Уявіть собі царство, де роботи, покликані допомагати людству, обернулися проти своїх творців, залишивши спустошений ландшафт на місці колись процвітаючої цивілізації. Саме серед цієї ретро-футуристичної метушні розгортається історія нового блокбастера Netflix “The Electric State”, передає Ukr.Media .
Створений братами Руссо з бюджетом у 320 мільйонів доларів, цей фільм обіцяв стати епічною подорожжю, але чи вдалося йому захопити глядачів так само ефективно, як його захоплюючі краєвиди CGI?
«Пейзажі CGI» означає англійський термін «Computer-Generated Imagery». У сфері кіно він позначає ландшафти, сцени або об’єкти, які повністю або частково створені за допомогою комп’ютерних технологій, а не зафіксовані у фізичному світі. Наприклад, CGI-ландшафти можуть включати віртуальні пустелі, міста, гори або навіть фантастичні сфери, які виглядають реалістично, але існують виключно в цифровому форматі.
Світ, де машини встановлюють правила
«Електрична держава» переносить нас в альтернативні 1990-ті, де після невдалого повстання роботів людство має пристосуватися до нової реальності. Захід Америки перетворився на заборонену зону, населену роботами-вигнанцями, а люди борються за виживання серед залишків технологічного прогресу. Розповідь зосереджується на Мішель (Міллі Боббі Браун), сміливій дівчині-підлітку, яка намагається знайти свого зниклого брата. Її супутники — чудернацький контрабандист на ім’я Кітс (Кріс Пратт) і маленький робот із таємничою історією — стають важливими для розгадки цієї постапокаліптичної загадки.
Фільм, натхненний графічним романом Саймона Столенхага, зберігає його характерну естетику: меланхолійний ретрофутуризм, де технологія водночас викликає страх і загрозу. Проте, хоча робота Столенхага була тонким дослідженням втрати та самотності, адаптація Руссо пішла шляхом сімейного бойовика — із вибухами, сценами погоні та гумором Кріса Пратта, який не завжди вдається.
Виживання: Люди проти машин
Однією з найпереконливіших тем у «Електричній державі» є пошуки людства в умовах, де машини еволюціонували за межі простих інструментів і інтегрувалися в соціальну структуру. Мішель, яка втратила свого брата в конфлікті з роботами, уособлює надію і стійкість. Її подорож охоплює не лише фізичне виживання серед небезпек зони відчуження, а й пошук значущості в розколотому світі. Робот, який супроводжує її, додає елемент інтриги: чи може машина мати душу, чи це лише ілюзія, породжена бажанням людини?
На жаль, у фільмі ці теми не досліджуються послідовно. Критики відзначили його поверхневий сценарій, який, здається, більше спрямований на масову привабливість, ніж на споглядання. Там, де він міг би досліджувати філософію співжиття з машинами, «The Electric State» обирає вражаючі візуальні ефекти з колосальними роботами та передбачуваним розвитком сюжету.
Візуальне диво та харизматичні виступи
Хоча сюжетна лінія може залишати бажати кращого, візуальні ефекти «The Electric State» викликають візуальне задоволення. Постапокаліптичні обстановки, закинуті парки розваг, наповнені іржавими роботами, і спустошені автомагістралі американського Заходу виглядають так, ніби вони були взяті прямо з ілюстрацій Столенхага. Кожен кадр насичений деталями, які спонукають глядача дивитися, від ретро-естетики машин до дивних машин-порушників.
Акторський склад також підсилює привабливість фільму. Міллі Боббі Браун знову підтверджує свою здатність зображати сильних і вразливих персонажів, тоді як Кріс Претт додає легковажності та гумору, хоча інколи перестарається. Ке Хуі Куан і Стенлі Туччі вносять глибину у свої ролі другого плану, хоча їхня присутність на екрані, на жаль, обмежена.
Цей фільм вартий перегляду?
«The Electric State» — це не посібник із виживання у світі, де панують машини, як може здатися на перший погляд, а радше легка пригода, яка підходить для сімейного перегляду. Він не дає глибоких уявлень про майбутнє технологій чи людської природи, але пропонує дві години вражаючого дійства та щире повідомлення про те, що навіть у царстві, де машини вийшли з-під контролю, людські зв’язки залишаються неоціненними.
Для ентузіастів Столенхага фільм може здатися спрощеним переказом його оповіді, але для тих, хто шукає розважального видовища з приголомшливими візуальними ефектами, це може бути чудовою знахідкою. Отже, якщо ви готові заглибитися у ретрофутуристичний всесвіт і не чекаєте філософських прозрінь, «The Electric State», безперечно, вартий вашого часу.
Джерело: ukr.media
