матері: бути в першу чергу людиною, а потім полководцем. Як зазначали його однополчани, «Гудіні» ніколи не боявся захищати своїх підлеглих і свої погляди перед вищим командуванням.
Батьки хвилювалися, але вірили, що з їхнім сином не трапиться нічого лихого, адже він був умілим фахівцем, здатним вистояти та подолати будь-яку ситуацію. «Я спецназівець, і мене не зламати!» – стверджував Владислав.
25 квітня 2022 року під час святкування Великодня Владислав Гудачек загинув під час виконання бойового завдання поблизу Лиману Донецької області.
Прощання із захисником відбулося 30 квітня 2022 року, його поховали на Алеї Героїв на кладовищі «Нове» у Рівному.
“У нього була велика любов до життя! Він не просто жив, він процвітав. Для нього фраза: “Україна понад усе!” мало важливе значення!» – висловила Марія Ігорівна під час церемонії прощання.
Офіцер посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
На їхню пам'ять перейменували вулицю Макарова у Рівному, де в сусідніх будинках проживали Владислав Гудачек та його брат Олександр Кулик. 13 лютого 2024 року на цій вулиці урочисто відкрито меморіальну дошку на честь загиблих побратимів.
Шана Герою!
Фото: Фейсбук Саші Гудачек, 7dniv.rv.ua, 4vlada.com, Суспільне
Пам'ять Рівне Війна Війна з Росією Хвилина мовчання
Источник: www.ukrinform.ua
